1. Методи організації навчальної діяльності.

Виділяють словесні методи (лекція, бесіда). Лекція є одним з основних методів навчання у вищих школах. З’явилась лекція як метод навчання понад 1000р. тому у епоху середньовіччя. Мета середньовічної лекції: слухати і запам’ятовувати [magister dixit (учитель сказав) – слова, що припиняли будь-яку спробу обговорення]. У педагогіці сформувалася двоїста оцінка цього методу. Характерною рисою лекції є пасивність студентів у навчальному процесі. Ця проблема залишається і до сьогодні. До лекції як методу педагоги ставилися завжди по різному видатний хірург і видатний діяч освіти М.І. Пірогов на перше місце ставив самостійну роботу студентів, а на друге – лекцію. Батько російської авіації Жуковський вважав навпаки. В історії вітчизняної освіти 20ст. були періоди, коли лекцію як метод навчання взагалі вилучили з вищих шкіл і замінили на СРС (1924-1926рр.). Потім лабораторно-бригадний метод знову витіснив лекцію. З 1956р. у директивній вказівці Міністерства освіти було підкреслено, що зі всіх методів навчання найважливіше значення мають лекції (зрозуміло чому).

Сьогодні помітною тенденцією є зменшення кількості лекцій у навчальних планах та збільшення СРС. І на це є причини: на лекції студентам доступна елементарна пізнавальна діяльність. У пам’яті залишається за дослідженнями психологів 30-65% (за іншими: 10% – того що чує; 50% – того що бачить; 80% – того що робить) інформації, а через кілька днів відсоток набагато зменшується. СРС, у свою чергу і в першу чергу, формує самостійність як якість особистості, здатність організовувати і реалізовувати діяльність без сторонньої допомоги і керівництва (“Людина досконало володіє лише тим, що здобуває власною працею” Рубінштейн).

Чому у нас ця система пробуксовує? Чому студенти воліють слухати більше лекцій? У переважної більшості студентів пізнавальний мотив навчальної діяльності не є головним. Крім того, за дослідженнями психологів, лише у 20-30% студентів явно виражена самостійність як риса особистості. Це і причина, і проблема.

Про лекцію більш докладно читайте у Алексюка (переваги і недоліки лекцій, методична концепція лекційного курсу, організація лекційних занять, методика і техніка читання лекцій).

Поряд зі 1) словесними методами виділяють 2) наочні методи:

1. Демонстрація (реальних процесів, механізмів, кінофільмів).

2. Ілюстрація (схеми, плакати, портрети, фото, репродукції). Важливість методу: “Краще 1 раз побачити ніж 10 разів почути”. В багатьох випадках без демонстрації навчальний процес неможливий.

3. Практичні методи: вправи, лабораторний метод, навчальна праця. Навчання шляхом діяння у 6-7 разів продуктивніше ніж шляхом “слухання”, зазначає Мойсенюк.

4. Робота з книгою, СРС.

2. Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності.

У цій групі методів називають багато таких, які можна називати прийомом – тобто елементом методу, навчальною ситуацією.

Наприклад:

• Метод створення ситуації новизни навчального матеріалу.

• Метод опори на життєвий досвід.

• Метод створення відчуття успіху у навчанні.

Серед методів (повноцінних) можна виділити:

1. Пізнавальні ігри.

2. Дискусії.

3. Дослідження.

Їх називають гуманістичними методами навчання. Саме у них (у цих видах діяльності) найбільш повно реалізується триєдина мета навчання – освітня, виховна, розвиткова. Дивись: Вербицкий А. Активное соучение в высшей школе. – М.,91; Кларин М.В. Инновации в мировой педагогике. – М.,93; Гузеев В.В. Образовательная технология: от приёма до философии. – М.