Тема 38: економічна система монополістичного капіталізму

Якісно новими явищами, що ознаменували початок монополістичної стадії розвитку капіталізму, були такі:

• інтенсивний процес технологічних удосконалень виробництва,який набув характеру технологічної революції, зокрема прогрес сталеливарного виробництва (відкриття нових методів виплавки сталі), винахід парової турбіни, двигуна внутрішнього згоряння, вдосконалення хімічного виробництва, масовий перехід до використання електроенергії, поява нових видів транспорту.

• Завершення промислового перевороту змінилося фазою індус тріалізації;

• швидке зростання капіталомістких галузей важкої промисловості, залізничного будівництва, електроенергетики, машинобудування, що об'єктивно потребувало об'єднання багатьох індивідуальних капіталів та розвитку великих підприємств і об'єднань. Наслідком цього стало переважання промислового виробництва над сільськогосподарським, важкої промисловості над легкою, перетворення провідних країн світу на індустріально-аграрні держави;

• організаційне вдосконалення виробництва і збуту продукції, перехід від підприємств, заснованих на переважно індивідуальній приватній власності, до акціонерної форми організації виробництва;

Основні ознаки монополістичної стадії розвитку капіталістичної системи:

• концентрація виробництва й капіталу, яка досягла такого високого ступеня розвитку, що привела до утворення монополій, які відіграють вирішальну роль у господарському житті;

• об'єднання банківського і промислового капіталу, що функціонують на монопольній основі, та утворення на базі цього інтегрованого фінансового капіталу, уособленням якого стає фінансова олігархія;

• переважання вивозу капіталу над вивозом товарів;

• утворення міжнародних і транснаціональних компаній, що створює підґрунтя для економічного поділу світу;

Економічна система ринкового господарства еволюціонувала від

• капіталізму вільної конкуренції до монополістичного капіталізму,

• від панування монополій

• до державно-монополістичної стадії розвитку.

Створення великомасштабних об'єднань, експансія транснаціональних корпорацій, розвиток акціонерної форми власності звичайно сприяють вирішенню суперечності між подальшим усуспільненням виробництва й індивідуалістичною формою привласнення.

Однак навіть найбільші монополістичні корпорації, найпотужніші фінансові групи та міжнародні картелі не в змозі охопити своїм контролем весь ринок, внести необхідні елементи планомірності у процеси виробництва та обігу на загальнонаціональному рівні. Без участі держави неможливо забезпечити хоча б відносну пропорційність і планомірність розвитку економіки загалом та її окремих сфер, сформувати пріоритети соціально-економічного розвитку.

Існує глибока якісна відмінність державно-монополістичного регулювання і державного втручання в економіку, властивого домонополістичній стадії розвитку.

- В епоху капіталізму вільної конкуренції змістом такого втручання було прискорення процесу капіталістичного нагромадження, ініціювання колоніальних пограбувань, створення й підтримка державних мануфактур, надання державних субсидій і кредитів промисловцям, протекціонізм, але участь держави в економічному житті мала епізодичний характер.

- З виникненням монополій з'явилась необхідність активнішого втручання держави в економічне життя. Нагальною потребою стала не лише господарська координація на рівні окремих економічних суб'єктів у межах внутрішньо- та міжфірмових відносин (мікрорівень), а й здійснення узгодженої загальнонаціональної економічної політики (макрорівень економічної системи).

• В роки Першої світової війни монополістичний капіталізм почав переростати в державно-монополістичний, виник воєнний варіант його функціонування. В цей час посилився процес концентрації фінансового капіталу, зросла роль державних монополій, втручання держави в економіку ставало дедалі частішим. Світова економічна криза 1929-1933 рр. сприяла подальшому розвитку державно-монополістичного капіталізму.

• У період Другої світової війни розвиток державно-монополістичного капіталізму досяг нового ступеня, що виявилося у зростанні державних капіталовкладень у промисловість, у будівництві воєнних підприємств за кошти державного бюджету, в урядових позиках для субсидування промислових монополій, у різних формах економічного контролю з боку державних органів для забезпечення випуску воєнної продукції, розвитку державного ринку.

• У післявоєнний період дедалі ширше використовувались стимулювання державою подальшої концентрації виробництва й капіталу, перерозподіл нею значної частки національного доходу, надання корпораціям військових замовлень, урядове фінансування програм розвитку промисловості і наукових досліджень, розробка програм соціально-економічного розвитку в масштабі країни тощо.