7) Гомер. Гомерівське питання.

Гомер (нар. У 8ст до н.е. на острові Смірна, помер на Іосі, ім’я означає – «сліпий») -легендарний давньогрецький поет, який вважається автором «Іліади» та «Одіссеї», двох славетних грецьких епічних поем, що започаткували європейську літературу. В античності Гомеру приписувалося авторство й інших творів. Сукупність проблем, пов'язаних з особою Гомера і його відношенням до «Іліади» та «Одіссеї», про час виникнення, склад і взаємозв'язок окремих частин цих поем становлять знамените не тільки в порівняльному літературознавстві, а й у всій науці про античний світ «Гомерівське питання».

З появою 1795 року знаменитого дослідження німецького філолога Фрідріха Августа Вольфа, з’являються сумніви щодо існування Гомера і приналежності йому вищезагаданих творів. Він хоче довести, що:

- «Іліада» та «Одіссея» не могли належати одному поетові, але були результатом творчості багатьох рапсодів і поетів;

- об'єднання окремих пісень (тобто билин) у дві великі поеми відбулося за багато сторіч після часу складання пісень;

- зведенням і редагуванням пісень займалися маловідомі поети;

- остаточна редакція належала редакторам при дворі афінського тирана Пісістрата в VI столітті до н. е.

Більшість сучасних учених вважають вірною теорію, відповідно до якої поеми з'явилися як результат не писемної, а усної творчості. Ця особливість поетичної техніки знаменує принципову відмінність між двома гомерівським поемами і всім пізнішим «книжковим епосом».

8) Проблематика та композиція "Іліади"

Існує версія, що спочатку “Іліада” була суцільним текстом, а у процесі впорядкування за наказом афінського тирана Пісистрата у VI ст. до н.е. була розподілена на 24 пісні відповідно до кількості букв грецького алфавіту. Основна сюжетна лінія докладно виписана у І, XI, XVI—XVII піснях поеми “Іліада”.

Усі інші пісні присвячені подіям Троянської війни останнього, десятого року.

Навколо основної лінії оповіді “Іліади” розгортається ціла низка епізодів. Гомер прагнув до суворої композиційної єдності та чіткої організації матеріалу. Арістотєль зауважував, що, на відміну від інших авторів епічних поем, Гомер “чи завдяки талантові, чи своєї майстерності … не змалював усього, що трапилось з героєм, а розгорнув “Одіссею”, а також “Іліаду” навколо однієї події”.

Про тяжіння Гомера до симетричного розташування подій у поемі “Іліада” свідчить також прийом “подвоєння мотивів”.

Композиційним центром поеми є вісім пісень (з XI по XVIII включно), у яких відображено події лише однієї доби. Це фрагмент найбільшої динаміки та композиційної щільності: всього за одну добу встигають відзначитись у битві Одіссей, Діомед та Агамемнон; троянці підступають до грецьких кораблів, спалюють значну їх частину, і в бою від руки Гектора гине Патрокл; Гефест у цей час кує нову зброю та обладунки Ахіллові.

Отже, уповільнена епічна плинність оповіді поєднується в “Іліаді” з вправною та продуманою концентрацією матеріалу. Все це робить поему Гомера сюжетно і композиційно досконалою і завершеною, хоча від епічної традиції (циклу міфів про Троянську війну) Гомер використав лише один фрагмент.

Провідна ідея поеми Номера “Іліада ” — це засудження війни як явища, що протирічить самій людській природі, та уславлення миру, проголошення гуманного ставлення до людини, захоплене оспівування світобудови. Гомер не приховує свого постійного милування і навколишнім світом, і людиною. Світ неосяжний, великий, прекрасний; він може бути грізним, може принести людині загибель, але він не тисне на людину.