Фрагмент з поеми Гомера «Одіссея»

Музо, повідай мені про бувалого мужа, що довго

Світом блукав, священну столицю троян зруйнувавши,

Всяких людей надивився, міста їх і звичаї бачив,

В морі ж багато біди і тілом зазнав, і душею,

Щоб і себе врятувать, і друзів додому вернути.

Та не вберіг він свого товариства, хоч як того прагнув.

Марно загинули всі через власне зухвальство безтямне:

З'їли, безумні, волів вони Гелія Гіперіона,

Що понад нами, - за те дня повернення він їх позбавив.

Дещо, богине, і нам розкажи про них, Зевсова доню.

Інші, кому пощастило уникнуть загибелі злої,

Дома були вже, війни й небезпеки на морі позбувшись.

Тільки його, що так прагнув отчизни своєї й дружини,

Німфа Каліпсо, владарка, тримала, в богинях пресвітла,

В гроті глибокім, бажаючи мати його чоловіком.

Перекладач: Борис Тен

Архілох

Серце, серце! Біди люті звідусіль тебе смутять —

Ти ж відважно захищайся, з ворогами позмагайсь.

Хай на тебе скрізь чатує ворожнеча — завжди будь

Непохитне. Переможеш — не хвались відкрито цим,

Переможене — удома в самотині стримуй плач.

Радість є — радій не надто, є нещастя — не сумуй

Понад міру. Вмій пізнати зміни в людському житті.

Перекладач: Григорій Кочур

Алкей

Не розумію звади поміж вітрів.

Шаліють хвилі, линуть сюди й туди...

А ми в розбурхану негоду

В чорнім судні серед хвиль кружляєм,

Жорстоко гнані нападом бурі злим.

Сягають хвилі аж до підніжжя щогл,

Вітрило наше розірвалось,

Тільки лахміття по вітру має.

Але найвище посеред хвиль лихих

Іще грізніший вал підіймається,

Біду віщує нездоланну,

Перше ніж пристань боги пошлють нам.

Перекладач: Григорій Кочур

Сапфо

До богів подібний мені здається

Той, хто біля тебе, щасливий, сівши,

Голосу твого ніжного бриніння

Слухає й ловить

Твій принадливий усміх: від нього в мене

Серце перестало б у грудях битись;

Тільки образ твій я побачу - слова

Мовить не можу.

І язик одразу німіє, й прудко

Пробігає пломінь тонкий по тілу.

В вухах чути шум, дивлячись, нічого

Очі не бачать.

Блідну і тремчу, обливаюсь потом,

Мов трава пожовкла, безсило никну,

От іще недовго й, здається, має

Смерть надлетіти...

Перекладач: Григорій Кочур

Анакреонт

Сумно жити не кохавши,

Сумно жити й покохавши,

Найсумніще ж від усього

Ошукатися в коханні.

Все Ерот під ноги топче —

Людську мудрість і звичаї,

Тільки срібло всі шанують.

Хай тому добра не буде,

Хто найперший прагнув срібла!

Через те братів не стало,

Через те й рідня не рідна,

Через те убивства, війни,

Та найбільше нас, коханців,

Через те усюди гине.

Перекладач: Григорій Кочур

Фрагмент з трагедії Есхіла «Прометей прикутий»

Ефіре божественний! О джерела рік!

О бистрокрилі вітри й незліченної

Морської хвилі гомін! Земле, мати всіх,

І всевидющий сонця круг,- вас кличу я,

Погляньте, що - сам бог - я від богів терплю!

Подивіться, ганебне яке

Мордування довгі тисячі літ

Терпітиму я!

Безчесні які мені вигадав пута

Блаженних богів новий володар.

Ой горе! З теперішніх мук і майбутніх

Я ридаю... Коли ж буде край

Безбережному цьому стражданню?

Що мовлю я! Прийдешнє все виразно я

Передбачаю завжди, й несподіваних

Нещасть нема для мене,- отже, легко

Повинен долю зносити присуджену:

То - нездоланна сила Неминучості.

Та як мені мовчати й як повідати

Про долю нещасливу! Дав-бо смертним я

Почесний дар - за це мене й засуджено:

В сухім стеблі сховавши, джерело вогню

Я переніс таємно, й людям сталося

Воно на всі мистецтва їх навчителем.

Оцей-бо злочин я тепер покутую,

В кайданах лютих просто неба висячи.

Перекладач: Борис Тен