За характером роботи:
-
тi, що працюють у режимi витiснення. Спецiальний диспетчер видiляє процесам кванти часу центрального процесора (UNIX, Windows);
-
тi, що не працюють у режимi витiснення. Процеси самi вiддають керування iншим процесам (Novell Netware2).
Операційна система мережі складається з серверних компонентів та компонентів операційної системи на робочих станціях. Спрощена схема роботи операційної системи показана на рис.6.2.
В основі операційних систем робочих станцій є проста програма переспрямування (redirector). Вона резидентно міститься в пам’яті комп’ютера. Коли користувач або його програма звертається з запитом до операційної системи комп’ютера, ця програма перехоплює запит та аналізує, хто його може виконати, і спрямовує або в ОС тієї ж машини, або на сервер, якому адресовано цей запит. Користувач не бачить, до яких ресурсів (своєї машини чи мережі) він звертається. Програма переспрямування зберігає інформацію про наявність серверів мережі і ставить у відповідність символічним посиланням (наприклад a: o: z: ) реальні ресурси локального комп’ютера або сервера у мережі.
Iдею переспрямування широко застосовують в архiтектурi сучасних мережевих ОС головно для збiльшення унiверсальностi їхнього застосування, наприклад, в органiзацiї багатопротокольностi. В сучасних ОС переспрямування здійснюється на багатьох архітектурних рівнях.
Рис.6.2. Структурна схема ОС мережі.
Операційна система сервера складніша. Вона виконує набір функцій, які умовно розділяють на базові, реалізовані в ядрі ОС (ядро – це головна програма ОС, яка резидентно міститься у пам’яті), та додаткові, що їх реалізують зовнішні щодо ядра програми. До функцій, які виконує ядро, як звичайно, належать:
-
керування пам’яттю;
-
планування заввдань та керування виконанням процесів;
-
підтримка файлових систем.
Додатковими функціями, наприклад, можуть бути такі:
-
адмістративні;
-
керування друкуванням;
-
мережеві функції.
Запити від робочих станцій виконуються спеціальними програмами - системними сервісами. Конкретний набір функцій сервера залежить від типу сервера та його конфігурації. Наприклад, для файл-сервера головними є функції файлової системи, планування завдань, керування пам’яттю та доступом до ресурсів. До появи ідеології файл-серверів кожний користувач прямо звертався до диска так званого диск-сервера. Оскільки вплив перешкод від одночасного звертання був значним, то така система не була надійною і не зберігала цілісність інформації. У файл-сервері запит спочатку потрапляє в ОС сервера, яка керує доступом усіх користувачів та дає змогу уникнути взаємних перешкод.
Порядок взаємодії клієнта та сервера в кожному випадку залежить від типу сервіса (та клієнта). Так, якщо звертаємося до файлу на файловому сервері, то він фактично передається на клієнт і там виконується. Якщо звертаються до файла на термінальному сервері, то програма виконується вже на сервері а на клієнт передаються тільки зображення екрану. При звертанні до сервера баз даних по мережі передається запит та певна кількість записів бази.
ОС сервера, застосовує деякі вбудовані в цю ОС функції, орієнтовані на колективне використання файлів, зокрема розширене відкривання файлів та їхнє фізичне блокування. Функція розширеного відкривання визначає, які права доступу можуть мати користувачі, а саме: читання, записування, читання/записування. Якщо файл потрібно змінити, то його відкривають з правом читання/записування та відміняють такі права для інших користувачів. Права зберігають аж до закриття файлу. Описане відкривання файлу називають неподільним (монопольним). Якщо файл треба читати, то його можна відкрити з правом читання та заборонити записування для інших. Файл можуть відкрити одночасно кілька користувачів, якщо їхні права не суперечать одне одному. Якщо два або більше користувачів одночасно хочуть змінити файл, то ОС використовує операцію блокування запису. Прикладні програми можуть блокувати конкретний запис: доки є блокування, всі спроби прочитати або записати блокований запис будуть відхилені.
Отже, однією з функцій ОС мережі є керування доступом до файлів, створення черг запитів та керування ними. Іноді реазують пріоритетний доступ до файлів. Концепцію сумісного використання файлів найзручніше описати на прикладі операцій з базами даних. Спеціальні операції керування колективним доступом до баз даних є практично у всіх СКБД. У деяких з них (Access, Foxpro, Oracle, Sybase) блокування записів відбувається автоматично, в інших це робить програміст.