23. Характеристика основних новітніх релігійних течій

Новітня релігійність є справді новою і за часом появи, і за формами та методами спілкування з надприроднім. Сьогодні відсутній єдиний усталений науковий термін, який міг би охопити все розмаїття новітніх релігійних явищ. Найчастіше не зовсім коректно з наукової точки зору всіх їх називають сектами, нетрадиційними релігіями, тоталітарними течіями, неорелігіями тощо

Причини стрімкого росту новітньої релігійності приховані у декількох площинах. Це, передовсім, стрімкий злет науково-технічного прогресу, розвиток раціонального знання, досягнення вершин наукової думки. За таких обставин традиційна релігійність починає трактуватися як щось занадто архаїчне та невідповідне вимогам часу. Пересичена та переобтяжена науковим знанням людина, відходить від усталених форм спілкування з надприроднім і починає у результаті „духовних пошуків” творити нові форми релігійності, які, на її думку, вже більшою мірою відповідають вимогам часу, новим духовним потребам. Адже знання як таке, саме по собі, не здатне задовольнити одвічної людської потреби зв’язку з надприроднім.

Комплекс новітньої релігійності є дуже складним та неоднорідним за своєю сутністю. Важко віднайти спільні характеристики, які б уніфіковано окреслювали все розмаїття новітніх релігійних течій та рухів. Кожна з класифікаційних груп (а їх чимало) має свою специфіку та особливості, які притаманні лише їй і неактуальні для іншої групи. Однак, у цьому розмаїтті можуть виділятися і ситуативно спільні риси. Наприклад, відомий російський сектознавець Олександр Дворкін схильний вважати практично всі релігійні новотвори „тоталітарними сектами”, які теж мають свою внутрішню класифікацію. На його думку, їх об’єднує декілька спільних рис:

1. Наявність гуру (лідера – вчителя, наставника).

2. Організація (характеризується суворим контролем та дисципліною, носить ознаки тоталітарної структури).

3. Метод (його носієм є гуру чи організація; це спосіб ознайомлення з надприроднім, формами та прийомами порятунку тощо).

4. „Езотеричний розрив” (відсутність повного розуміння доктринальних основ, часткова чи „порційна” їх інтерпретація).

Вже згадуваний автор наводить цікавий документ – інформативну листівку, яку уряд Німеччини поширив серед школярів. Вона містить застережний характер і виділяє аж 17 ознак тоталітарних сект. Вважаємо, що її цитування може бути корисним для розуміння специфіки новітньої релігійності та вироблення критеріїв для її окремих класифікаційних груп:

1. В групі ти знайдеш те, що вже давно шукав. Вона знає абсолютно точно, чого тобі не вистачає.

2. Вже перша зустріч відкриє тобі новий погляд на речі.

3. Світогляд групи вражаюче простий і пояснює будь-яку проблему.

4. Важко скласти точну характеристику групи. Ти не повинен роздумувати чи перевіряти...

5. В групі є вчитель, вождь, медіум чи гуру. Лише він знає всю істину.

6. Вчення групи вважається єдино справжнім, вічно істинним знанням...

7. Критика з боку тих, хто не належить до групи, вважається доказом її правоти.

8. Світ прямує до катастрофи, і лише група знає як його можна врятувати.

9. Твоя група – еліта. Решта людства важко хворе і втрачене...

10. Ти маєш негайно стати членом групи

11. Група відмежовує себе від решти світу, наприклад, одежею, харчуванням, спільною мовою, регламентацією міжособистісних стосунків.

12. Група бажає, аби ти розірвав свої „старі” зв’язки, оскільки вони перешкоджають твоєму розвитку.

13. Твої статеві стосунки регламентуються зовні.

14. Група наповнює весь твій час завданнями.

15. Важко залишитися одному. Хтось із групи завжди поруч з тобою.

16. Якщо тобою оволодіють сумніви, винним завжди виявишся лише ти – недостатньо працюєш і надто слабко віриш.

17. Група вимагає абсолютного і беззаперечного дотримання, оскільки це єдиний шлях до порятунку

Перераховані характеристики далеко не завжди є комплексно присутніми у складній мозаїці новітніх релігійних течій та рухів, відтак не можуть трактуватися нами як винятково спільні. Однак деякі риси можуть фрагментарно бути властивими тому чи іншому релігійному новотвору.

Сучасний український релігієзнавець Юрій Решетніков переконаний, що у ставленні до новітніх релігійних течій та рухів сьогодні поширено декілька міфів, які вимагають корекції та спростування. Серед них він виділяє:

• Міфологема 1. Новітні релігійні течії та рухи є чимось неприродним у релігійній сфері. Вважається, що з погляду історичної ретроспективи будь-яка релігія може вважатися нетрадиційною. На час своєї появи кожна релігійна система сприймається із настороженням та підозрами.

• Міфологема 2. Новітні релігійні рухи, як правило, є деструктивними за своєю суттю. Деструктивність – поняття відносне. З точки зору, наприклад, атеїста, будь-яка релігія є деструктивною. Прояви деструкції, на думку Юрія Решетнікова, можуть мати місце в будь-якій релігійній системі.

• Міфологема 3. Залучення до новітніх релігійних рухів веде до розриву родинних і суспільних зв’язків. Вважається, що будь-який поважний релігійний вибір чи посвячення автоматично веде до відходу людини від родинних та традиційних суспільних зв’язків.

• Міфологема 4. Адептів новітніх релігійних рухів втягують туди, використовуючи недобросовісні засоби, зомбування тощо. Дослідник переконаний, що подібний вибір робиться добровільно в пошуках сенсу життя, відповідей на певні питання, в гіршому випадку – в пошуках певних матеріальних вигод чи інших благ.

• Міфологема 5. Прихильників НРР утримують там силоміць, не даючи змоги повернутися до нормального життя. На думку вченого, подібні твердження актуальні для будь-якої релігійної системи, противники якої не хочуть миритися із перебуванням там близької їм людини.

• Міфологема 6. Новітні релігійні рухи, як правило, тоталітарні за своєю внутрішньою структурою. Вважається. що ієрархічність будь-якої структури може бути потрактована як тоталітарність.

• Міфологема 7. Новітні релігійні рухи складають загрозу національній безпеці України. Юрій Решетніков переконаний, що чисельність релігійних новотворів в нашій державі не є вже такою значною, аби складати небезпеку. Кількість прихильників релігійних новотворів не перевищує 1/4 населення країни. При цьому новітні релігії надто розрізнені, не є єдиним духовним, зконсолідованим монолітом, який може чимось загрожувати державі.

• Міфологема 8. Новітні релігійні рухи стрімко поширюються в Україні, що може призвести до розмиття традиційних духовних засад. Вважається, що відсоток новітніх релігій в релігійній інфраструктурі України складає приблизно 7% . Таке процентне співвідношення, на думку автора, не може призвести до втрати національно-культурної ідентичності.

• Міфологема 9. Винним у поширенні НРР (новітніх релігійних рухів – Авт.) в Україні є лібералізм українського законодавства. Вважається, що поширенню неорелігій в нашій державі сприяє не ліберальне, а демократичне законодавство, яке до того ж регулює діяльність усіх інших релігійних інституцій.

Релігійно-церковні підходи до цього явища новітньої релігійності детермінуються конфесійністю. Знаменним у цьому плані є ставлення до нових релігійних рухів з боку Католицької Церкви. У документі ще з 1991 р. кардинал Френсіс Арінзе, тодішній голова Папської Ради по міжрелігійному діалогу, теперішній Префект Конгрегації богослужіння і дисципліни таїнств зазначав: „щодо послідовників інших релігій, то католицька церква не відкидає нічого, що є в них правдивого і святого. Отож церква спонукає своїх синів з розумом і любов’ю провадити дискусію і співпрацю з членами інших релігій... Не слід безоглядно засуджувати всі нові релігійні рухи... Церква розглядає осіб, залучених до НРР (новітніх релігійних рухів 

Ставлення православних церков до феномену новітньої релігійності різниться здебільшого в артикуляціях, тональності, формулюваннях, однак загальна позиція однозначно негативна. Так, у цій ситуації показовими є заяви з боку Української Православної Церкви, в яких новітня релігійність трактується винятково як наслідок „спокуси диявола”, „важкий гріх”, „служіння сатані” тощо. Більше того, православні богослови переконують своїх вірних і всіх нас у тому, що Сатана є єдиним „духовним наставником всіх неорелігій

Отже, бачимо, що підходи до розуміння „Іншого” у форматі новітньої релігійності надзвичайно неоднозначні та часто полярні. Нашому суспільству ще треба сформувати оптимальний рівень культури толерування, яка б містила належний рівень оцінкової критичності, з одного боку, а з іншого – насправді толерувала б „Іншого” чи „Інше”, оскільки вони допомагають викристалізувати самоцінність „Свого”.