Методи оцінки ефективності психотерапії

Застосовувані методи мають забезпечувати можливість виявлення критеріїв ефективності. Використовують клінічні шкали, психологічні тести, методи психофізіологічного дослідження, самозвіти, аналіз відео- та аудіозаписів, методи проективної діагностики, експертну оцінку.

Можна визначити два типи досліджень ефективності психотерапії: 1) наукові дослідження в лабораторних умовах (efficacy) та 2) у природних умовах (effectiveness). Дослідження типу efficacy спрямовані на виявлення причинно-наслідкових зв'язків між результатами та інтервенцією, що забезпечує ефект. Дослідження типу effectiveness зосереджені насамперед на виявленні наслідків безпосередньо для пацієнтів, які проходять психотерапію у терапевтів, що належать до різних шкіл [Cierpialkowska L., Czabala C., 2006].

Критеріями оцінювання ефективності впливу психотерапії є ефективність/дієвість, рентабельність, задоволеність пацієнта, підтвердженість практикою, етична відповідність [Бауманн У., Рейнеккер-Хехт К., 2003].

1. Для визначення ефективності/дієвості враховують:

1. статистичну значущість змін порівняно з первинними показниками та/або показниками контрольної групи;

2. клінічну значущість змін, визначену з урахуванням динаміки стану та наближення до показників норми;

3. відсоток пацієнтів із покращанням;

4. спектр змін з урахуванням позитивних та негативних наслідків, а також усіх можливих ефектів, не лише приналежних до цільової симптоматики;

5. паттерн змін, який є відображенням не лише динаміки окремих симптомів, а співвідношення рівнів їхніх виявів;

6. стійкість змін з урахуванням показників безпосередньо після завершення психотерапії, а також через деякий час для оцінки катамнезу;

7. ступінь негативних ефектів (небажані наслідки чи побічні впливи; відмова від терапії; рецидиви через певний проміжок часу);

2. Рентабельність оцінюють із врахуванням співвідношення затрати-ефективність та затрати-користь.

3. Задоволеність пацієнта як споживача враховують як один із критеріїв (реєстрація задоволеності пацієнта досить складна).

4. Підтвердження практикою розглядають як додаткову форму перевірки дієвості в дослідженнях психотерапії.

5. Етичну відповідність оцінюють з огляду на відповідність застосованих засобів цілі терапії, морально-етичну прийнятність методів та їхніх наслідків для пацієнта та оточення.

Бауманн У. та Рейнеккер-Хехт К. визначають, що важливі для планування й оцінки дослідження клініко-психологічної інтервенції критерії стосуються самої інтервенції, застосовуваних класифікацій, визначення залежних змінних, характеристик психотерапевтів та керіників дослідження, характеристик пацієнтів, а також процедури дослідження і аналізу результатів [Бауманн У., Рейнеккер-Хехт К., 2003]..

Опис інтервенції потребує характеристики досліджуваної та контрольної групи, детального представлення інструктажу досліджуваних, частоти й тривалості контактів, тривалості інтервенції, інформованості досліджуваних та психотерапевтів про здійснення дослідження, а також обстановки здійснення інтервенції та дослідження. Обов'язковим є опис визначення залежних змінних, методів їх визначення та тривалість катамнезу. Врахування якостей психотерапевтів є важливим для системного аналізу й передбачає урахування статі, професійної компетентності, досвіду, особистісних властивостей, а також прогностичні очікування терапевта. Опис пацієнтів передбачає опис процедури селекції та інструментів відбору, клінічний статус пацієнтів (діагнозу та симптоматика, анамнез хвороби, індивідуальні й особистісні характеристики), добровільність участі, принцип розподілу пацієнтів по групах. Опис процесу обстеження передбачає облік вибулих та причин вибування. Детального опису потребує статистичний аналіз результатів дослідження.