- •1.1. Предмет і завдання педагогіки вищої школи
- •1.2. Основи формування педагогічної системи внз: стандарти, характеристики, категорії, прогнозування, моделі
- •1.3. Методологічне підґрунтя педагогіки вищої школи
- •1.4. Методика і методи педагогічного дослідження
- •1.5. Педагогічний процес у вищій школі
- •Закономірності педагогічного процесу.
- •1.6. Теорія і практика освіти
- •Моделі системи освіти в сучасному світі.
- •Освітній світовий простір.
- •Освіта в сучасній Україні.
- •1.7. Болонський процес і освіта в Україні
- •Кредитно-модульна система організації навчального процесу.
- •Контроль успішності студента.
- •Розділ 2. Дидактика вищої школи
- •2.1. Поняття дидактики вищої школи
- •2.2. Дидактичні системи та дидактичні технології у вищій школі
- •Дидактичні технології у вищій школі.
- •Ознаки технологічності освітнього процесу.
- •Структура педагогічної технології.
- •Види педагогічних технологій.
- •Технологія дистанційного навчання.
- •Технологія модульного навчання.
- •Принцип модульності.
- •2.3. Види і стилі навчання Види навчання. Догматичне навчання.
- •Пояснювально-ілюстративне навчання.
- •Проблемне навчання.
- •Програмоване навчання.
- •Репродуктивний стиль навчання.
- •Творчий стиль навчання.
- •2.4. Зміст освіти у вищих навчальних закладах
- •Проектування змісту навчання у вищих навчальних закладах.
- •Нормативні документи, що визначають зміст освіти.
- •Навчальна література.
- •.5. Закони та закономірності навчання
- •Система принципів навчання.
- •Класифікація методів навчання у вищій школі.
- •Типи навчання.
- •3.2. Загальна характеристика форм організації навчання у вищій школі
- •3.3. Лекція у вищій школі Роль лекції у вищій школі.
- •Сутність, дидактична мета і загальна будова лекційного заняття.
- •3.4. Методика організації та проведення практичних, лабораторних і семінарських занять у вищій школі
- •Семінарське заняття у вищій школі.
- •Інтелектуальні ігри.
- •3.6. Самостійна робота студентів та її методика
- •Методика самостійної підготовки студента до семінарських, практичних і лабораторних занять.
- •Методика самостійної підготовки студента до модульного контролю, заліків та іспитів.
- •Методика самостійного здобуття знань з навчальної і наукової літератури та інтернету.
- •Органи управління.
- •Пошук інформації.
- •3.7. Поняття контролю навчальної діяльності студентів: функції, принципи організації, види та форми
- •Контроль та оцінка.
- •Види та форми контролю.
- •3.8. Оцінка й оцінювання у вищій школі, засоби діагностики
- •Засоби діагностики навчання у вищих навчальних закладах.
- •Розділ 4. Виховання у вищому навчальному закладі
- •4.1 Становлення та розвиток виховання
- •4.2. Суть, зміст і завдання процесу виховання у вищому навчальному закладі
- •4.3. Студент і студентська група як об'єкти педагогічного процесу
- •Виховання і процес соціалізації.
- •Закон цілісності та єдності процесу виховання.
- •Закон єдності і взаємозв'язку теорії та практики виховання.
- •Визначальна роль діяльності та спілкування у вихованні студентів - формування особистості вихованця.
- •Цілісність процесу виховання студентів і взаємозалежність його компонентів.
- •4.5. Методи, форми і засоби виховного впливу на особистість студента
- •Проблема класифікації методів виховання та самовиховання.
- •Методи формування свідомості.
- •Лекція.
- •Метод прикладу.
- •Методи формування суспільної поведінки.
- •Методи контролю й аналізу ефективності виховання.
- •Форми виховання.
- •Масові форми виховної роботи.
- •Групові методи виховної роботи.
- •Індивідуальна виховна робота.
- •4.7. Індивідуально виховна робота зі студентами
- •Концепції виховної роботи з урахуванням особливостей і традицій навчального закладу.
- •Діяльність куратора на першому курсі (адаптаційний період).
- •Розділ 5. Науково-педагогічний працівник вищого навчального закладу
- •5.1. Роль і місце науково-педагогічного працівника в розвитку суспільства, його функції
- •Функції науково-педагогічного працівника.
- •5.2. Вимоги до науково-педагогічного працівника
- •5.3. Особливості педагогічної діяльності у внз
- •Педагогічний такт.
- •Список рекомендованої літератури:
Розділ 5. Науково-педагогічний працівник вищого навчального закладу
5.1. Роль і місце науково-педагогічного працівника в розвитку суспільства, його функції
Будь-яке суспільство створює систему освіти, адекватну своїй суті й соціальному розвиткові. В освіті відображено проблеми суспільства у конкретний історичний період. В Україні кризові явища освіти пов'язані зі зміною суспільної свідомості, з так званими освітніми реформами, що мають мало прогнозовані наслідки, а також із нестабільністю і швидким темпом змін економічних, соціальних і політичних ситуацій.
Однак нині загальний культурний прогрес і темпи економічних змін визначають тенденцію розвитку освітньої системи. Не розуміти цього - значить залишатися на узбіччі загальноосвітнього розвитку. Тому внутрішня динаміка саморозвитку освітньої системи відповідає потребам суспільства і суттєво впливає на його поступальну ходу. Власне освіта перетворює і спрямовує перебіг життя суспільства, перетворюючи таким чином "суспільство сьогодні" на "суспільство завтра", оскільки впливає на суспільну свідомість. Саме вона формує нове мислення, нове бачення перспектив індивідуального і соціально-економічного розвитку і сенсу власного життя.
В освіті важлива роль належить вищій школі, а отже — викладачам (у вищих навчальних закладах І і II рівнів акредитації) і науково-педагогічним працівникам (у вищих навчальних закладах III і IV рівнів акредитації. Саме про науково-педагогічних працівників, їхню професійно-педагогічну діяльність ітиме мова).
Педагогічна діяльність - процес, у якому опосередковується й контролюється інформаційний обмін, відтворюється і формується культура, відбувається становлення суспільної свідомості, здійснюється регуляція процесу розвитку економічної, духовної та соціальної сфер і загалом суспільства.
Отже, діяльність педагога має не лише психологічне, а й соціальне підґрунтя, оскільки залежить від чинників, що пов'язують сьогодення з минулим і майбутнім суспільства. Освоєння досвіду людської діяльності, адаптація молодого покоління до наявних соціальних відносин, економічний і духовний стан суспільства формуються за участю педагога.
Тому роль науково-педагогічного працівника в суспільстві розглядають у зв'язку з його діяльністю в системі суспільних відносин, їх становленням і розвитком. Суспільство потребує реалізації своїх освітніх і виховних функцій. Педагог сприяє задоволенню потреб суспільства, бере активну участь у творенні та в усвідомленні насамперед молодим поколінням суспільних відносин.
Педагог - виразник і виконавець вольової та мотиваційної регуляції життя суспільства. Його діяльність є похідною від саморозвитку суспільства. За допомогою соціально контрольованих дій науково-педагогічного працівника формується виховне й освітнє середовище, яке відповідає нормам моралі та рівню розвитку суспільства, тобто середовище, у якому триває життєдіяльність усіх членів суспільства. Завдяки педагогу синхронізуються потреби суспільства і рівня змістової та технологічної підготовки і перепідготовки громадян.
Педагог необхідний суспільству як трансформатор його Ідей і життєвих сил, спонукач і першоджерело його рухів, як носій соціального досвіду й економічного розвитку суспільства, що зумовлює та ініціює його духовний розвиток.
В особі науково-педагогічного працівника суспільство актуалізує свої потреби, усвідомлює й мотивує власні дії. Науково-педагогічний працівник є посередником між суспільством і молодим поколінням, між соціальними вимогами суспільства та їх втіленням у життя.
Діяльність науково-педагогічного працівника вищої школи має високу соціальну значущість і посідає одне з центральних місць у державотворенні, формуванні національної свідомості й духовної культури українського суспільства.
Професія науково-педагогічного працівника вищого навчального закладу - одна з найбільш творчих і складних професій, у яких поєднано науку та мистецтво. Н. В. Кузьміна виокремлює структурні складники й функціональні компоненти педагогічної діяльності. Ця модель містить п'ять структурних елементів:
■ суб'єкт педагогічного впливу;
■ об'єкт педагогічного впливу;
■ предмет їх спільної діяльності;
■ цілі навчання;
■ засоби педагогічної комунікації.
Ці компоненти становлять систему, бо жодного з них не можна замінити іншим або їх сукупністю. Усі вони перебувають у прямій та зворотній взаємозалежності.
Отже, діяльність науково-педагогічного працівника вищого навчального закладу становить свідому, доцільну діяльність щодо навчання, виховання, розвитку і професійної підготовки студентів. Вона має два аспекти - спеціальний та соціально-виховний, що є найважливішими передумовами ефективності педагогічної діяльності. Обидві передумови потрібно розглядати в органічній єдності.
Спеціальна характеристика науково-педагогічної діяльності відображає зв'язок із суспільним розподілом праці.
Соціально-виховний аспект науково-педагогічної діяльності пов'язаний із державно-національними ідеологічними принципами суспільства.
Професійна діяльність має свою специфіку, яка, головним чином, полягає у:
■ сукупності фізичних та інтелектуальних сил і здібностей педагога, завдяки яким він успішно здійснює доцільну діяльність щодо виховання і навчання студента
■ своєрідності об'єкта педагогічної діяльності, який одночасно стає суб'єктом цієї діяльності. Активність студентів як суб'єктів педагогічної праці значною мірою залежить від рівня їхніх організаційних знань та вмінь;
■ своєрідності засобів праці науково-педагогічного працівника;
■ специфіці взаємозв'язку між трьома підсистемами (сукупність інтелектуальних і фізичних сил педагога, сукупність даних об'єкта діяльності та сукупність засобів і структури діяльності).
Отже, науково-педагогічна діяльність у вищому навчальному закладі — це висококваліфікована розумова праця щодо підготовки фахівців вищої кваліфікації з усіх галузей, а також виховання громадян. У цій діяльності поєднано знання та ерудицію вченого і мистецтво педагога, високу культуру з інтелектуальною і моральною зрілістю, усвідомленням обов'язку і почуттям відповідальності.
Проте педагог має зробити студента центральною постаттю процесу освіти, його активним, свідомим та самостійним учасником. Тому завдання науково-педагогічного працівника - формувати в студентів мотивацію самовдосконалення, прищеплювати навички та вміння вдосконалювати свою особистість упродовж усього життя. Упоратися з цим дуже складним завданням вдається не кожному науково-педагогічному працівнику, а тільки тим, які є справжніми майстрами своєї справи.
Тож створення сучасної гуманістичної педагогіки вищої школи вимагає й відповідного нового образу науково-педагогічних працівників. Якими саме уявляють педагогів вищої школи, у чому їхня місія, які вимоги висуває суспільство до них? Ці питання невипадково перебувають у полі зору сучасної наукової думки й громадськості. Адже від їх розв'язання певною мірою залежить остаточний результат реформування вищої освіти в Україні.
Науково-педагогічні працівники ВНЗ належать до основних соціально-професійних груп, яким суспільство дало надзвичайно важливі завдання: збереження і примноження культурних надбань суспільства й цивілізації загалом; соціалізацію особистості на важливому етапі її формування, пов'язаному з професійною підготовкою.