1. Предмет трудового права.

Праця – діяльність людини у вигляді цілеспрямованих дій, що спрямовані на задоволення матеріальних та духовних потреб і потребують матеріальної та фізичної енергії. В основі трудових відносин- здатність людини до праці.

Соціально-економічною передумовою виникнення трудових відносин є відносини власності. Як результат соціально-економічних та політичних перетворень 19 століття почалася ринкова перебудова. Зявилася вільна від засобів виробництва робоча сила – поява попиту на робочу силу. Внаслідок отримання власником права розпоряджатися майном - власник стає роботодавцем. Виникають трудові відносини.

Предмет ТП – суспільні відносини, що регулюються нормами ТП.

До предмету трудового права належать

• власне трудові відносини (виникають внаслідок використання особою здатності до праці на основі укладення трудового договору):

1)індивідуальні (між роботодавцем і працівником)

2)колективні (між роботодавцем та трудовим колективом)

*працюючі власники – не варто виділяти як окрему категорію ТП, оскільки мають такий самий статус як і наймані працівники. Інша річ, що вони отримують дивіденди, проте ці

відносини регулюються цивільним правом, знаходяться поза межами регулювання ТП.

А) трудові відносини державних службовців (виникають на підставі складного юридичного факту- рішення конкурсної комісії та наказ про прийняття на посаду)

Б) службово – трудові відносини (відносини військовослужбовців ЗСУ, Прикордонних військ, СБУ, внутр військ МВС і т.д.)

-Мають усі риси трудових відносин

- підстава – факт добровільного вступу на службу, хоча може бути призов

- трудове законодавство не поширюється!!! – регламентація спеціальним законодавством.

В) відносини, що виникають у результаті відбування засудженими кримінального покарання у виправному центрі

-така робота здійснюється на підставі вироку суду – примусовий характер

-мета- виправлення засуджених

-деякі гарантії прав засуджених мають посилання на норми КЗпП – працю засуджених слід організовувати з дотриманням правил охорони праці.

-не стосується предмета трудового права

ГОЛОВНЕ ПРАВИЛО: ТП регулює лише ті відносини, що виникають на підставі трудового договору, до інших видів трудових відносин може застосовуватися за наявності вказівки у спеціальному законодавстві.

• Відносини, що повязані з трудовими

  • відносини з приводу працевлаштування (тристороння основа : Роботодавець – орган працевлаштування – працівник)

  • відносини, повязані з підготовкою кадрів та підвищенням кваліфікації безпосередньо на виробництві та перекваліфікацією (виникають на підставі

  • відносини нагляду та контролю за дотриманням Тзак-ва

  • відносини соціального партнерства і встановлення умов праці на підприємствах

  • відносини з приводу вирішення трудових спорів

  • пенсійні відносини

  • відносини з приводу тимчасової непрацездатності

2. Метод трудового права.

Особливості:

1. поєднання централізованого регулювання з локальним

(на державному рівні визначають лише основні засади правового регулювання найманої праці, що покликані забезпечити єдиний підхід до регулювання.(норми щодо максимальної тривалості робочого часу, визначення мінімуму відпусток, гарантій мінімальної плати ....)

основна маса трудових відносин забезпечується за допомогою локального регулювання:

система актів, прийнятих за погодженням з профспілковим органом.

2. соціальний характер ТП (проявляється у соціальних гарантіях)

3. виявляється у максимальному врахуванні інтересів працівників

4. комплексний характер: поєднання договірного та імперативного способів регулюванння на користь договірного

*навіть відносини субординації, трудової дисципліни є результатом добровільно взятих на себе працівникомзобовязань щодо дотримання встановлених роботодавцем правил

5. участь працівників через їх представників у правовому регулюванні трудових відносин

6. захист прав працівників відбувається у загальному(суд) та спеціальному порядку (комісія по трудових спорах)

Способи правового регулювання:

1. дозвільний: надання учасникам правовідносин можливості діяти на власний розсуд. Свобода поведінки практично нічим не обмежується

2. спосіб заборон : покладення на учасників відносин обовязку утримуватися від певних дій

3. спосіб припису : учасники зобовязуються до вчинення чи утримання від певних дій. Вираж формулою: все, що не доволено - заборонено

1,2 – диспозитивний метод

Виражаються переважно у колективно-трудових відносинах, де сторони перебувають у партнерських стосунках і мають право діяти у межах наданих їм прав.