- •Коломия 2011 Укладач: викладач юридичних дисциплін в.В.Жолоб
- •Тема 2. Принципи, функції та компоненти юридичної деонтології.
- •Тема 3. Юридична професія і соціальне призначення юриста.
- •Тема 4. Деонтологічна правосвідомість та обов’язки юриста.
- •Тема 5. Аспекти духовно-національного почуття юриста.
- •Тема 6. Аспекти морально-правового почуття юриста.
- •Тема 7. Аспекти психологічно-естетичного почуття юриста.
- •Тема 8. Аспекти професійного почуття юриста.
- •Список використаних джерел:
Тема 2. Принципи, функції та компоненти юридичної деонтології.
Юридична наука (правознавство) – це суспільна наука, яка вивчає державу і право, включає знання про виникнення, розвиток і функціонування державно-правових явищ.
Теорія – це система аргументованих положень, яка поєднує цілісні знання про закономірності та важливі зв’язки юридичної діяльності чи окремих її складових.
Поняття – це юридичне знання, яке відтворює суттєві якості, зв’язки та відносини будь-якого державно-правового явища.
Категорія – це загальне поняття, яке виражає знання про закономірні зв’язки явищ і предметів об’єктивного світу, їх найхарактерніші ознаки.
Термін – це слово чи група слів, які точно визначають певне юридичне поняття.
Дефініція – це коротке визначення державно-правового поняття, яке виражає суттєві ознаки юридичного явища.
Юридична аксіома – це юридичне положення, істинність якого перевірена часом і яке є відправною точкою юриспруденції.
Тема 3. Юридична професія і соціальне призначення юриста.
Юрист – це фахівець в галузі права, який має фундаментальні та спеціальні правові знання, переконаний у винятковому призначенні права і законності для суспільства, кваліфіковано користується юридичним інструментарієм при розв’язанні юридичних проблем заради захисту прав і законних інтересів громадян.
Юридична професія – це різновид соціальної діяльності, який виділяється серед інших специфічними властивостями, зумовлених значенням права і законності в житті суспільства.
Юридичний фах – це вузька сфера професійно-трудової діяльності юриста з чітко позначеними повноваженнями, що потребує конкретних правових знань, умінь і навичок, необхідного рівня професійно-правового мислення і діяльності.
Кваліфікація юриста – це ступінь підготовленості, наявність спеціальних правових знань, умінь і практичних навичок, необхідних для виконання професійних обов'язків.
Атестація юриста – це процес визначення кваліфікації, оцінка росту і якості знань, характеристика професіоналізму.
Соціальна діяльність – це спосіб організації та існування соціального організму, в процесі чого шляхом перетворення та осягнення навколишнього світу задовольняються життєві потреби та інтереси соціальних суб’єктів.
Юридична (правова) діяльність – це один із видів соціальної діяльності, що здійснюється суб’єктами права з використанням правових засобів та з метою отримання правового результату, внаслідок чого в процесі функціонування суспільних відносин відбувається створення, розвиток та матеріалізація права.
Соціальне регулювання діяльності юриста – це впорядкування поведінки юриста шляхом надання йому прав, повноважень, обов'язків, встановлення заборон, передбачених соціальними нормами.
Юридична справа – це життєвий випадок, який існує у вигляді окремої самостійної ситуації, яка потребує розгляду і вирішення відповідно до норм права компетентним органом.
Тема 4. Деонтологічна правосвідомість та обов’язки юриста.
Свідомість – це вищий рівень психічного відображення людиною дійсності, її реалізація в узагальнених образах і поняттях.
Деонтологічна правосвідомість юриста – це результат його правосвідомості, сформований під впливом правової інформаційної культури, при виконанні службового обов’язку.
Обов’язок – це необхідна поведінка суб’єкта, за недотримання якої настає відповідальність.
Службовий обов’язок юриста – це передбачена нормативно-правовими актам необхідність виконувати певні дії, зумовлені його службовим становищем у державних, громадських або приватних організаціях.
Соціальна практична діяльність – це форма свідомого та активного відношення людини, соціуму до навколишнього світу, що є домінантою та фактором розвитку суспільства, умовою його існування, складовою його культури, зміст якої становить доцільна зміна та перетворення суспільства в інтересах людей і яка охоплює мету, засоби, результат і процес діяльності.
Юридична практична діяльність – це професійна діяльність компетентних суб’єктів, пов’язана з правом, сутністю якої є втілення норм права в соціальні взаємодії.
Юридична практика – це актуально здійснювана діяльність юристів як професійних знавців права щодо безпосереднього захисту прав, свобод та законних інтересів суб’єктів права, надання їм допомоги у складенні правових документів, консультуванні щодо вибору найбільш оптимальних варіантів поведінки у відповідностями з нормами права, посвідченні юридичних фактів тощо, в процесі яких забезпечується реалізація норм права його суб’єктами.
Принципи юридичної практичної діяльності – це основні засади, вихідні положення, ідеї, які є орієнтирами, вимогами її здійснення, відображають сутнісні властивості права.
Функції юридичної практичної діяльності – це напрями її правового впливу на інститути права та суспільні відносини.