KDE - це інтегрована графічна оболонка для Linux (і інших версій UNIX), що у цей час містить у собі більше 100 графічних додатків і підтримує більше 40 різних мов. Вона розробляється в рамках руху Open Source, тобто поширюється з відкритими вихідними кодами. KDE дозволяє сполучити сучасну функціональність, зручність використання й відмінний дизайн із технологічними перевагами операційної системи класу UNIX. На момент написання цього тексту розроблювачі випустили версію 2.2.2 ці оболонки. Але опис, що нижче приводиться, і всі малюнки відповідають версії 2.1.2, установлюваної з дистрибутива Red Hat Linux 7.1 Cyrillic Edition. Звичайно, більше пізні версії перетерплюють деякі зміни убік поліпшення, але принципи побудови інтегрованого середовища зберігаються, так що ви цілком можете використовувати даний текст

для первісного знайомства із цією оболонкою. Необхідно, крім того, відзначити, що навіть якщо версія самого KDE у вас буде та ж сама, можливі деякі відмінності зовнішнього вигляду цієї оболонки в порівнянні з малюнками, що нижче приводяться. Справа в тому, що в KDE, як і взагалі в Linux, усе піддається настроюванню. І кожний виробник дистрибутива робить настроювання по- своєму. Майте це у виді й не лякайтеся. Через якийсь час ви й самі зможете повністю змінити вид екрана після запуску KDE.

Зовнішній вигляд

Якщо ви хоч раз запускали KDE, ви вже знайомі із зовнішнім виглядом екрана після запуску цієї оболонки.

Рис. 15.1. «Зовнішній вигляд екрана після запуску KDE»

Панель у нижній частині екрана служить для запуску додатків і перемикання між робочими столами. Серед інших на ній розташований значок із зображенням букви "K". Цей значок (аналог кнопки Start в Windows) служить для виклику ієрархічного меню, через яке можна запустити будь- який додаток із числа вхідних до складу KDE, навіть якщо значок додатка відсутній на панелі.

Властиво робочий стіл (Desktop) - це вся поверхня, що залишилася, екрана, на якій розташовується деяке число значків ("іконок"), які теж можуть використовуватися для запуску відповідних їм додатків. KDE підтримує кілька робочих столів, перемикатися між якими можна за допомогою пронумерованих клавіш, розташованих на панелі (на рис. 15.1 зображено чотири такі клавіші, хоча це число можна змінити).

Правійше перемикача робочих столів розташовується поле, що називається панеллю завдань (taskbar). Воно служить для відображення переліку запущених у цей момент додатків і перемикання між ними.

Кожному запущеному додатку відповідає кнопка, клацання по який перекладає даний додаток в активний стан.

Для тих, хто звик працювати в Windows, може здатися незвичним те, що для запуску додатка досить клацнути по значку ("іконці") тільки один раз. Але до цьому швидко звикаєш, а й при бажанні можна настроїти оболонку на два клацання.

У правому кінці панелі завдань перебувають годинник і невелика вертикально витягнута кнопка із трикутником-стрілкою. Така ж кнопка є й у лівому кінці панелі. Клацання по кожнійій із цих кнопок приводить до того, що панель згортається, як би тікаючи за границю відповідної сторонни екрана. Видимою залишається тільки така ж кнопка із трикутником. Клацанням по цій кнопці можна повернути панель на екран.

Якщо ви підведете покажчик миші до будь-якого значка або кнопки на панелі завдань і виждете якийсь час, з'явиться підказка, що пояснює призначення значка або назва відповідного завдання. А якщо клацнути правою кнопкою миші по будь-якому елементі на екрані, у тому числі й по порожньому полю, з'являється меню, у якому можна вибрати одне з дій, застосовних до данного елемента. Зокрема, клацання по порожньому полю приводить до появи меню настроювань робочого стола.

Панель можна набудовувати за своїм розсудом. Але описом способів настроювання ми поки займатися не будемо. Давайте спочатку подивимося на головне меню KDE.

Головне меню kde

Як ви вже знаєте, доступ до головного меню KDE ми одержуємо, клацнувши по значку з буквою "K" (рис. 15.2).

По-перше, зверніть увагу на те, що деякі елементи меню мають трикутник після назви. Це

говорить про те, що даний елемент викликає вкладене меню наступного рівня.

По-друге, ви можете помітити, що тут є аналоги тих команд, які ви звикли бачити в головному меню Windows: Пошук файлу, Допомога, Запустити програму:, Останні документи. Недарма часто говорять, що із всіх інтегрованих графічних середовищ KDE найбільш близька до Windows. Що ж, гарним рішенням не гріх наслідувати.

Рис. 15.2. «Головне меню KDE»

Команди Каталог і Домашній каталог служать для швидкого переходу в потрібний каталог і перегляду його вмісту за допомогою файлового менеджера Konqueror.

У верхній частині головного меню з'являється відділений горизонтальною рискою список часто завантажуваних або недавно, що викликалися команд (природно, що з'являється він не при першому запуску KDE, а після того, як ви небагато попрацюєте в оболонці).

Зміст гнітючого числа команд меню не вимагає особливих пояснень - вони викликають

відповідний додаток, і цим усе сказано. Але дві з них розглянути необхідно: це Центр керування й Настроювання панелі.