Тема 2 (лекція ) негативні чинники навколишнього середовища

з дисципліни "БЖД і ООП"

План

1. Класифікація середовищ життєдіяльності.

2. Якісні та кількісні параметри природного, виробничого та побутового середовищ, які визначають умови життєдіяльності людини.

3. Оптимальні та допустимі мікрокліматичні умови.

4. Класифікація негативних чинників середовища життєдіяльності.

5. Гранично допустимий рівень фактора.

6. Характеристика негативних чинників та технічні засоби визначення й оцінки їх рівня (механічні, термічні фактори, електромагнітні поля, електричні, хімічні, біологічні небезпечні фактори) .

7. Загальні вимоги пожежної безпеки, правила поведінки людей у разі виникнення пожежі.

8. Нові види небезпек, що породжуються науково-технічним прогресом, сучасні інформаційні технології, інформаційні небезпеки.

Класифікація середовищ життєдіяльності.

Навколищнє середовище – це вся сукупність природних та антропогенних факторів в середовищі яких існує людина.

Атмосфера – зовнішня газова оболонка Землі товщиною близько 3000 км, її склад азот – 78%, кисень – 21%, вуглекислий газ, азот, водяна пара, інертні гази та інші гази і домішки – 1%.

Літосфера – зовнішня тверда оболонка Землі, що включає земну кору з частиною верхньої мантії Землі. Земна кора має товщину до 80 км, складається на 99,5% з кисню, кремнію, водню, алюмінію, заліза, магнію, натрію та кальцію, інші елементи – 0,5%.

Гідросфера – сукупність океанів, морів, льодовиків, вод континенті та островів, що складає 16 млрд. м³ води і станоить 0,25% маси планети.

Біосфера – область існування живих організмів на Землі, що включає частину атмосфери, літосфери та гідросфери. Верхня межа біосфери сягає 85 км, нижня – 2 км в літосфері, та до 11 км в гідросфері.

Ноосфера (сфера розуму, буквально «мисляча оболонка») - фаза розвитку біосфери, у ході якої розумна діяльність людства стає головним визначальним фактором її функціонування.

Середовище життєдіяльності – сукупність природних та антропогенних факторів, з якими людина взаємодіє прямо чи опосередковано протягом життя.

Середовище життєдіяльності є складовою навколишнього середовища і визначається для кожної людини окремо.

Середовищем життєдіяльності людства в цілому практично є навколишнє середовище.

Середовище життєдіяльності людини можна класифікувати таким чином:

Природне середовище – середовище, в якому антропогенні фактори не присутні.

Відкрите середовище – середовище, в якому переважають природні фактори над антропогенними (вулиці міст, сіл, територія стадіонів, парків і т.д.).

Внутрішнє середовище – середовище, в якому питома вага антропогенних факторів перевищує питому вагу природніх факторів (закриті приміщення, відкриті території складів, майстерень і т.п.).

Виробниче середовище – найбільш небезпечне для людини, саме на виробництві на неї діють підвищені рівні шуму, вібрації; гостріше проявляються психологічні фактори (стрес, втома); в повітрі робочої зони часто знаходяться токсичні речовини; на виробництві людина більше взаємодіє з машинами та механізмами, що є потенційно небезпечним. Проводячи третину свого життя, чи майже половину активного часу на виробництві, необхідно дбати про забезпечення безпечних та прийнятливих умов праці.

Побутове середовище. Із збільшенням атропогенного впливу на природу виникла необхідність контролю за побутовим середовищем, умови якого до недавнього часу визначалися кожною сім”єю самостійно. Стан забруднення води та повітря, рівень вологості, шуму, випромінювань в домашніх приміщеннях не вважалися проблемою, проте, дослідження показали небезпечне перевищення рівня зазначених показників в оселях.

До такого стану призводить ряд факторів:

• близьке розташування підприємств, що не мають санітарно захисної зони;

• викиди підприємств, що розміщені поблизу перевищують норми;

• специфічні кліматичні та мікрокліматичні умови;

• близьке розташування автомобільних доріг з інтенсивним рухом транспорту;

• використання хімічних речовин (пральні порошки, лаки, вироби з пластмас та ін.).