2. Статистичне зведення і групування отриманих ма­теріалів.

Статистичне зведення передбачає обробку даних первин­ного обліку і об'єднання їх у сукупність за певними ознаками.

Зведення можуть бути централізованими та децентралізо­ваними.

При централізованих зведеннях документи направляють до центру, в якому їх оброблюють. У кримінальній статис­тиці застосовують здебільшого децентралізовані зведення, коли орган, що здійснює спостереження, самостійно оброб­лює дані й направляє до центру вже зведені матеріали (звіти) для подальшого складання зведення по області й по країні загалом.

За способом виконання розрізняють зведення ручні й меха­нізовані. Нині у кримінальній статистиці широко застосовують механізовані зведення з використанням ЕОМ.

Статистичні дані впорядковують, систематизують і розпо­діляють на групи за певними ознаками за допомогою групу­вання.

Групування — це розподіл одиниць досліджуваного сус­пільного явища за суттєвими ознаками. За допомогою групуван­ня виокремлюють типи явищ, характеризують склад сукупності або взаємозв'язок у зміні варійованих ознак. При групуванні статистичних матеріалів необхідно виконувати таке основне правило: одиниці досліджуваної сукупності повинні бути об'єд­нані в якісно однорідні типи явищ.

Розрізняють три види групування: типологічні, варіаційні та аналітичні.

Типологічними називають групування, що розподіляють дос­ліджувану сукупність на однорідні за якісною ознакою (на­приклад, групування за видами злочинів, місцем вчинення зло­чину).

Варіаційними називають групування, що розподіляють до­сліджувані явища за кількісною (варійованою) ознакою. Цей вид групування застосовують при вивченні вікового складу зло­чинців, строків позбавлення волі, рецидиву.

Аналітичні групування мають на меті встановити взаємо­зв'язок досліджуваних явищ, наприклад, між злочинністю і пияцтвом, злочинністю й родинним станом, злочинністю й ос­вітою.

Отримані дані про злочинність або інші правові явища після зведення і групування об'єднують у статистичні таблиці, що дає змогу викласти й узагальнити дані про суспільні явища за допомогою цифр, які розташовують у певному порядку. Стати­стичні таблиці у кримінальній статистиці мають важливе зна­чення, оскільки відомості про злочинність у них систематизу­ються й наочніше, ніж текст, характеризують той чи інший аспект злочинності. Особливість статистичних таблиць полягає в наявності в них одного чи кількох підсумків по вертикалі або горизонталі.

Основою для побудови статистичних таблиць є групувальні ознаки. Як правило, їх розташовують у рядках, а кількісні ха­рактеристики об'єкта — у графах.

Статистична таблиця має вигляд своєрідного статистично­го речення, що має підмет і присудок.

Підметом статистичної таблиці є об'єкт дослідження, тобто те, про що йдеться в таблиці, присудком — те, що йдеть­ся про підмет, тобто присудок є кількісним описом об'єктів. Як правило, підмет розташовують у лівій частині таблиці у виг­ляді назв рядків, а праву частину таблиці (графи) займає при­судок.

Після зведення і групування статистичних даних, а також складання відповідних статистичних таблиць розпочинається наступний етап — статистичний аналіз і узагальнення.

3. Статистичний аналіз і узагальнення отриманих даних є заключним і найвідповідальнішим етапом статистичного вив­чення злочинності. Зібраний і згрупований статистичний мате­ріал у результаті цього аналізу стає основою для докладної та багатоаспектної характеристики досліджуваного явища. Основна мета статистичного аналізу полягає у виявленні закономірно­стей, встановленні впливу одного явища на інше, констату­ванні взаємозв'язку певних явищ.

Статистичний аналіз — це процес вивчення і порівняння от­риманих цифрових як між собою, так і з іншими даними, а та­кож їх узагальнення. Виходячи з основних функцій статистики виокремлюють чотири завдання статистичного аналізу: описа­ти, порівняти і виявити закономірності, здійснити прогноз і зробити висновки.

До основних завдань статистичного вивчення злочинності належать:

• визначення стану злочинності, її рівня, структури й ди­наміки;

• виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину;

• вивчення особи злочинця;

• вивчення системи заходів боротьби із злочинністю.

Необхідно ураховувати, що під час вивчення окремих пи­тань злочинності й боротьби з нею необхідно порівняти дані кримінальної статистики з даними інших галузей статисти­ки — демографічної, економічної тощо. Наприклад, аналізую­ чи склад засуджених за статтю, віком, соціальним станом і ос­вітою, для порівняння використовують дані демографічної статистики. Дані про чисельність населення та її зміни вико­ристовують для розрахунку коефіцієнта злочинності. Вивчаю­чи злочини проти особи або хуліганство, показники їх рівня, динаміки і структури порівнюють з показниками споживання алкоголю (економічна статистика).

Отже, статистичне дослідження злочинності передбачає ши­роке використання матеріалів статистичної звітності органів внутрішніх справ, прокуратури, суду, статистичних даних еко­номіки, демографії, культури, а також даних, отриманих шля­хом спеціальних вибіркових досліджень.

На основі кримінально-статистичної інформації, обробленої та дослідженої за допомогою статистичних методів, можна точ­но оцінити стан злочинності, виявити закономірності її розвит­ку й визначити заходи боротьби з нею.

Контрольні питання

1. Предмет правової статистики.

2. Етапи статистичного дослідження у кримінології.

3. Види статистичного спостереження.

4. Складові програми статистичного спостереження.

5. Сутність статистичного зведення і групування.

6. Сутність статистичного аналізу.

7. Які завдання розв'язують шляхом статистичного вивчен­ня злочинності?

ЗЛОЧИННІСТЬ І її ПОКАЗНИКИ

1. Поняття злочинності.

2. Показники злочинності.

3. Латентна злочинність.