5.5. Контроль поршневих кілець

Контроль кільця розпочинають з зовнішнього огляду, при якому виявляють пошкодження оброблених поверхонь, тріщини, раковини й інші дефекти.

Висоту кільця і паралельність торцьових площин перевіряють скобою чи на спеціальному контрольному автоматі. Контролюють 100 відсотків кілець.

Короблення торцевих поверхонь перевіряють вибірково калібром, який має щілину між паралельними пластинами, розмір між якими встановлюють відповідно до технічних умов - звичайно на 0,04 мм більший висоти кільця. Через цю щілину кільце повинне проходити під дією власної ваги.

Радіальну товщину кільця і її нерівномірність перевіряють на індикаторному пристрої.

Контроль точності геометричної форми зовнішньої поверхні кільця в стиснутому стані, при якому кільце повинне прилягати до стінок циліндра без зазору, здійснюється двома різними способами:

1) перевірка «на просвіт»;

2) перевірка «на герметичність».

При контролі «на просвіт» поршневе кільце в стиснутому стані поміщають у калібрований отвір обойми, діаметр якого дорівнює діаметру циліндра двигуна. Обойму з кільцем, яке перевіряють, поміщають у камері пристрої, який має джерело світла. При провертанні обойми з кільцем у місцях, де кільце не дотикається стінки каліброваного отвору, проникають промені світла. Так виявляють наявність просвіту і місце його розташування. Незважаючи на суб'єктивність оцінки і малу продуктивність, спосіб дає прийнятні результати і широко застосовується.

Продуктивнішим способом контролю повноти прилягання зовнішньої поверхні поршневого кільця до дзеркала циліндра є перевірка «на герметичність» на пневматичному контрольному автоматі. Проте при цьому не можна встановити, в якому місці на кільці є зазор.

Контроль пружності кілець здійснюють спеціальними приладами, на яких визначають величину зусилля, що характеризує пружність кільця, чи за допомогою контрольно-сортувальних автоматів. У масовому виробництві пружність кілець перевіряють статистичним контролем.

Епюри радіальних тисків контролюють вибірково за допомогою приладів, які дають можливість визначити тільки відносну зміну радіальних тиску по колу, тобто характер епюри радіальних тисків.

Контроль шорсткості оброблених поверхонь виконують порівнянням з еталоном чи (вибірково) перевіряють профілометром.

Фаски і канавки перевіряють відповідними шаблонами.

14