45. Фашистський «новий порядок» у Європі. Рух Опору в окупованих країнах.

Після запровадження "нових порядків" поневолені народи в Європі та Азії ставали на боротьбу проти ворога. В багатьох країнах створювалися партизанські загони, виникав рух Опору, що об'єднував різні верстви населення: робітників і селян,дрібну і середню буржуазію, інтелігенцію і діячів церкви.

Рух Опору мав інтернаціональний характер. Особливо це виявлялося в підпільних орга- нізаціях концтаборів, членами яких були люди різних національностей. Активну участь в діяльності підпілля брали військовополонені бійці та командири Червоної Армії, котрі воювали у пар- тизанських загонах Франції, Італії, Польщі та в інших країнах Європи.

У Франції з окупантами боролася "Вільна Франція" Шарля де Голля, а також партизанські загони та підпільні групи, очолювані комуністами та соціалістами. У листопаді 1942 р. французька компартія уклала з Ш. де Голлем договір про спільні дії. У травні наступного року було створено Національну Раду Опору, що об'єднала всі сили, які боролися з окупантами. А в червні був утворений Французький комітет національного визволення, який оголосив себе урядом. Згодом його очолив Ш. де Голль.

Антифашистський рух Опору набув широ- кого розвитку . в таких країнах, як Югославія, а також в Італії, Польщі,Чехословаччині. У Пів- нічній і Середній Італії, окупованих німецькими військами, керівництво рухом Опору здійсню- вали комітети національного визволення, що складалися як правило з представників демок- ратичних партій. Деякі гірські райони Італії бу- ли очищені від окупантів і перетворилися на своєрідні "партизанські республіки",де повнов- ладними господарями були партизанські бри- гади ім. Дж. Гарібальді робітництва. Гітлерів-ська расистська доктрина мала однією з ці -лей знищення польської державності і польської нації. 22% населення гітлеріці встигли знищити. Великим впливом користувалися загони Армії Крайової, керовані з Лондона емігрантським урядом, і загони Гвардії Людової, створені Польською робітничою партією. Обидва ці військові формування вели боротьбу з окупантами, хоча між ними існували серйозні розбіжності щодо тактики і стратегії у визвольному русі, майбутнього устрою Польщі, що переростали у відверто ворожі відносини.

Народи Чехословаччини чинили дедалі більший опір окупантам. Великого поширення набув саботаж на військових заводах,здійсню- валися диверсії на залізницях, електростанці-ях. В країні зростало єднання всіх патріоти- них сил незалежно від партійної та релігійної належності. В СРСР було створено 1-й окремий чехословацький батальйон під командуванням Л. Свободи, що 8 березня 1943 р. прийняв бо- йове хрещення в боях за Соколово. Після цьо- го батальйон став бригадою, що увійшла до складу 38-ї армії генерала К. С. Москаленка.

Своєрідно розвивався рух Опору в Греції. Народно-визвольна армія вела операції на всій території країни,створювала визволені ра- они, де владу здійснювали народно-демокра- тичні ради і комітети. На території України, Білорусі, в західних районах Росії, окупованих ворогом, партизанський рух набув великого розмаху. Там діяли цілі з'єднання під керівництвом Центрального штабу партизанського руху, створеного у травні 1942 р. Вони застосовували різномунітні методи боротьби —від ок- ремих диверсій до масо-вої рейкової війни. Це відволікало від бойових дій на фронті значні сили гітлерівців.Без перебільшення можна сказати, що партизанська війна в тилу ворога значною мірою сприяла крахові окупаційного режиму на території СРСР. Крім створених Москвою, на окупованих терторіях діяли антифашистські націона- льні формування в Латвії, Литві, Естонії, Білорусі, Росії. В Україні впро- довж десяти років проти нацизму і більшовизму боролася Українська повстанська армія.

Патріотичний і антинацистський рух Опо- ру відіграв визначну роль у перемозі над фа- шизмом і нацизмом. Його учасники обирали різноманітні форми і засоби боротьби з корич-невою чумою за свободу і незалежність своїх країн. У русі Опору брали участь люди різнома- нітних політичних і релігійних поглядів — ради- кали і республіканці, консерватори і демокра- ти, комуністи і соціалісти,католики і православ- ні, члени профспілок і безпартійні; люди різних рас і національностей, різних соціальних кіл» Багатьом з них судилося покласти життя на спільий вівтар Перемоги над ненависним ворогом.