6.Стрептококи пневмонії, біологічні властивості. Патогенність для людини і тварин. Мікробіологічна діагностика пневмококових захворювань.

Збудник- S.Pneumonia. Диплококи витягнутої форми. Кожна пара коків оточена капсулою,під якою знаходиться М-протеїн. Росте на кровяних середовищах,утворює дрібні колонії,оточені неповною зоною гемолізу.

Фактори вірулентності - гемо лізини та ферменти ,що декретують пневмококи:

пептид аза(розщеплює IgA),гіалуронідаза(сприяє поширенню в тканині),агресини(подавлюють фагоцитоз).

Пневмококи- позаклітинні паразити,колонізують окремі ділянки респіраторного тракту при порушенні цілісності останнього вірусами.Викликають бронхіти ,пневмонію(це антропонозна інфекція. Зараження - повітр.-крап шляхом).Генералізовані форми захворювання зустрічаються у маленьких дітей та літніх людей.

Мікробіологічна діагностика.Проводять бактеріологічне дослідження та біопробу для виділення чистої культури з подальшою ідентифікацією(біопроби проводяться на білих мишах).

7.Менінгококи, біологічні властивості, класифікація. Патогенез і мікробіологічна діагностика менінгококових захворювань і бактеріоносійства. Диференціація менінгококів від грамнегативних диплококів носоглотки.

Збудник- Neisseria meningitidis. Мають сферичну форму,Грам негативні,мають мікрокапсулу,та піллі. Спор не утворюють.Хемоорганотрофи,вибагливі до умов культивування.Аероби,мають цитохромоксидазу та каталазу.

Культивуються на середовищах,які містять сироватку.На сироватковому агарі утв. безколірні колонії в’язкої консистенції.Утворюють гіалуронідазу та нейрамінідазу.

Патогенез. Джерело інф.- хворий,бактеріоносій. Механізм зараження- повітряно-крапельний.Віхдні ворота-слизова носоглотки. Є 2 гіпотези поширення менінгококів:

1)слиз носоглотки ----- лімфа----- кров----- оболонки спинного мозку(СМ) та головного мозгу(ГМ) після подолання гематоенцефалічного бар’єру .

2)слизова носоглотки----- через основні решітчасті кістки----- подол. гематоенцеф. бар’єру---- оболонки СМ та ГМ.

Мають тропізм до оболонок СМ та ГМ ,викликають їх запалення.При генералізації розвивається менінгококемія.

Накопичуються у лікворі. Велика їх кількість міститься у крові. Руйнуються великими дозами антибіотиків.

Мікробіологічна діагностика :

1)бактеріоскопічний метод- РІФ(р-я імунофлюоресценції),фарб. за Грамом,метиленовим синім.

2)бактеріологічний- виділення чистої культури та її ідентифікація.

3)серологічний- РЗК (реакція зв’язування комплементу)

Диференціація менінгококів від інших диплококів носоглотки:

Ознаки	Менінгокок	ГР негат. диплококи носоглотки
Пігментоутворення	-	+-
Температура оптимального росту	37 град.	22 град
Вимогливість до пож. середовища	вимогливі	байдужі

також менінгококи ферментують глюкозу,мальтозу.

8.Гонококи. Біологічні властивості, патогенез і мікробіологічна діагностика захворювань. Профілактика і специфічна терапія гонореї та бленореї.

Збудник – neisseria gonorrhoeae. Аероби або факультативні анаероби.Мають бобовидну форму,розміщені у вигляді диплококів,оточені мікрокапсулою. Не мають дгутиків,не утворюють спор. У клітинній стінці є зовнішня мембрана. Мають піллі ,які відрізняються за антигенними властивостями. Культивують на середовищах,що містить білок людини(кров,сироватка) .Утворюють прозорі колонії с рівними краями.

Ферментують глюкозу,утворюють каталазу та цитохромоксидазу.

Мають спільний протеїновий АГ і типоспецифічний полісахаридний АГ,за яким гонококи розділяють на 16 сероварів. При культивуванні АГ-будова змінюється.

Патогенез:Джерело інфекції- хворий,бактеріоносій.Механізми зараження- контактний,статевий.

Мають тропізм до клітин епітелію сечостатевих шляхів,вони прикріплюються до них за допомогою фімбри,проникають усередину.Можуть бути як внутрішньоклітинними так і позаклітинними паразитами.

При руйнації виділяють ендотоксин,сприт. токсичну дію. Гонокок фагоцитується лейкоцитами,утворюється гній.

Фагоцитоз незавершений.

Мікробіологічна діагностика.

1)бактеріоскопічний м-д – має діагностичне значення при гострій формі захворювання. Застосовують експрес діагностику –РІФ (р-ю імунофлюоресценції),фарбування за Грамом.

2)бактеріологічний – виділення та ідентифікація чистої культури

3)Серологічний-РЗК(р. зв’язування комплементу) ,РНГА (р. непрямої гемаглютинації)

Лікування- антибіотики(пеніцилін,тетрациклін,канаміцин)

При бленореї часто уражається рогівка, що може призвести до утворення більма. Після введення обов'язкової профілактики (припікання слизової оболонки очей відразу по народженні 2 % розчином ляпісу) бленорея зустрічається рідко. Профілактика гонореї – уникати частої зміни статевих партнерів та дотримуватись правил гігієни,в тому числі інтимної.

9.Ентеробактерії, їх еволюція. Значення в розвитку патології людини. Мікробіологічна діагностика коліентериту. Ешеріхії, їх властивості. Патогенні серовари ешеріхій, їх диференціація. Мікробіологічна діагностика колі-ентериту.

10. Патогенетичні основи мікробіологічної діагностики черевного тифу і паратифів А і В. Методи мікробіологічної діагностики, їх оцінка.

10. Сальмонели – збудники гострого гастроентериту, їх властивості. Принципи класифікації. Патогенез харчових токсикоінфекцій сальмонельозної природи. Мікробіологічна діагностика.

13.Рід Шигел, біологічні властивості, класифікація. Патогенез дизентерії.

14.Шигели.Роль в патології людини….

15. Холерні вібріони, біологічні властивості, біовари. Патогенез і імунітет при холері. Методи мікробіологічної діагностики холери та їх оцінка. Специфічна профілактика і терапія холери.

16. Ієрсинії. Збудник чуми, історія вивчення, біологічні властивості. Роль вітчизняних учених у вивченні чуми. Патогенез, імунітет, методи мікробіологічної діагностики і специфічної профілактики чуми. Іерсинії – збудники псевдотуберкульозу і ентероколіту, властивості, мікробіологічна діагностика ієрсиніозу.

18. Бруцели, види, диференціація. Патогенез та імунітет при бруцельозі. Методи мікробіологічної діагностики бруцельозу, їх оцінка. Препарати для специфічної профілактики і терапії.

17. Збудник туляремії, біологічні властивості. Патогенез, імунітет, методи мікробіологічної діагностики і специфічної профілактики туляремії.

19. Клебсієли, їх роль в патології людини. Характеристика клебсієл пневмонії, озени, риносклероми. Мікробіологічна діагностика, специфічна профілактика.

20. Бордетели, їх властивості. Збудник коклюшу, морфологічні, культуральні, антигенні властивості. Мікробіологічна діагностика і специфічна профілактика коклюшу.

21. Бацили сибірки. Біологічні особливості, патогенез, мікробіологічна діагностика і специфічна профілактика сибірки. Роль вітчизняних вчених в одержанні препаратів для специфічної профілактики сибірки.

22.Загальна порівняльна характеристика анаеробних бактерій, їх значення в розвитку патології людини. Особливості мікробіологічної діагностики захворювань, спричинених анаеробами. Анаеробні неклостридіальні бактерії (бактероїди та ін.), їх біологічні властивості.

23. Клостридії правця, властивості. Токсиноутворення. Патогенез правця у людини. Мікробіологічна діагностика, специфічна профілактика і терапія, їх теоретичне обгрунтування та оцінка.

ТОКСИНОУТВОРЕННЯ:збудник продукує дуже сильний екзотоксин що складається з двох фракцій-тетаноспазміну(ушкод. нервові клітини,тканини і спричинює мязеві спазми) ,та тетанолізину(руйнує еритроцити)

24. Клостридії ботулізму. Морфологічні й культуральні особливості, антигенна структура, токсиноутворення, класифікація. Патогенез, мікробіологічна діагностика і терапія ботулізму.

25. Збудники анаеробної інфекції ран, властивості, класифікація. Патогенез і мікробіологічна діагностика. Методи специфічної профілактики і терапії анаеробної інфекції ран.

26 Коринебактерії, характеристика. Еволюція коринебактерій. Біовари дифтерійних паличок. Токсиноутворення, генетичні детермінанти токсигенності. Вимірювання сили токсину.