33 Вихідні дані і порядок рішення основних типових задач при оцінці радіаційної обстановки

Таким чином, вихідні дані при виявленні обстановки, що прогнозується, наступні:

Для визначення дози опромінення при перебуванні населення в зонах зараження потрібно знати:

- Тип ядерної енергетичної установки (реактору)

- Потужність реактору, W [МВт]

- Кількість аварійних реакторів, [од]

- Координати АЕС,[х; у]

- Час аварії, ТАВ [годин, хв.]

- Вихід активності, h [%]

- Швидкість вітру, V [м/сек..]

- Напрямок вітру, ϕ, [град]

- Стан хмарного покрову

- Довготривалість перебування людей в зоні зараження, годин

- Відстань від об’єкта робіт до АЕС, км.

- Початок робіт людей на об’єкті з моменту аварії, годин

- Умови перебування людей в зоні зараження

Порядок розв’язування завдання:

Спочатку виявляють радіаційну обстановку – визначають розміри прогнозованих зон зараження і відображають їх на карті.

Далі:

• Визначають положення об’єкту відносно можливих зон зараження – де, в якій зоні, в якому місці зони (на ближній, дальній межі або всередині зони) розташований об’єкт.

• Визначають початок формування t ПОЧ. сліду радіоактивної хмари за таблицею 2.9.

• Визначають час початку опромінення t ОП. людей – при цьому порівнюють час початку формування з часом прибуття людей на об’єкт і за час початку опромінення беруть більше значення.

• За таблицями 2.16 – 2.20 у залежності від зони забруднення по часу початку опромінення і тривалості опромінення на перехресті визначають дозу зони – Д ЗОНИ

• Дозу опромінення розраховують за формулою:

Д_ОПР. = Д_ЗОНИ * К_ЗОНИ / К_ПОС.

де К_ПОС. - коефіцієнт послаблення, який показує, оскільки зніжується доза опромінення в залежності від умов перебування людей в зоні (знаходять за таблицею 2.5), а К_ЗОНИ – коефіцієнт зони, який залежить від того, в якому місці зони розташований об’єкт (знаходять по приміткам до таблицею 2.16 2.20; для середини зони К _ЗОНИ приймається рівним одиниці).

Примітка: при розв’язуванні завдань з оцінки радіаційної обстановки без використання карти або схеми (при їх відсутності) умовно визначають, що напрямок вітру направлений з місця аварії на об’єкт і об’єкт розташований на вісі сліду радіоактивної хмари.

34Оцінка обстановки при аваріях на хімічно небезпечних підприємствах

Під хімічною обстановкою розуміють обстановку, яка складається на місцевості та об'єктах, які на ній розташовані, у результаті аварії на хімічно-небезпечному підприємстві і характеризується масштабами та ступенем хімічного забруднення. Хімічна обстановка потребує оцінки та вжиття засобів захисту населення, об’єктів та сил ЦО.

Що мається на увазі під оцінкою хімічної обстановки ? Це:

1) Визначення масштабів і характеру хімічного зараження атмосфери і місцевості.

2)Аналіз його впливу (хімічного забруднення) на життєдіяльність населення, об'єктів та сил ЦО.

3) Вибір найбільш цілеспрямованих способів дій, які виключають ураження людей від сильно діючих отруйних речовин (НХР).

При оцінці хімічної обстановки визначають:

1) Масштаби зон хімічного зараження – межі та площу зон.

2) Тривалість вражаючої дії СДОР.

3) Час підходу хмари СДОР до об'єкту.

4) Можливі втрати населення під час хімічного ураження.

5) Термін перебування людей в засобах індивідуального захисту.

При оцінці хімічної обстановки можуть бути використані дві методики: – за допомогою розрахункових формул згідно з “ Методикою оценки химической обстановки при авариях на химически опасных предприятиях”, Москва 1989 г.

- за допомогою таблиць для визначення глибин розповсюдження хмари забрудненого повітря для конкретних речовин в залежності від СВСП, швидкості повітря, температури і кількісних характеристик НХР згідно з

“ Методикою прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об’єктах і транспорті “, введеною наказом № 73/82/64/122 від 27 березня 2001 року (таблицею 5.15 - 5.21).

Первинна хмара – це пароподібна хмара СДОР, яка е в будь – якій ємності над поверхнею зрідженої НХР і яка виходить в атмосферу безпосередньо в результаті миттєвого (1 - З хв.) переходу при руйнуванні ємності без випару з підстильної поверхні.

Вторинна хмара – це хмара небезпечної хімічної речовини, яка виникає протягом певного часу внаслідок випаровування розлитої рідини з підстильної поверхні.

35

Вихідні дані для прогнозування масштабів забруднення НХР:

1.Загальна кількість НХР на об’єкті і дані по розміщенню їх запасів в ємностях і технологічних трубопроводах.

2.Кількість викинутої НХР і її розподіл на підстильній поверхні (“вільно”, “ в піддон “ або “ в обвалування “)

3.Висота піддону або обвалування складських ємностей.

4.Метеорологічні умови: температура повітря, швидкість вітру на висоті 10м., ступінь вертикальної стійкості повітря (СВСП).

Зовнішні межі зони забруднення НХР розраховуються за вражаючою токсодозою при інгаляційної дії на організм людини.

Прийняті допущення:

Ємності при аварії руйнуються повністю.

Якщо вилита НХР розливається підстильною поверхнею, приймається для прогнозування що це розлив “вільно”. Товщина шару рідини СДОР (h) приймається при цьому рівною 0,05 м. Якщо вилита НХР розливається поверхнею, яка має обвалування або піддон, приймається що це розлив “у піддон”, при цьому висота шару розлитої НХР має бути h = Н – 0,2 м, де H- висота піддону (обвалування), м.

Усі розрахунки виконуються на термін не більш 4 годин. Після отримання даних розраховане значення глибини переносу хмари зараженого повітря порівнюється з максимальним значенням переносу повітряних мас за 4 години (за таблицею 5.11). Для подальшої роботи береться найменше з двох значень, що порівнюються.

При аварії на продукто - і газопроводі кількість викиду приймається рівною його максимальному значенню, яке знаходитися в трубопроводі між двома автоматичними відсікачами. Наприклад, при аварії на аміакопроводі Тольяті – Одеса за кількість викиду приймається 500тон аміаку.

Еквівалентна кількість СДОР – така кількість хлору, масштаб зараження якою при інверсії еквівалентний масштабу зараження при даному ступеню вертикальної стійкості повітря кількістю даної речовини, що перейшла в первинну (вторинну) хмару.