2.2.3 Засоби забезпечення спеціальних операцій та пристрої для відкриття приміщень

Засоби забезпечення спеціальних операцій використовуються спеціальними підрозділами для захисту громадського порядку. Дозволені для застосування наступні засоби.

Ранцевий апарат "Облако" застосовується для розпилення сльозоточивої речовини на відкритій місцевості.

Світлошумова граната “Заря” та світлошумовий пристрій “Пламя” - застосовуються для вчинення психофізіологічного впливу на правопорушників. Дозволено застосовувати на відстані не менш, як 2 м від людини.

Патрони з гумовою кулею “Волна-Р” ударно-непроникливої дії. Відстрілюються за допомогою спеціального карабіна на відстані не ближче 40 м від людини і тільки по нижній частині ніг.

Водомети застосовуються для розосередження учасників масових заворушень. Температура навколишнього повітря повинна бути не нижче 0оС;

Бронемашини та інші транспортні засоби.

Пристрій для примусового зупинення транспорту “Еж-М” для зупинення усіх видів транспорту з пневматичними шинами. Забороняється застосовувати пристрій типу "Еж-М" для примусової зупинки автотранспорту, в тому числі вантажних автомобілів, що здійснюють перевезення людей; автотранспорту, приналежного дипломатичним, консульським та іншим представництвам іноземних держав; мотоциклів, мотоколясок, моторолерів, мопедів, а також на гірських шляхах або ділянках шляхів з обмеженою видимістю, залізничних переїздах, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях

Пристрої для відкриття приміщень. До них належать малогабаритні підривні пристрої “Ключ” та “Імпульс”. Забороняється застосування підривних пристроїв “Ключ” та “Імпульс” для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками, де перебувають заложники.

Модифікації спеціальних засобів, пов'язані з видозміною їх конструкції та експлуатаційних параметрів, що не тягнуть за собою змін тактико-технічних властивостей, вводяться в дію наказами Міністра внутрішніх справ. У міру розробки нових спеціальних засобів їх перелік доповнюється Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства внутрішніх справ і висновком Міністерства охорони здоров'я, Генеральної прокуратури України.

Тема 3. Системи проводового зв’язку та засоби підсилення мови в діяльності органів податкової міліції.

План

3.1. Призначення, класифікація та організація функціонування проводового зв’язку.

3.2. Призначення, види та правила використання засобів підсилення мови.

3.3 Перспективні шляхи розвитку систем комп'ютерної телефонії.

3.1. Призначення, класифікація та організація функціонування проводового зв’язку.

У будь-якій сфері людської діяльності, в тому числі і в діяльності органів податкової міліції, життєво важливим стає швидкий і ефективний інформаційний обмін, що у значній мірі забезпечується системами зв'язку.

Зв’язок є одним з основних елементів будь-якої організації. ДПС України, як організаційна структура також не може існувати без надійно налагодженого зв’язку. Система зв’язку в підрозділах податкової міліції ДПА України є головним засобом, що забезпечує постійне управління підрозділами.

Система зв’язку - це сукупність вузлів та станцій зв’язку, що з’єднані між собою лініями зв’язку відповідно до організації управління.

Вузол зв’язку - це комплекс різних засобів зв’язку, ліній та каналів, що з’єднані між собою у відповідному порядку.

Засоби зв'язку - це технічне обладнання, що використовується для організації зв'язку.

Схема за якою організовано системи зв’язку у підрозділах податкової міліції ДПА України будується відповідно до структури ДПА України, характеру завдань, що ними виконуються та необхідністю взаємодії між ними при проведенні оперативно-розшукних та інших заходів. Втрата зв’язку веде до втрати управління підрозділами податкової міліції ДПА України.

Електрозв'язок – це будь-яка передача, випромінювання або прийом знаків, сигналів, письмового тексту, зображень і звуків чи будь-яких повідомлень по проводовій, радіо, оптичній чи інших електромагнітних системах. Для вдосконалення системи електричного зв'язку в нашій країні створена та розгалужується єдина автоматизована мережа зв'язку, яка призначена для передачі різних видів інформації: телефонних і телеграфних повідомлень, програм звукового віщання і телебачення, передачі газет, фототелеграм і даних.

Для якісної передачі різних видів інформації організують стандартні (типові) канали, що характеризуються визначеними параметрами. Одним з таких параметрів є ширина ефективно переданої смуги частот, що складає 300- 3400 Гц для передачі телефонних повідомлень. Для передачі програм телебачення, газет, високошвидкісної передачі даних необхідні канали з більш широкою смугою частот - групові тракти. Типові канали передачі і групові тракти складають первинну мережу, що є основою автоматизованої мережі зв'язку і охоплює всю територію країни. До типових каналів і групових трактів первинної мережі під’єднуються вторинні мережі зв'язку.

Проводовий зв'язок – це передача або прийом інформації, здійснювана електричними сигналами, що поширюються по проводах.

Проводовий зв'язок є одним з найважливіших елементів складної системи управління підрозділами податкової міліції ДПА України , яка застосовується для управління, взаємодії й контролю за діяльністю різних нарядів та служб. За допомогою засобів проводового зв'язку здійснюється обмін інформацією між черговими частинами та підрозділами податкової міліції ДПА України. По них надходять повідомлення від громадян та різних відомств.

На базі каналів й апаратури проводового зв'язку утворюються різноманітні спеціальні системи, наприклад, для централізованої охорони об'єктів, проведення циркулярних нарад та ін.

Проводовий зв’язок здійснюється по місцевих та міжміських мережах Міністерства зв’язку, а також по мережах інших міністерств та відомств. При відсутності таких мереж здійснюється будівництво власних споруджень зв’язку (АТС, кабельних та повітряних ліній).

Системи зв’язку, в тому числі і засоби проводового зв’язку, повинні відповідати таким вимогам: своєчасність, надійність, достовірність, потрібна пропускна спроможність. Однією із основних вимог, що подаються до засобів мовного обміну в підрозділах податкової міліції ДПА України, є оперативність користування ними. Вони повинні забезпечувати швидке та безвідмовне входження у зв'язок. З цією метою прилади телефонного зв'язку повинні бути так обладнані і автоматизовані, щоб оператору (черговому) не вимагалося здійснювати складних маніпуляцій, а достатньо було натиснути одну кнопку чи клавішу.

Головними завданнями зв’язку є:

1. Забезпечення начальника підрозділу податкової міліції ДПА України можливістю безперервного управління підпорядкованими підрозділами.

2. Забезпечення передавання інформації керівництву та взаємодіючим підрозділам про злочини, що готуються чи скоєні, а також повідомлення їм інших відомостей оперативного та адміністративно-господарчого характеру.

До видів проводового зв’язку можна віднести:

1. Телефонний зв’язок - обмін інформацією ведеться у вигляді мови. Розрізнюють адміністративно-службовий та оперативний телефонний зв’язок.

2. Телеграфний зв’язок - обмін інформацією ведеться в алфавітно-цифровій формі. Розрізнюють державний та відомчий телеграфний зв’язок. Телеграма – це письмовий текст, призначений для передачі по телеграфу з метою доставки адресату.

3. Телевізійний зв’язок - обмін інформацією за допомогою звуків та зображень. Розрізнюють мовний та промисловий телевізійний зв’язок.

4. Факсимільний зв’язок - вид електрозв'язку, при якому інформація, що передається, призначена для запису під час прийому у вигляді графічного документа. Графічний документ є носієм інформації, на якому записується у постійному вигляді друкований чи рукописний текст або нерухоме зображення.

5. Передавання даних - обмін інформацією між ЕОМ.

До недоліків проводового зв'язку можна віднести відсутність мобільності, неможливість користатися зв’язком у пунктах, де не прокладені телефонні кабелі, можливість механічного ушкодження телефонних кабелів, що спричиняє обрив зв'язку.

Одним з основних елементів технічних засобів передачі інформації у підрозділах податкової міліції ДПА України є телефонний зв'язок. Він має оптимальне, для більшості абонентів, співвідношення ціна – якість, велику надійність, нескладний у використанні, має можливість підключення до факсимільного й Інтернет-зв'язку.

Проводовий телефонний зв'язок забезпечує ведення усних переговорів між абонентами, віддаленими один від одного, за допомогою вузлів комутації, у яких інформація концентрується і потім направляється до абонентських пристроїв (телефонних апаратів, абонент – це споживач, якому встановлено телефон) по визначених шляхах. Для цього вузли комутації з'єднуються між собою лінійними спорудженнями (сполучними лініями), у які входять системи каналоутворюючого устаткування, що організують необхідні пучки каналів по кабельним, радіорелейним і супутниковим лініям зв'язку.

Сукупність вузлів комутації, кінцевих абонентських пристроїв та з'єднуючих їх каналів та ліній зв'язку утворюють мережу телефонного зв'язку. Абонентські лінії є лініями двосторонньої дії, тобто по цій лінії як абонент викликає станцію, так і станція абонента.

Загальнодержавна телефонна мережа складається з міжміської телефонної мережі і зонових (місцевих, міських) телефонних мереж.

Зонова телефонна мережа складається з місцевих телефонних мереж, розташованих на території зони. Місцева телефонна мережа - мережа зв'язку, обмежена територією міста та його приміською зоною або територією адміністративного району.

Зона дії автоматичної телефонної станції (АТС) – це частина території населеного пункту, на якій розташовані магістральні і розподільні мережі цієї АТС.

Міжміська телефонна мережа забезпечує з'єднання автоматичних міжміських телефонних станцій (АМТС) різних зон. Міжміській зв’язок підрозділів податкової міліції ДПА України здійснюється по наданій на замовлення, негайній, швидкій системі надання каналів Мінзв’язку, каналах що орендуються у різних відомствах на договірних умовах.

Для зв’язку між обласними управліннями ДПА використовується також високочастотний (ВЧ) зв’язок. Такі телефони установлюються у голови ДПА (заступників), голів обласних управлінь ДПА, а іноді в чергових частинах (без права виходу на іншого абонента).

Основними послугами, які надаються телефонною мережею абоненту для задоволення його потреби в обміні інформацією з іншими абонентами, є передача мовної інформації, передача інформації і даних у смузі тональних частот 3,1 кГц, передача інформації без обмежень по каналу з швидкістю 64 КБ/с.

Телефонна мережа загального користування - мережа зв'язку, що експлуатується підприємствами зв'язку для забезпечення потреб усіх споживачів у послугах телефонного зв'язку.

Відомча телефонна мережа – це мережа зв'язку, що служить для внутрішнього зв'язку підприємств, установ, організацій і може бути з'єднана з мережею загального користування або бути автономною. Автоматичний відомчий телефонний зв'язок в підрозділах податкової міліції ДПА України - це комплекс приладів, призначених для організації внутрішнього зв'язку у масштабі усього підрозділу, комутації інших мереж відомчого зв'язку та підключення певної групи абонентів до міських телефонних станцій (МТС).

За принципом дії розрізняють цифрові та аналогові АТС. Важливим достоїнством цифрових АТС є те, що за допомогою їх можна дуже легко передавати будь-які види інформації в цифровій формі, що дуже складно було зробити на аналогових АТС, а це є необхідною умовою створення ІSDN (Іntegrated Servіces Dіgіtal Network чи цифрова мережа з інтегрованими послугами) мереж. ІSDN - це мережа зв'язку, що забезпечує цілком цифрові з'єднання між абонентськими пристроями для підтримки можливості передачі як мовних, так і немовних даних за допомогою стандартизованих багатофункціональних інтерфейсів. Це дуже цікавий і перспективний напрямок у розвитку мереж зв'язку.

Побудова телефонних мереж.

Зонова телефонна мережа включає всіх абонентів визначеної території, що охоплюється єдиною семизначною нумерацією. Території зонових мереж збігаються з територіями адміністративних областей (Автономної республіки Крим). У залежності від конфігурації області і телефонної щільності території декількох областей можуть бути об'єднані в одну зону і, навпаки, одна область може бути розділена на дві зони і більш. Зонова мережа містить у собі міські і сільські телефонні мережі (МАТС, МТС та СТС), причому на території однієї зони може бути декілька МТС та СТС. Міська телефонна мережа складається з комплексу споруджень (станційне устаткування, будинок, лінійні спорудження, абонентські пристрої й ін.), що забезпечують телефонним зв'язком абонентів міста і прилягаючих до нього пригородів. Великі міста із семизначною нумерацією виділяються в самостійні зони. До міської автоматичної телефонної станції (МАТС) підключені індивідуальні абонентські лінії, абонентські лінії зі спареними телефонними апаратами і лінії таксофонів. Одночасно МАТС зв'язана однобічними сполучними лініями з АМТС .

За принципом побудови МТС поділяються на нерайоновані і районовані. Найпростішою є нерайонована телефонна мережа, що має одну АТС, лінійні спорудження якої складаються тільки з абонентських ліній. Ємність нерайонованих телефонних мереж не перевищує звичайно 8000 номерів. Такі телефонні мережі будуються в більшості районних центрів нашої країни.

Зі збільшенням ємності МТС необхідне районування (децентралізація станційного устаткування), що рекомендується робити, починаючи з ємності 10 000 номерів. При ємності МТС більш 500 000 номерів територія міста поділяється на зони, кожна з який може містити в собі до десяти вузлових районів ємністю до 100 000 номерів кожний.

Зонові мережі мають кінцеві АМТС, що входять у міжміську телефонну мережу. Через АМТС міжміська мережа поєднує всі зонові мережі в єдину мережу. Міська і сільська телефонні мережі зв'язані з АМТС своєї зони. Якщо в зоні декілька таких АМТС, одна з них є основною, причому АМТС однієї зони зв'язуються між собою каналами за принципом "кожна з кожною". З АМТС зони безпосередньо з'єднуються районні АТС (РАТС). Для об'єднання зонових телефонних мереж країни в загальнодержавну створюється міжміська телефонна мережа, у яку входять вузли автоматичної комутації. Усі вузли автоматичної комутації з'єднуються між собою за принципом "кожний з кожним", обслуговують визначені територіальні райони і є центром мережі радіально-вузлової побудови.

Системою телефонної нумерації називають правило, яке регламентує порядок розподілу та закріплення цифр за телефонними мережами, телефонними станціями, вузлами, послугами та кінцевими абонентськими пристроями, відповідно до якого використовуються знаки абонентського номера та індексу телефонної мережі під час установлення з'єднання.

Наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 25 червня 1999 року N 124 затверджений Порядок створення системи та плану нумерації телефонної мережі загального користування України з метою встановлення єдиної системи нумерації телефонної мережі зв'язку загального користування України в умовах багатооператорської діяльності та забезпечення раціонального використання номерного ресурсу.

Зазначеним порядком створення системи нумерації передбачено, що кожній зоні телефонної нумерації в країні надається тризначний код ABC - код зони нумерації або міжміський код, де A - цифра 0, B - цифри 3, 4, 5, 6; C - цифри від 0 до 9.

Зона нумерації телефонної мережі – це частина території країни, в якій кінцеві абонентські пристрої телефонної мережі мають єдиний формат номерів і однаковий код зони. Зона нумерації охоплює територію адміністративної області, але на території однієї області може бути організовано декілька зон нумерації, якщо це доцільно з економічних та інших міркувань.

Зоновий абонентський номер - номер, який повинен бути набраний або замовлений для виклику абонента, що перебуває в тій самій зоні нумерації, але належить до іншої місцевої мережі.

Номер абонента в зоні нумерації складається з двозначного коду місцевої мережі або коду стотисячної групи абонентів "ав" (внутрішньозонового коду) та п'ятизначного номера абонента в місцевій мережі або стотисячній групі (XXXXX).

Нумерація може бути закритою і відкритою. Нумерація називається закритою (єдиною), якщо абонент викликається набором того самого номера незалежно від місця перебування пункту, що викликається. При закритій системі нумерації номер абонента, що викликається не залежить від виду зв'язку - місцевого, зонового чи міжміського. Нумерація називається відкритою, якщо залежить від виду зв'язку: місцевого, зонового чи міжміського.

Відповідно до зонового принципу нумерації в загальнодержавній телефонній мережі прийнята відкрита система нумерації з постійними кодами.

Національний номер - номер, який повинен бути набраний після національного (міжміського) префікса для замовлення глобальної послуги або виклику абонента України, який не належить до тієї самої місцевої мережі чи до тієї самої зони нумерації. Національний номер абонента складається з тризначного міжміського коду ABC та семизначного зонового номера абонента (авXXXXX).

Національний (міжміський) префікс - цифра, яку повинен набрати абонент, що викликає, з метою здійснення виклику іншого абонента, який перебуває в Україні, але за межами цієї зони нумерації або мережі, а також для доступу до глобальних послуг.

Для виходу на міжміську мережу при автоматичному міжміському зв'язку абонент повинен набирати 8-ABCавXXXXX, де 8 - національний (міжміський) префікс виходу на автоматичну міжміську телефонну станцію (АМТС), зоновий телефонний вузол (ЗТВ), "-" - сигнал відповіді комутаційної станції; ABC - міжміський код, авXXXXX - зоновий абонентський номер; ав - внутрішньозоновий код; XXXXX - абонентський номер при п'ятизначній нумерації або останні п'ять знаків номера при шестизначній (вXXXXX) та семизначній (авXXXXX) нумерації на місцевій мережі.

Міжміський код (код зони нумерації) - комбінація цифр, що характеризує зону нумерації; міжміський код повинен набиратися перед зоновим номером абонента, якщо абоненти, що здійснюють зв'язок, знаходяться в різних зонах нумерації.

Абонентський номер - номер, який повинен бути набраний або замовлений для виклику абонента тієї самої місцевої мережі в зоні нумерації.

На МТС нашої країни, як правило, застосовують закриту систему нумерації. Число знаків у номері абонента залежить тільки від ємності МТС. Якщо на МТС прийнята семизначна нумерація, то місцевий і зоновий номери збігаються (наприклад, МТС Києва).

Місцевій міській телефонній мережі зонового центру при п'ятизначній нумерації як "ав" надається "22", а при шестизначній нумерації як "а" надається "2".

Міжнародний номер абонента, якого викликають, (Nмн) повинен складатися з коду країни призначення Kк (1 - 3 знаки) та національного номера абонента, якого викликають, (Nнац). 

Для виходу на міжнародну мережу абонент повинен набирати 8-10Nмн, де 8 - національний (міжміський) префікс; 10 - міжнародний префікс; Nмн - міжнародний номер абонента, якого викликають (до 12 знаків).

Міжнародний префікс - комбінація цифр, яку повинен набрати абонент, що викликає, для одержання доступу до міжнародного автоматичного вихідного обладнання з метою встановлення з'єднання з абонентом іншої країни.

Відомчі АТС мають скорочену (3-4 знакову) нумерацію абонентів у порівнянні з 5-7 знаковою, що використовується на міських телефонних мережах. Зменшення кількості знаків абонентського номеру дозволяє скоротити майже у двічі час встановлення сполучення.

Для виходу на МТС абонент відомчої АТС набирає індекс виходу (цифра “9” або “0)”, по з’єднувальним лініям підключається до найближчої міської АТС та набирає необхідний номер міського абонента.