2. Складності в радянсько-британських і радянсько-фрашіузьких відносинах

При постійному зміцненні зв'язків СРСР з Німеччиною відношення Ра­дянської держави з іншими великими державами Європи, навпаки, протягом усіх 20-х рр. залишалися дуже напруженими, незважаючи на те, що багато європейських країн під враженням економічних успіхів Радянської держави в роки непу, а також тієї обставини, що хвороба, а потім смерть Леніна не привели до падіння радянської влади, протягом 1924 р. визнали СРСР де-юре. Визнання Радянської держави було одним із перших кроків і лейборист­ського уряду Великобританії, що прийшов до влади на чолі з Р.Макдональдом. Після цього були розпочаті переговори з метою урегулю­вання розбіжностей з приводу боргів царського уряду, внаслідок яких 8 сер­пня 1924 р. був підписаний новий торговий договір. Ця угода, однак, не була ратифікована, оскільки в кінці 1924 р. до влади знову прийшли консервато­ри. В успіху па виборах відому роль зіграла антпрадяпська спрямованість їх передвиборної кампанії, тим більше що «червона загроза» придбала в очах британської громадської думки цілком реальне значення через так званий «Лист Зинов'єва», який ніби направив 15 вересня 1924 р. Комінтерн англій­ським комуністам і який закликав їх готувати повстання в армії. Лише наба­гато пізніше стало відомо, що «Лист» був фальшивкою, сфабрикованою ро­сійськими емігрантами в Берліні. Однак мета була досягнута: консерватори, що перемогли на виборах, відмовилися ратифікувати торгову угоду.

У і 926-1927 рр. радянсько-бритапські відносини продовжували погір­шуватися. У відповідь па значну грошову допомогу радянських профспілок учасникам загального страйку 1926 р. в Англії британський уряд звинуватив радянську сторону у втручанні у внутрішні справи Сполученого Королівст­ва {лютий 1927 р.). У травні 1927 р. лондонська поліція зробила обшук у при­міщенні радянського торгового представництва і фірми «Аркос Лтд», запі­дозреної у шпигунстві на користь СРСР. Вилучені при обшуку документи не містили нічого сенсаційного, але, незважаючи на це, були використані британським урядом як підстава для розірвання всіх торгових угод. Розірвані одночасно з цим дипломатичні відносини з СРСР були відновлені тільки в жовтні 1929 р.

Дипломатичні відносини з Францією були встановлені після перемоги на виборах у травні 1924 р. «Блоку лівих сил» і формування уряду Ерріо. 28 жовтня 1924 р. було заявлено про офіційне визнання СРСР, оскільки «радян­ська влада була визнана народом». Проте, протягом ряду подальших років радянсько-французькі відносини залишалися напруженими. Суперечки на­вколо боргів, що продовжувалися протягом 1925 -1927 рр., так і не привели до підписання будь-якої угоди з цього питання. Ще однією причиною тертя була політика Франції у Східній Європі. Особливо енергійно СРСР протес­тував проти угод, укладених між Францією, Польщею і Румунією, які роз­глядалися Радянським Союзом як направлені, передусім проти його інтере­сів. І дійсно, франко-румунський та італо-румунський договори 1926 р. явля­ли собою додаткові перешкоди для СРСР в його прагненні повернути собі Бессарабію - основний предмет радянсько-румунських розбіжностей.

Однак, незважаючи на всі проблеми, радянське керівництво продовжу­вало політику інтеграції СРСР в міжнародне співтовариство. Завершуючи підготовку до радикальної зміни внутрішньополітичного курсу, Сталін і його оточення були зацікавлені в розрядці міжнародної напруженості, продовжу­ючи при цьому у відповідності зі своїми цілями нагнітати в країні тривогу з приводу загрози з боку «капіталістичного оточення».

Незважаючи на те, що СРСР не був членом Ліги Націй, починаючи з 1925 р. він брав участь у роботі Підготовчої комісії до конференції по роз­зброєнню. У 1927 р. Литвинов представив туди план всеосяжної ліквідації збройних сил і військового виробництва (який не отримав схвалення), а по­тім програму часткового і поступового роззброєння (1928-1929 рр.). У серп­ні 1928 р. Радянський Союз висловив готовність приєднатися до пакту Бріа-на - Келлога, зміст якого полягав у відмові від війни як засобу національної політики.