4. Фінансово-кредитна інфраструктура.

Фінансова інфраструктура є складним, багатоаспектним явищем, тому її важливо аналізувати не тільки через характеристику складу суб’єктів, а й через аналіз набору засобів, що вони використовують. Організаційна фінансова інфраструктура являє собою сукупність відповідних організаційних структур, які забезпечують функціонування фінансів як в окремих сегментах фінансової системи, так і поза нею. Вона включає три складові: управлінську, інституційну й обслуговуючу. Управлінська фінансова інфраструктура представлена сукупністю фінансових органів. Інституційна фінансова інфраструктура представлена сукупністю фінансових інституцій, що функціонують на фінансовому ринку та ринку фінансових послуг, виконуючи функції щодо мобілізації, переміщення та інвестування ресурсів. Обслуговуюча фінансова інфраструктура включає тих суб’єктів, які виконують функції організаційних посередників на фінансовому ринку (біржі, брокерські й дилерські контори та ін.). Організаційна фінансова інфраструктура подана на рис. 2.

Рис. 2 - Організаційна фінансова інфраструктура.

Інструментальна фінансова інфраструктура являє собою сукупність фінансових інструментів, які використовуються суб’єктами організаційної інфраструктури в їх діяльності. Оскільки напрями і сфери діяльності окремих суб’єктів, їх завдання, повноваження і функції істотно різняться, то мають місце й відмінності у використовуваних ними інструментах, які подано на рис. 3.

Рис. 3 – Інструментальна фінансова інфраструктура.

Визначимо сутність й основні функції деяких складових фінансово - кредитної інфраструктури.

Фондова біржа – організований ринок цінних паперів, що виконує функцію мобілізації грошових засобів для довгострокових інвестицій в економіку та для фінансування державних програм.

Розрізняють первинний і вторинний ринки цінних паперів. На первинному ринку цінних паперів відбувається розміщення щойно випущених цінних паперів. Емітентами можуть бути: державні органи влади різних рівнів, підприємства, організації, іноземні юридичні особи. Вторинний ринок цінних паперів забезпечує перепродаж раніше випущених цінних паперів через фондову біржу і позабіржовий оборот. Громадяни та юридичні особи, що купують цінні папери від свого імені й за свій рахунок, є інвесторами.

Валютна біржа – біржа, яка здійснює на регулярній та впорядкованій основі купівлю-продаж іноземної валюти за ринковими цінами. Біржовим валютним товаром є валюта і золото.

Холдингова компанія - компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій інших компаній. Це дає їй право контролю і можливість управління їх діяльністю. Розрізняють два види холдингів:

1) чистий холдинг, який створюється спеціально для скуповування контрольних пакетів акцій інших компаній і управління їх діяльністю у своїх інтересах;

2) змішаний холдинг, який окрім контролювання і управління діяльністю інших компаній, займається певною підприємниць­кою діяльності - промисловою, торговою, транспортною, кре­дитно-фінансовою тощо.

Змішаний холдинг створюється, як правило, у зв'язку із засну­ванням компаніями, що контролюється, дочірніх фірм або погли­нання одними інших акціонерних товариств. Фактично холдингом є кожна велика фірма або банк, які воло­діють контрольними пакетами акцій інших компаній.

Холдингові компанії мають рівні юридичні форми. Вони можуть бути як акціонерні товариства, товариства з обмеженою відпові­дальністю, одноосібні компанії, державні організації.

Інвестиційні фонди призначені для здійснення позабанківського фінансування довгострокових капіталовкладень у народне госпо­дарство. Джерелом утворення інвестиційних фондів, в залежності від форм власності, можуть бути податки і грошові збори, субсидії, позики, обов'язкові і добровільні пожертви підприємств, органі­зацій і населення. Отже, суть інвестиційних фондів зводиться до акумуляції коштів населення і використання їх для нагромадження. Інвестиційні фонди, як і холдинги, мають різноманітні юридичні форми. Тобто, вони можуть діяти як державні організації, акціо­нерні товариства, приватні установи.

Страхова компанія – комерційна, фінансово-кредитна організація, що ставить за мету отримання прибутку від здійснення страхових операцій. Страхові компанії здійснюють заходи, спрямовані на повне або часткове відшкодування застрахованим фірмам збитків, яких вона зазнала за непередбачених обставин: внаслідок стихійного лиха, аварії, невиконання зобов’язань збанкрутілими контрагентами тощо. Вони прагнуть залучити якомога більше клієнтів (фізичних і юридичних осіб), між якими й розподіляють суми відшкодувань збитків. Крім того страхові компанії займа­ються ощадною справою і підприємництвом. Так, мобілізовані ними кошти населення вони направляють у кре­дитні операції, надходження від яких складає більшу частину їхнього прибутку.

Страхові компанії є однією з могутніх ланок інфраструктури сучасної ринкової економіки, за розмірами операцій і активів вони поступаються лише банківським фірмам. Наприклад, страхові фірми Англії і США покривають більш як 50 % потреби промисловості цих країн у довгострокових кредитах. Вони також вкладають гроші безпосередньо у великі і найбільш прибуткові компанії, володіють великими пакетами високоприбуткових заставних паперів під нерухоме майно, купують облігації державних позик.

В Україні такий високоефективний елемент ринкової інфра­структури, як страхові компанії, поки що діє досить обмежено, альтернативні страхові структури лише зароджуються. Отже, ефект від них - в далекому майбутньому, що істотно вплине і на процес розвитку ринкової економіки в Україні.