Питання для обговорення

1. Що є головною метою і головним завданням державної фінансової політики?

2. Які види та складові фінансової політики ви знаєте?

3. Назвіть приклади фінансової стратегії та фінансової тактики.

4. Охарактеризуйте складові фінансової політики суб’єкта господарювання.

5. Дайте визначення фінансового механізму та характеристику його складових.

6. Які фінансові методи є найбільш поширеними у господарській практиці?

Ключові терміни і поняття

Фінансова політика	Фінансове регулювання
Фінансова стратегія	Фінансове забезпечення
Фінансова тактика	Фінансове планування
Фінансовий механізм	Управління фінансами
Фінансові методи	Фінансові важелі

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1. Склад фінансового механізму.

2. Державний фінансовий контроль.

Бібліографічний список до теми

[7, 26, 27]

Семінарське заняття № 9

Тема 5. Фінансова політика і фінансове право
Мета занять:	поглибити, систематизувати та узагальнити знання студентів про фінансове право та фінансове законодавство

План семінарського заняття

1. Поняття та система фінансового права

2. Фінансове право – як самостійна галузь публічного права.

3. Система фінансового права.

4. Правові засади фінансового контролю. 

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Питання, пов‘язане з теорією фінансового права, передбачає ознайомлення з основними складовими даної теорії.

Забезпечення цілеспрямованого функціонування фінансового механізму і відповідно реалізації фінансової політики здійснюється за допомогою норм фінансового права. Фінансове право - самостійна галузь публічного права, яка містить сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, котрі виникають у процесі створення, розподілу і використання фондів грошових коштів держави та органів місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їхніх завдань та функцій.

Предметом фінансового права є сукупність суспільних відносин, що виникають, змінюються та припиняються у сфері фінансової діяльності держави та її місцевих утворень. У цих відносинах завжди виявляється владно-організуюча роль держави у розподілі валового внутрішнього продукту і національного доходу, тому вони мають владно-майновий (владно-грошовий) характер.

Суб’єктами фінансового права виступають юридичні або фізичні особи, поведінка яких регулюється нормами фінансового права за наявності у них ознак правоздатності та дієздатності. Суб'єктами фінансового права є держава, адміністративно-територіальні утворення, юридичні особи (підприємства, установи, організації усіх форм власності, громадські організації), тобто колективні суб'єкти, та громадяни (індивідуальні суб'єкти).

Слід врахувати, що до загальної частини фінансового права входять фінансово-правові норми, що закріплюють:

загальні принципи, правові форми та методи фінансової діяльності держави і місцевих утворень (адміністративно-територіальних одиниць);

систему державних органів, що здійснюють фінансову діяльність; їх ієрархію, компетенцію, правовий статус, завдання і функції, форми і методи роботи;

основні риси фінансово-правового становища інших суб'єктів, з якими ці органи вступають у фінансово-правові відносини;

зміст, форми і методи фінансового контролю.

Джерелами фінансового права є правові акти державних органів законодавчої, виконавчої влади та місцевого самоврядування, в яких містяться норми фінансового права. Головне джерело фінансового права - Конституція України.

Зовнішньою формою фінансового права, що відображає його внутрішню структуру, є фінансове законодавство, тобто система усіх упорядкованих відповідним чином нормативно-правових актів, що регулюють фінансові відносини в державі.

Фінансове законодавство охоплює усі сфери і ланки фінансової системи й усі форми і методи фінансової діяльності, які підлягають правовій регламентації. Загалом його можна поділити на дві частини: законодавчі акти, що безпосередньо регулюють фінансові відносини, та закони з інших сфер діяльності, в яких виділено фінансові засади їх функціонування.

При вивченні другого питання необхідно з’ясувати, що специфіка та якісні відмінності предмета фінансового права, своєрідність його методів більше і повніше виявляється при співставленні та відмежуванні від предметів і методів інших галузей права. Фінансово-правові інститути безпосередньо пов’язані з діяльністю держави при створенні, розподілі та використанні централізованих і децентралізованих грошових фондів.

При вивченні третього питання необхідно уяснити, що система фінансового права як галузь права складається з 2-х частин: загальна частина (загальні принципи, правові форми і методи фінансової діяльності держави, система державних органів, що здійснюють фінансову діяльність, їх ієрархію, компетенцію, правовий статус, завдання, функції, форми і методи роботи, основні риси фінансово-правового положення інших суб’єктів з якими ці органи вступають у фінансово-правові відносини, зміст, форми, методи фінансового контролю тощо) та особлива частина (певні розділи, які називаються підгалузями, які в свою чергу складаються з фінансово-економічних інститутів – це система фінансово-правових норм, що регулюють групу однорідних фінансових відносин. В особливу частину фінансового права входять розділи, що об’єднують фінансово-правові норми, що регулюють суспільні відносини у сфері державного бюджету, позабюджетних державних і муніципальних фондів; фінансів державних підприємств, державних і місцевих податків та інших обов’язкових платежів; державного кредиту, державного страхування, державних видатків, банківського кредитування і безготівкових розрахунків; грошового обігу і валютного регулювання).

Розглядаючи сутність фінансового контролю, слід пам’ятати, що фінансовий контроль - одна з важливих функцій державного управління. Його призначення полягає у сприянні реалізації фінансової політики держави, забезпеченні процесу формування й ефективного використання фінансових ресурсів у всіх ланках фінансової системи.

За своєю сутністю фінансовий контроль являє собою комплекс заходів, здійснюваних державою з метою успішного досягнення поставлених нею цілей у сфері фінансів.

Далі слід розібратися у видах, формах і методах фінансового контролю. Особливу увагу треба звернути на аудиторський контроль.