13. Державне управління у сфері охорони здоров'я

Складна екоситуація в Україні супроводжується погіршен­ням якості життєвого середовища, що веде до зниження рівня здо­ров'я й тривалості життя населення. Це ставить під загрозу не тільки розвиток людської цивілізації, але її існування взагалі. Внаслідок цього аспекти управління взаємодії суспільства і на­вколишнього природного середовища набувають актуального значення. Здоров'я є вирішальною умовою нормального життя кожного з нас (додаток 3). Від здоров'я залежать фізичні можли­вості людини, спроможність виконувати суспільні функції, врешті-решт соціальний розвиток кожної держави. Здоров'я насе­лення складається з фізичного стану окремих людей, мешканців певної території і визначає рівень суспільного здоров'я цієї тери­торії, який характеризується станом динамічної рівноваги насе­лення з навколишнім природним середовищем у конкретних соціально-економічних умовах.

Здоров'я - це стан повного фізичного, духовного і соціаль­ного добробуту, а не тільки відсутність хвороб і фізичних де­фектів. Воно визначається умовами проживання, які постійно змінюються, наявністю екстремальних ситуацій як природно-гео­графічного, так і соціально-економічного походження. Серед ос­танніх велике значення належить якості медичного обслуговуван­ня та екологічного стану середовища проживання [7].

Управління природоохоронною діяльністю у сфері охоро­ни здоров'я своєю метою визначає збереження нації, та кожно­го члена суспільства.

З часу проголошення незалежності в Україні були перегля­нуті політика й управлінська структура охорони здоров'я. Регла­ментуючими законами в цій галузі є Закон про охорону навко-

160

Управління природоохоронною діяльністю

лишнього природного середовища (1991р.) [8], Закон про забез­печення санітарного та епідеміологічного благополуччя населен­ня (1994р.) [32] і Державні будівельні норми стосовно стандартів міського планування й будівництва та інші.

Закон про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення 1994 р. [32], визначає права і обов'язки промислових підприємств, агенцій, організацій та окремих осіб і встановлює організацію і процедури державних санепідемслужб. Найважливішою відмінністю від колишнього радянського зако­нодавства є те, що промислові підприємства, та організації є відповідальними за інформування держсанепідемстанцій про будь-які небезпечні речовини, або ризик для здоров'я. Другою зміною є те, що за процес сертифікації продуктів несе відповідальність не лише МОЗ, а й Держстандарт України. Сер­тифікація продуктів є двостадійним процесом. Головний санітар­ний лікар МОЗу видає дозвіл на застосування або розробку нових продуктів, нових процесів виробництва й матеріалів, які контак­тують із харчовими речовинами або продуктами під час вироб­ництва, зберігання або транспортування. Дозвіл ґрунтується на результатах державної санітарно-гігієнічної експертизи, яка вико­пується різними організаціями.

Різні міністерства та науково-дослідні інститути в Україні відповідають за охорону довкілля й здоров'я населення. Напри­клад: Міністерство охорони здоров'я (МОЗ), Український НДІ харчування, Український науково-токсикологічний центр, Ук­раїнський інститут токсикології, та інші.

Український НДІ харчування забезпечує: розробку та вико­нання Національної програми моніторингу продуктів; політику здорового харчування та безпеки і якості продуктів; розробку технічних стандартів якості та вимог безпеки харчових речовин, харчових добавок, питної води і безалкогольних напоїв та ін.

Український науково-токсикологічний центр виконує: епідеміологічні й токсикологічні дослідження наслідків забруд­нення довкілля (Центр екологічної медицини) та професійних за­хворювань (Центр медицини праці); розробку гігієнічних стан­дартів рекреаційних вод, повітря (в закритих приміщеннях та по­за ними), шуму, грунтів та неіонізуючої радіації та ін.

161

Навчальний посібник

Український інститут токсикології визначає наявність пес­тицидів, солей важких металів, арсенатів, нітратів, харчових доба­вок, гормонів, гістаміну, нітрозосполук та інших домішок і компо­нентів.

Український НДІ харчування аналізує поживну цінність харчових продуктів. Поживна цінність деяких видів і груп харчо­вих напівфабрикатів головним чином визначається енергетичною цінністю і харчовими речовинами. М'ясо і м'ясопродукти, домаш­ня птиця, яйця, молоко і молокопродукти, риба, рибопродукти та інші морські продукти, зернові продукти і хліб, цукор і конди­терські вироби, фрукти, свіжі й оброблені овочі, жири й продукти для дітей є головними об'єктами аналізу.

Держстандарт проводить додаткові аналізи й видає сер­тифікат. Організації, які виконують необхідні для сертифікації аналізи, вибрані МОЗ і Держстандартом.

Санітарно-епідеміологічні станції — структурні підрозділи МОЗ. Такі станції діють у кожній області й кожному районі. Са­непідемстанції довільно відбирають проби з 1139 муніципальних, 6899 районних і 8179 сільських водогонів, а також із джерел де­централізованого водопостачання, включаючи 152440 криниць, 996 стаціонарних джерел і 4818 артезіанських свердловин. Санітарні нормативи вирізняються для централізованих і децент­ралізованих джерел водопостачання [32].

Порогові концентрації забруднювачів у різноманітних середо­вищах базуються на їхньому впливі на здоров'я людини. Наявна си­стема стандартів успадкована від СРСР й охоплює значну кількість забруднювачів. Слід відзначити, що радянська стандартизація базу­валась на нульовому ризику, тобто дозволені рівні потенційно не­безпечних речовин не повинні мати ніякого впливу на здоров'я.

Проведені дослідження вказують на те, що Українська і Європейська практики вирізняються головним чином в їх мето­дах відбору проб (час відбору і об'єми проб в Україні дуже малі. Їхній час складає 20 хв, 24 — годинні відбори проб взагалі не за­стосовуються). Крім того, Україна використовує застарілі аналітичні процедури (наприклад, бульбашкові методи для NO₂, SO₂, HC1), станції моніторингу повітря не завжди мають належне місцерозташування.

162

Управління природоохоронною діяльністю

Відповідність мікробним стандартам установлюють місцеві санепідемстанції. Вони визначають чотири групи мікроор­ганізмів: мікроорганізми, що вказують на санітарний статус, по­тенційно патогенні організми, патогенні організми і мікроор­ганізми, що є показниками стабільності продукту (вміст дріжджів і мікроскопічних грибів).

В сучасний період поняття "здоров'я" визначається по-різному. Нині найбільш поширене визначення "здоров'я", запро­поноване у 1963 році ВОЗ, згідно з яким - це стан повного фізич­ного, духовного і соціального добробуту, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів. Існує визначення здоров'я з позиції системного підходу, при якому воно розглядається як цілісний ба­гатомірний стан (охоплює позитивні і негативні сторони), що роз­вивається в процесі реалізації генетичного потенціалу в умовах конкретного соціального й екологічного середовища, дозволяє людині різною мірою виконувати біологічні та соціальні функції. За сучасним уявленнями, здоров'я - це природний стан ор­ганізму, що характеризується його повною рівновагою з біосфе­рою і відсутністю будь-яких хворобливих змін [40].

Сучасна медицина, як правило, орієнтується на негативні показники здоров'я окремих людей і всього населення, що вступає в очевидне протиріччя із стратегічною лінією охорони здоров'я - профілактикою захворювань. Профілактична спря­мованість передбачає попередження захворювань, зміцнення здоров'я здорових людей. Це вимагає поступового відходу від негативних показників і переходу до оцінювання суспільного здоров'я через систему позитивних показників, а саме: суспільне здоров'я - це така інтегральна характеристика всієї сукупності індивідуальних рівнів здоров'я членів суспільства, яка характеризує імовірність досягнення ними максимального рівня здоров'я і творчої активності протягом максимально можливої тривалості життя, а також життєздатність усього суспільства за умов соціально-економічного і екологічного йо­го розвитку [33].

Захворюваність населення можна вважати найчутливішим показником, який характеризує вплив навколишнього природно­го середовища на людину.

163

Навчальний посібник

Ступінь здоров'я можна оцінити, по-перше, кількісною мірою ризику основних патологічних порушень, по-друге, за кількісним показником фізіологічних і біологічних резервів ор­ганізму. З іншого боку, суспільне здоров'я визначаться станом ди­намічної рівноваги населення з навколишнім середовищем у кон­кретних соціально-економічних умовах [33]. При цьому здоров'я людей і середовище їхнього існування має певні пропорції:

• при оптимальних співвідношеннях людини і навколишнь­ ого середовища її здоров'я зберігається в нормі, а середови­ ще оцінюється й сприймається як здорове та комфортне, за таких умов людина повноцінно виконує свої функції;

• якщо співвідношення людини з навколишнім середови­ щем відбувається з відхиленням здоров'я від норми і ви­ ражається у формі захворювань, середовище сприй­ мається як нездорове або дискомфортне;

• якщо ці співвідношення складаються таким чином, що відбувається суттєве порушення стану здоров'я, яке має незворотній характер, то середовище оцінюється як екст­ ремальне. Абсолютно екстремальним є середовище, в яко­ му життя людей стає неможливим без спеціальних систем життєзабезпечення.

Суспільне здоров'я визначається станом динамічної рівно­ваги населення з навколишнім середовищем в конкретних соціально-економічних умовах. При цьому здоров'я людей і сере­довища їх існування має певні пропорції [7]:

• при оптимальних співвідношеннях людини і навколиш­ нього середовища її здоров'я зберігається в нормі, а сере­ довище оцінюється й сприймається як здорове та ком­ фортне. В таких умовах людина повноцінно виконує свої функції;

• якщо співвідношення людини з навколишнім середови­ щем відбувається з відхиленням здоров'я від норми і ви­ ражається у формі захворювань, середовище сприй­ мається як нездорове або дискомфортне;

• якщо ці співвідношення складаються таким чином, що відбувається суттєве порушення стану здоров'я, яке має незворотній характер, то середовище оцінюється як екст-

164

Управління природоохоронною діяльністю

ремальне. Абсолютно екстремальним є середовище, в яко­му життя людини стає неможливим без спеціальних сис­тем життєзабезпечення.

Останнім часом усе більше на зміну природної рівноваги довкілля та здоров'я людей впливають різні форми антропогенної діяльності. Тому розроблення дійових заходів, спрямованих на поліпшення загальної екологічної ситуації і тим самим підвищен­ня господарської діяльності, неможливе без наявних даних, що об'єктивно відображають стан здоров'я людей як показник якості навколишнього природного середовища.

Згідно із цими уявленнями, навколишнє природне середо­вище може відігравати різне значення у виникненні та розвиткові захворювань: вони можуть бути випадковими й невипадковими. Останні виникають у процесі тривалої негативної дії навколиш­нього середовища на здоров'я населення. Таким чином, управляя станом навколишнього природного середовища ми управляємо якістю здоров'я нашого суспільства.

Нині в структурі захворюваності населення України станом на 2003 рік переважають хвороби органів дихання, системи крово­обігу, нервової системи, органів чуття й травлення [4]. В основно­му це хронічні хвороби, довготривалі, які переходять в інші або су­проводжують людину протягом життя. У структурі смертності на­селення — це співвідношення інше. На першому місці - смертність від захворювань органів системи кровообігу, далі - злоякісні ново­утворення, нещасні випадки та інші (додаток 3) [2].

Територіальний розподіл захворюваності населення тісно корелює з екологічною ситуацією в Україні. Аналіз (додаток 3) свідчить, що у територіальному аспекті найбільші індекси здо­ров'я (56%) мають жителі західних і південних областей України, найменший (40%) - промислового Придніпров'я та Донбасу, тоб­то там, де складна екоситуація.

Розглянемо рівень здоров'я населення на регіональному рівні, на прикладі Полтавської області. Індекс здоров'я знахо­диться на рівні 48-50%. Продовжує зменшуватися чисельність на­селення і переважно за рахунок природного скорочення [24].

Головною причиною скорочення населення залишається падіння народжуваності та збільшення смертності. Структура

165

Навчальний посібник

причин смертності в Полтавській області залишається такою ж, як і в попередні роки. Перше місце займають хвороби системи кровообігу та злоякісні новоутворення. Зазначені захворювання, а також випадки отруєння й травми, становлять до 90% усіх при­чин смертності.

Зростають показники захворюваності та інвалідизації дитячо­го населення. Відмічається зниження колективного імунітету у дітей, порушення гармонійності фізичного розвитку, загальне погіршення функціонального стану організму. Основна питома вага в сумарній кількості захворювань дітей приходиться на хвороби ор­ганів дихання, органів травлення, нервової системи та органів чуття. Щорічно стають інвалідами близько 500 дітей віком до 14 років.

Значну тривогу за санітарно-епідеміологічний стан в області викликає стабільне зростання інфекційних захворювань, особливо таких тяжких хвороб, як туберкульоз, лептоспіроз, СНІД.

Середня загальна кількість випадків вроджених аномалій у Полтавській області знаходиться на одному з нижчих рівнів порівняно з іншими регіонами України (менше 420 випадків на 100 тис. осіб), із яких переважають вроджені аномалії серця та си­стеми кровообігу.

Останнім часом особливої актуальності набувають дослідження впливу на організм людини негативних чинників малої інтенсивності й особливо їх, комбінована дія на центральну нервову, вегетативну та імунну системи. Причиною цієї уваги слу­жить захворюваність токсико-алергійними бронхо-альвеолітами з енфіземою легень та дихальною недостатністю серед чоловічого населення м. Комсомольськ, де протягом 1995 - 2003 років діє ек­зогенний фактор малої інтенсивності.

Протягом останніх років (1996 - 2003 pp.) відбувалось зро­стання загальної захворюваності населення переважно за рахунок хвороб систем кровообігу та органів дихання. Значною мірою це зумовлено віковою структурою населення, в якій особи похилого віку переважають над представниками інших вікових категорій. Рівень захворювань населення області на злоякісні новоутворен­ня є одним із найбільших в Україні (0,3 тис. випадків і більше на 100 тис. осіб). Із загальної кількості захворювань переважають он­кологічні патології органів дихання та молочної залози. Негатив-

166

Управління природоохоронною діяльністю

на ситуація в області складається з поширенням хвороб органів дихання, яке знаходиться на високому рівні (від 11,5 до 13,0 тис. випадків на 100 тис. осіб) відносно інших регіонів України.

Стан здоров'я населення в області зумовлений різними при­чинами як екологічного, так і соціально-економічного характеру.

Аналіз стану здоров'я населення доводить - медико-еко­логічна ситуація в області постійно ускладнюється, що потребує ретельного вивчення причин і чинників погіршення показників здоров'я, постійного спостереження за впливом навколишнього середовища на стан здоров'я людей, розробки й широкого засто­сування дійових профілактичних та реабілітаційних заходів.

В складних екологічних умовах відбуваються значні пору­шення стану здоров'я людей, їх, фізичного розвитку, зміна харак­теру патології населення - поступове зростання в структурі за­хворюваності та смертності хронічних хвороб. Серед багатьох причин цих явищ домінують високі темпи життя, прискорення виробничих процесів, забруднення природного середовища. Це викликає необхідність розширеного та поглибленого вивчення позитивних і негативних факторів навколишнього природного се­редовища й визначення на цій основі позитивних показників здо­ров'я, а також планування заходів щодо державного управління у сфері охорони здоров'я.

Питання для самоперевірки

1. Політика й управлінська структура охорони здоров'я Ук­раїни.

1. Регламентуючі закони в галузі охорони здоров'я.

2. Міністерства, які відповідають за питання охорони довкілля й здоров'я.

2. Міра оцінки стану здоров'я.

3. Напрями політики оздоровлення населення України.

4. Пропорції існування здоров'я людей і середовища.

5. Структура захворюваності населення України.

3. Процеси тривалої негативної дії навколишнього середо­вища на здоров'я населення.

167

Навчальний посібник

Задовольняти потреби сьогодення, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задо­вольняти своїх потреби...

Визначення сталого розвитку

Всесвітньої Комісії ООН

з навколишнього середовища і розвитку