Міністерство освіти і науки України

Національний університет "Львівська політехніка"

Кафедра техногенно-екологічної безпеки

Розглянуто і схвалено

на засіданні кафедри ТЕБ

29 серпня 2008 р. (протокол № 1)

Зав. кафедри _____________Мохняк С.М.

Тема 1 (лекція 1 ) Цивільний захист – основа безпеки у надзвичайних ситуаціях (нс)

з дисципліни "Цивільна оборона"

для студентів всіх спеціальностей

Укладачі :

доц. к.т.н. Васійчук В.О.,

доц. к.т.н. Дзяний Р.Б.

Львів - 2008

План лекції

1. Єдина державна система з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру (ЄДСНС).

2. Загальні принципи організації та заходи системи Цивільного захисту

3. Система управління силами і засобами ЦЗ.

4. Організаційна структура ЦО на ОГД.

Вступ

Політичні зміни, що відбулися останніми роками на міжнародній арені, та вдосконалення завдань, які покладаються на органи цивільної оборони, вимагають і зміни назви "цивільна оборона" на більш широке тлумачення, а саме термін «цивільний захист» ЦЗ. Передусім йдеться про більшість країн Західної, Центральної та Східної Європи, де в цілому цей перехід уже завершено.

На 10-ій Міжнародній конференції з цивільного захисту, яка відбулася в Аммані 3-5 квітня 1994 року, держави-учасниці прийняли Універ­сальну Декларацію з цивільного за­хисту, у якій закликали уряди розглядати концепцію і визначення терміна "цивільна оборона" більш широко, а не тільки в рамках війсь­кових конфліктів і визначених гу­манітарних завдань та надзвичай­них ситуацій у період військових конфліктів.

ООН також зайнялася пробле­мою боротьби з різними небезпеками. Резолюція ООН №2034 закликала "уряди створити служби цивільного захисту" для здійснення надзвичайних операцій і надання допомоги населенню. В більшості країн світу такі служби створені.

Термін "цивільний захист" має використовуватися для визначення усіх гуманітарних заходів, спрямованих на захист життя людей, влас­ності і навколишнього середовища від усіх катастроф та надзвичайних ситуацій природного або техногенного характеру.

Функціонування на території нашої країни численних об’єктів підвищеної небезпеки, переважно в зонах з підвищеною концентрацією населення, різко посилює небезпеку великих техногенних катастроф, провокує та збільшує негативну дію особливо небезпечних стихійних явищ. Щороку втрати від таких надзвичайних ситуацій вимірюються тисячами людських життів, мільярдними збитками та невиправною шкодою для природного середовища.

Щоб уникнути цього, у владі слід зробити значно більше, ніж дотепер, щоб кожна людина відчувала себе захищеною.

Масштабність і багатогранність завдань щодо протидії сучасним природним і техногенним загрозам вимагають висококваліфікованої, технічно оснащеної, мобільної державної системи цивільного захисту.

Така система визнана складовою національної безпеки, а виконання її завдань - важливим обов’язком органів виконавчої влади всіх рівнів. Проте природно-техногенна ситуація залишається складною, а в ряді її викидів- загрозливою.

Відповідно, з метою наближення до світових стандартів, від назви основного інструмента державної політики у сфері протидії наслідкам катастроф - цивільна оборона ми переходимо до назви - цивільний захист. І це не випадково. Сукупність завдань, що стоять перед службами цивільної оборони багатьох країн, більше пов’язані сьогодні з проблемами мирного часу, що дозволяє говорити про цивільний захист населення і територій, а не про цивільну оборону у воєнний час.