План

Вступ .

1. Загальне розуміння соціології К.Маркса .

2. Людина і суспільство у вченнях К.Маркса.

3. Методологія Маркса у соціологічних дослідженнях .

4. Теорія соціальних систем .

5. Теорія класів і класової боротьби .

Висновок .

Використана література .

Вступ

Не дивлячись на критичне відношення сучасників до маркизмуа та його засновника, слід зазначити, що Карла Маркс був обдарованою особистістю. Це всебічнорозвинена та ерудована людина минулого. Визначити його наукову «спеціальність» непросто, як непросто відокремити його наукову діяльність від публіцистичної і політико-практичної. Маркс закінчив юридичний факультет, дисертацію написав по філософії, багато років присвятив вивченню економіки й інших наук. Його праці носять міждисциплінарний характер. Але до якої б наукової дисципліни чи жанру формально не відносилася та чи інша його робота, йому було характерне соціологічне бачення досліджуваної проблематики.

Ідеї, поняття, проблеми, які він розробляв у своїх філософських, історичних, економічних, публіцистичних працях, є соціологічними по суті і складають внесок у розвиток соціології як науки. Це відноситься, зокрема, до таких його праць як «Німецька ідеологія» (написана в співавторстві з Енгельсом), «Убогість філософії» (1847), «До критики політичної економії» (1859), «Класова боротьба у Франції з 1848 по 1850 р.» (1850), «Капітал» (т. I , 1867; тт. II - III видані після смерті Маркса Енгельсом) і т.д.

Не дивно тому, що вчення Маркса дуже рано стали витлумачувати не тільки як економічне чи політичне, але і соціологічне, і таке тлумачення збереглося донині. Дослідженню соціології Маркса присвячена величезна кількість праць; кожний більш-менш серйозний курс історії соціології містить про неї розділ.

1. Загальне розуміння соціології к.Маркса

Розуміння Маркса-соціолога пов'язане зі специфічними труднощами, які випливають з особливостями його творчості. Нерозривний зв'язок наукового пошуку і практичних устремлінь викликає необхідність виділення власне наукового змісту його теорій. Міждисциплінарний характер його творчості ускладнює пошук власне соціологічних аспектів його наукових досліджень.

Сам Маркс не використовував у них термін «соціологія». Це не дивно, з огляду на те, що даний термін у його час, по-перше, ще не затвердився більш-менш міцно, по-друге, зв'язувався винятково чи головним чином з доктриною Конта, до якої Маркс у цілому відносився негативно.

Творчість Маркса носить значною мірою незавершений і багатозначний характер. Він не створив твір, у якому б у зв'язному і розгорнутому вигляді представив свою систему поглядів на суспільство, подібно тому, як це зробив Конт. Його соціологічні ідеї розсіяні в самих різних творах. До того ж ці ідеї дуже часто викладаються не у формі позитивного розгортання, а у формі полеміки з тими чи іншими опонентами, іноді відомими, іноді маловідомими чи безвісними.

Деякі твори Маркса залишилися незакінченими і при його житті були опубліковані лише частково, інші - узагалі побачили світло десятиліття спустя після його смерті. До останніх, крім «Німецької ідеології», відносяться, зокрема, «Економічно-філософські рукописи 1844 року» (вперше цілком опубліковані мовою оригіналу в 1932 р., на російській — у 1956 р.), «Критика політичної економії» (вперше опубліковано мовою оригіналу в 1939 р. у Москві) і т.д. Кожна нова публікація породжувала нові інтерпретації ідей Маркса.

Усі ці обставини мають два важливих наслідки. По-перше, всяка інтерпретація поглядів Маркса — це завжди, так чи інакше, їх реконструкція. Так відбувається якоюсь мірою з будь-якою масштабною теоретичною системою, але з марксовою — особливо. По-друге, існує величезна безліч найрізноманітніших, суперечливих і взаємовиключних інтерпретацій спадщини Маркса. Це різноманіття підсилюється тим, що в процесі свого поширення як політико-ідеологічну систему марксизм одержував тлумачення в залежності від того, на який соціальний, національний, культурний ґрунт він потрапляв, у якому середовищі він функціонував. До дійсного часу у світі існує величезна марксистська і марксологічна література, по масштабах і стилю яка нагадує тексти по теології і бібліїстиці.

У результаті «марксизм» відокремився від свого творця і став жити власним життям. Це почалося ще при житті Маркса; так, із приводу своїх французьких послідовників кінця 70-х років він говорив: «Я знаю тільки одне, що я не марксист» [2, 370].

Реконструкція при тлумаченні соціології Маркса необхідна і неминуча, з огляду на незавершеність і багатозначність його творчості, злиття в ньому різних наукових дисциплін, а також наукових і позанаукових компонентів. Але для того щоб ця реконструкція могла бути більш-менш адекватною, важливо постійно розрізняти і розділяти: 1) доктрину Маркса, чи марксизм Маркса, з одного боку, і марксизм, точніше, марксизми, які виникли після Маркса, - з іншої; 2) наукові і позанаукові компоненти творчості Маркса; 3) усередині наукових компонентів: соціологічні і позасоціологічні, які відносяться до інших соціальних наук; 4) соціологію Маркса і марксистську соціологію, тобто ті соціологічні теорії і підходи, які являють собою розвиток, тлумачення і застосування його ідей. Навіть для того, щоб зрозуміти взаємовплив цих сторін, їх необхідно розрізняти.

Зрозуміло, здійснювати це розрізнення і поділ далеко не просто, а іноді і неможливо, але прагнути цього потрібно, якщо ми хочемо зрозуміти саме соціологію Маркса.