15(3).Виборчі системи: сутність і типологія

Виборча система - це сукупність певних правил і проццедур, які визначають результати виборів. Існують наступні види виборних систем:

1. Мажоритарна виборча система в основу якої покладено принцип більшості. Переможцем тут стає той, хто набрав більшість голосів виборців. Розрізняють:

1) мажоритарну виборчу систему абсолютної більшості - переможцем стає кандидат, який набрав 50% + 1 голос всіх хто брав участь у голосуванні;

2) мажоритарну виборчу систему відносної більшості - у випадку, якщо ні один з кандидатів не набере абсолютної більшсті, призначається другий тур виборів, в якому беруть учасіть два кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів у першому турі. Переможцем стає той, хто набере відносну більшість голосів.

Недоліки:

1) пропадає багато голосів, поданих за переможених кандидатів;

2) така система дозволяє пройти партії, яка набирає меншість голосів

3)за мажоритарною системою абсолютної більшості вибдіі є нерезультативними, адже вона вимагає 50% + 1 голос, а це буває дуже рідко.

2. Пропорційна виборча система - мандати розподіляються між списками кандидатів пропорційно до кількості голосів, от­риманих кожним із цих списків. Тут виборець голосує не за конкретну особу, а за ту чи іншу партію , яка виста­вляє свій список кандидатів.

Умови використання пропорційної виборчої системи:

1) вибори повинні бути партійними;

2) цією системою користуються лише на виборах депутатів. Залежно від можливості виборця вплинути на розташування кандидатів у списку розрізняють:

1) пропорційна виборча система з "жорсткими" списками - вибррець не може втрутитися у розташування кандидатів у спи­ску і голосує за список у цілому;

2) з "м'якими" списками - виборець голосує не тільки за список у цілому, але й обов'язково віддає перевагу конкретно­му кандидату з цього списку;

3) з "напівжорсткими" списками - виборець може проголо­сувати як за списком у цілому, так і віддати перевагу конкрет­ному кандидату.

Недоліки:

1) парламент набуває "строкатого" характеру;

2) надмірна розпорошеність мандатів між різними партіями призводить до неможливості сформувати більшість і забезпечити стабільність.

Пропорційна виборча система сприяє багатопартійності, де партії незалежні і мають сильну структуру.

3. Змішана виборча система - та чи інша комбінація мажо­ритарної і пропорційної виборчих систем.

Аналізуючи чотири можливих варіанти поєднання двох основних форм державного правління (президентської і парламентарної) та двох основних типів виборчих систем (мажоритарної і пропорціної), амер. Політолог М.Уоллерстайн зазначає, що найоптимальнішими варіантами є поєднання президентської форми правління з мажоритарною ситемою відносної більшості, а парламентарної форми правління – спропорційною виборчою системою.

18(1)Сутність політичного лідерства

Політичне лідерство - це влада, здійснювана, одним або кількома індивідами для того, щоб спонукати членів нації до дій

Лідерство - це відносини міжлюдьми в процесі спільної діяльності, у якій одна сторона забезпечує перевагу своєї волі над іншою

Політичне лідерство являє собою постійний і легітимний вплив однієї або кількох Осіб, що займають владні позиції, на все суспільство, організацію або групу

ознаки.- воно припускає постійний вплив на оточуючих; -полі­тичний вплив повинний бути загальним, поширюватися на всіх членів керованої сукупності; -у складно організованих системах лідерство припускає інституціоналізацію керівного статусу

Риси політичного лідера : популярність, вміння подобатися людям, політична інтуїція та ін.. В основі політичного лідерства лежать соціальні чинники, антропологічні і психологічні властивості індивіда. .

У залежності від того, яким способом зміни політичної і со­ціальної дійсності віддають перевагу лідери, їх розділяють на реформаторів, революціонерів і консерваторів. Лідер-реформатор відстоює базові цінності даного політичного суспільства або його ідеальної моделі культури. Реформатор опирається на традиції, намагається зберег­ти все цінне, що було створено в попередній період розвитку сусільства. Лідер-революціонер відхиляє існуючі в суспільстві базові цінності , закликає до руйнації їх "до основи" і орієнтується на створення принципово нової суспільної системи. Лідер-консерватор вважає самим раціональним існуючий сус­пільний порядок, що він прагне зберегти й усталити.

М.Вебера: 1) традиційне лідерство; 2) харизматичнс лідерство; 3) раціонально-легальне лідерство. Традиційне лідерство - це право на лідерство, на­лежність до еліти, віра у святість традицій Харизматичне лідерство характеризується вірою підлеглих у надзвичайні здібності вож­дя та його винятковість. Раціонально-легальне лідерство озна­чає появу у суспільному житті політичного лідера через демок­ратичні процедури виборів, обумовлених законом.