34. Істор. Типи та види сімї

На різних етапах розвитку суспільства і в різних соціальних умовах виникають системи спорідненості, котрі суттєво відрізняються одна від одної. Прийнято виділяти чотири основних історичних типи таких систем. Перший — австралійський — пов'язаний з дуально-родовою організацією. Він належить до тих часів, коли сім'я ще не стала самостійним соціальним осередком. Характерною особливістю цього типу є реалізація принципу розмежування родичів по лінії батька і лінії матері. Ця система ще не розрізняла ступенів спорідненості, а фіксувала лише приналежність до того чи іншого роду та відношення між групами родичів. Другий — арабський — тип спорідненості є історично пізнішим. Він уже розрізняє родичів по прямій (зв'язок між особами, одна з яких походить від іншої) і бічній (зв'язок між особами, котрі походять від одного предка) лініях. За умов, коли функціонування нормальної, екзогамної форми клану було неможливим, виник ендогамний варіант кланової організації, а на її основі — третій тип спорідненості — гаванський (генераційний). Тут не було розмежування родичів як за принципом роздвоєння, так і лінійності. Єдиною диференціюючою ознакою виступала належність до певного покоління. Четвертий — англійський (лінійний) — тип спорідненості утворився в процесі розпаду великої сім'ї. Спорідненість цього типу не диференціює родичів по лініях батька й матері, а протиставляє пряму (головну) лінію спорідненості бічним (другорядним). Відношення спорідненості в цій системі мають індивідуальний характер і визначаються як лінією, так і ступенем споріднення. Власне, це той тип спорідненості, який ми сьогодні відносимо до себе.

Відношення спорідненості є основними в системі сім'ї, проте вони не єдині. Існує багато й інших відношень та компонентів, які в сукупності складають конструкцію сім'ї. Щодо сутності останньої, то вона виявляється через структуру, склад, функції. Співвідношення усіх цих компонентів, різне на окремих етапах історичного розвитку, визначає той чи інший клас, тип, форму та варіант сім'ї.

Істор. розрізняють такі типи сім'ї: парний, полігамний та моногамний. У наш час існують лише два типи: моногамний— найпоширеніший у світі — і полігамний — регіонально обмежений (Пакистан, Єгипет, Південна Індія).

Різноманітність сімейних відносин зумовлює появу багатьох типів сім’ї. У соціолог. дослідженнях їх класифікують за такими критеріями:

1.характером спорідненості:

консангвінальна (кровноспоріднена) — тип сімейної організації, в якому основними є відносини дітей з батьками і дітей між собою, тобто відносини, що базуються на кровній спорідненості, а не на зв’язках між подружжям;

кон’югальна (подружня чи шлюбна) — тип сімейної організації, в якій основним є відносини жінки і чоловіка, а не кровно-родинні зв’язки.

2.кількістю представлених поколінь:

однопоколінна, що складається з подружньої пари без дітей;

проста або нуклеарна — подружня пара з дітьми, які ще не одружені. Найбільш розповсюджений тип сім’ї в сучасному суспільстві;

розширена, що складається з трьох і більше поколінь, які з’явилися внаслідок одруження дітей та онуків і зв’язані спільним господарством;

3.типом подружжя:

проста — моногамія;

складна — поліандрія, полігінія тощо, що виникає, коли кілька нуклеарних сімей об’єднуються через спільного чоловіка чи жінку;

розширена, що складається із кількох нуклеарних сімей, які живуть разом і ведуть спільне господарство;

4.наявністю батьків:

повна, коли є батько і мати;

неповна, коли відсутній хтось із батьків;

5.кількістю дітей:

бездітна — немає дітей;

однодітна — одна дитина;

багатодітна — троє і більше дітей;

6.розподілом ролей:

партнерська —заснована на взаєморозумінні подружжя і добровільному розподілі ролей згідно з можливостями і схильностями кожного з них;

матріцентрична — центральне місце посідає мати через обмежену включеність батька в сімейне життя;

патерпальна — центральне місце посідає батько; він піклується про інших членів сім’ї, ставиться до них поблажливо як до слабших;

7.ступенем самостійності:

автономна — така, що є самодостатньою, самостійною одиницею;

гетерономна — така, котра не є економічно самодостатньою, засоби до життя забезпечує один чи кілька її членів, характеризується чітким розподілом обов’язків, а отже, дотриманням норм, правил, що запроваджені іншими.