33. Сукупний попит. Крива сукупного попиту та її зміщення.

Суку́пний по́пит (англ. aggregate demand, AD) — обсяг виробництва товарів, що споживачі готові колективно придбати при існуючому рівні цін.

33. Сукупна пропозиції. Крива сукупної пропозиції та крива її зміщення.

Сукупна пропозиція (СПр) — це шкала, графічно представлена у вигляді кривої, що показує рівень реального внутрішнього обсягу продукції, який буде вироблено за кожного можливого рівня цін та за інших рівних обставин. Вищий рівень цін створює для підприємств стимули виробляти і продавати більше товарів і послуг. При нижчому рівні цін обсяг виробництва зменшується.

33. Рівновага. Зміна рівноваги. Інфляція і мультиплікатор. Ефект храповика. Сукупна пропозиція економічне зростання.

Ри́нкова рівнова́га (market equilibrium) — це така ситуація, коли плани покупців і продавців на ринку збігаються і за даної ціни величина пропозиції дорівнює величині попиту. Аналіз взаємодії попиту і пропозиції (мал.) показує, що:

• надлишок товару знижує ціну;

• дефіцит товару підвищує ціну;

• за ціни рівноваги не існує причин для її зміни.

33. Макроекономічний аналіз: модель сукупних видатків. Класичний і кейнсіанські підходи.

Класичний і кейнсіанський підходи до макроекономічної політики різні. Розбіжності стосуються причин нестабільності сукупного попиту; чинників, що визначають сукупну пропозицію; взаємозв'язку інфляції і безробіття; інструментів фіскальної і монетарної політики і т.д. Загальним методологічним підходом кейнсіанців є концепція активної макроекономічної політики, що необхідна для стабілізації внутрішньо нестабільної економіки. Внутрішня нестабільність багато в чому пов'язана з недостатньою гнучкістю ринку праці, “жорсткістю” заробітної плати і нееластичності цін у бік зниження. У класичній моделі макроекономічна політика завжди пасивна, тому що економіка внутрішньо стабільна й автоматично приходить у стан довгострокової рівноваги. Інструментами "саморегулювання" є гнучкі заробітна плата, ціни і ставка відсотка. Державне втручання, навпаки, посилює економічну нестабільність і тому повинно бути зведене до мінімуму.

33. Інвестиції. Крива попиту на інвестиції. Нестабільність інвестицій.

Інвестиція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Інвестиція (від лат. invest, вкладення коштів) — господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Інвестиційний менеджмент — процес управління інвестиційною діяльністю.

Оці́нка інвести́цій — оцінка можливих майбутніх витрат і доходів, що можуть виникнути в результаті інвестицій у даний проект протягом очікуваного терміну його дії. Оцінка інвестицій включає оцінку ризиків і чутливості проекту, тобто того, в якому ступені можливі помилки в прогнозах можуть уплинути на очікувані результати за даним проекту. Така оцінка допомагає прийняти рішення про те, чи варто вкладати ресурси в даний проект.

44. Рівноважний обсяг національного виробництва в моделі сукупних видатків. Два методи визначення рівноважного обсягу виробництва.

Для аналізу впливу зміни сукупних видатків на стан національної економіки застосовують поняття «рівноважний рівень національного виробництва», або «рів-новажний ВВП». Рівноважний рівень національного виробництва — це такий його обсяг, якому відповідають сукупні видатки, достатні для закупівлі усієї продукції, виготовленої у поточному періоді. макроекономіці склалися два підходи до визначення економічної рівноваги: під-хід «видатки — обсяг виробництва» (ґрунтується на зіставленні сукупних видатків і реального ВВП) та підхід «витікання — ін’єкції» (ґрунтується на зіставленні витікань із потоку «видатки — доходи» та ін’єкцій до цього потоку). Для простоти аналізу рів-новажного ВВП у короткостроковому періоді робляться припущення: 1) в економіці наявні надлишкові виробничі потужності та вимушене безробіття.

44. Зміни рівноважного ВВП і мультиплікатор. Ефект мультиплікатора.

Мультиплікатор – це число, на яке потрібно помножити зміни в запланованих інвестиціях, щоб визначити зміни в сукупному обсязі виробництва.

44. Рецесійні та інфляційні розриви в економіці. Модель 1'8-ЬМ Норма процента, інвестиції національний дохід.

Рецесійні розрив - величина, на яку повинен зрости сукупний попит (сукупні витрати), щоб підвищити рівноважний ВВП до неінфляційного рівня повної зайнятості

Інфляційний розрив - величина, на яку повинен скоротитися сукупний попит (сукупні витрати), щоб зменшити рівноважний ВВП до неінфляційного рівня повної зайнятості.

44. Монетарним. Рівняння обміну. Монетарним та модель сукупного попиту і сукупної пропозиції

Монетаризм, як це випливає із його назви, робить наголос на гроші. Фундаментальним рівнянням монетаризму є рівняння обміну: M x V = P x G

де: M - грошова маса; V - швидкість обігу доходу; P - рівень цін; G - норма реального доходу.

44. Теорія раціональних сподівань. Теорія економіки пропозиції. Шляхи стимулювання суку і и пропозиції.

Теорія раціональних сподівань, як відомо, була створена прихильниками монетаризму. Спеціалісти з теорії фінансів розвинули її щодо фінансових ринків. Ця теорія веде до висновку, що прогнози на фінансових ринках дорівнюють оптимальним передбаченням при застосуванні всієї наявної інформації. Хоча теоретики-фінансисти дали своїй теорії іншу назву —теорія ефективних ринків,— по суті, їхня теорія є саме застосуванням раціональних сподівань до ціноутворення на цінні папери.

44. Фінансова система, система доходив та видатків уряду. Державний бюджет, податки.

Державний бюджет — система грошових відносин, яка виникає між державою, з одного боку, і підприємствами, фірмами, організаціями та населенням, з іншого, з метою формування та використання централізованого фонду грошових ресурсів для задоволення суспільних потреб. Іншими словами, це — щорічний баланс надходжень та видатків, який розробляють державні органи для активного впливу на економічний процес та підвищення його ефективності. У кожній країні основу державних фінансів становить бюджет, а точніше — бюджетна система, яка включає державний бюджет і бюджет відповідних адміністративних одиниць.

Податки — це встановлені вищим органом законодавчої влади обов'язкові платежі, які сплачують фізичні та юридичні особи до бюджету у розмірах і у терміни, передбачених законодавством.

44. Дискреційна фіскальна політика. Недискретна цінна фіскальна політика. Бюджетний дефіцит і держави борг.

Дискреційна фіскальна політика

це система заходів, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо державного бюджету. Дискреційна фіскальна політика використовується державою для активної протидії циклічним коливанням. Для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано створює дефіцит державного бюджету, збільшуючи державні витрати або знижуючи податки. Відповідно, в період піднесення цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок.

Дискреційна фіскальна політика поділяється на:

• стимулюючу, що збільшує сукупний попит за допомогою зростання державних витрат і зниження податків;

• обмежувальну, що стримує сукупний попит за допомогою зниження державних витрат і підвищення податків.

Недискреційна фіскальна політика 

автоматична фіскальна політика, при якій бюджетний дефіцит та бюджетний надлишок виникають автоматично, внаслідок дії автоматичних стабілізаторів економіки. Такими стабілізаторами в економіці є прогресивна податкова система і трансфертні платежі.

44. Гроші і фінансові ринки. Розвиток фінансового ринку в Україні.

Сучасний фінансовий ринок — це винятково складна структура з великою кількістю учасників — фінансових посередників, які оперують з різноманітними фінансовими інструментами і виконують широкий набір функцій з обслуговування й управління економічними процесами. А проте це ринок, на якому присутні продавці й покупці, є товар, що продається і купується. Але товар цей особливий — це гроші, надані в користування: тимчасово — у формі позик під зобов'язання, або назавжди — під акції [28].

Фінансовий ринок такий же багатоликий і різноманітний, як і загальний ринок, але предмет купівлі-продажу, по суті, один — гроші, надані в користування в різних формах. Господарські об'єкти, що мають надлишок коштів, дають їх суб'єктам, які потребують коштів.

44. Банки та їхнє значення в економіці. Банківські депозити.

Депози́т (вклад) — кошти, що надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно з законодавством України, або нерезиденту на строк та під відсоток.

Ба́нк (від італ. banco - лава) — кредитно-фінансова установа, яка зберігає кошти і капіталовкладення, надає кредити та здійснює послуги по фінансовим операціям.