Реферат
на тему:
« Биография Петра Конашевича-Сагайдачного»
учениці 8-Б класу
Одеської ЗОШ № 63
Руденко Катерини
Молоді роки
Петро Конашевич народився 1570 року в селі Кульчиці Перемишильскої землі Руського воєводства (нині Самбірського району Львівської області) у шляхетській православній родині. Свій рід виводив з боярської шляхти яка володіла селом Кульчиці з 1284 року (дарча грамота князя Лева). Зберігся «Помяник» (синодик) Київського Михайлівського Златоверхого монастиря, складений Т. Софоновичем в 1667 році.
Це джерело, як і його попередник — «Поминаніє» (кінець XVI — перша половина XVII ст.), містить у собі поминальний запис про рід Сагайдачного: «…..Помяни Г(оспо)ди д(у)ши усопших раб своих Петра, Конона, Єлисея, Якова, інокині Макрини, Феодосіи, Стефана, Михайла, Гавриїла, Пелагеї, Наума, Іоана, Євдокіи, Маріи, Анастасіи, ієрея Феодора, Параскевіи, ієрея Михайла».
Історики — Юрій Мицик та Зоя Хижняк, припускають, що батька Сагайдачного звали Кононом, по смерті якого мати прийняла чернечий постриг («інокиня Макрина»). Єлисей, котрий згадується з прізвищем Казновський, це, ймовірно дід Сагайдачного по матері. Очевидно були у нього брати та сестри. У «Помянику» згадується ім"я Анастасія. Це — дружина Сагайдачного Анастасія (в дівоцтві Повчанська), теж із шляхетського роду, котра по смерті гетьмана вдруге одружилася в 1624 році зі шляхтичем Іваном Піончином. Навчався у Острозькій школі на Волині разом із Мелетієм Смотрицьким, автором знаменитої «Граматики». Після випуску, Сагайдачний переїхав до Львова, а потім до Києва, де працював домашнім вчителем, а також помічником київського судді Яна Аксака.
Серед нащадків Петра Конашевича Сагайдачного - відомий радянський письменник українського походження Констянтин Паустовський.
Головні походи
Людина нестримної, кипучої енергії, патріот своєї землі, він пішов на Запорозьку Січ. Освічений, талановитий і хоробрий Сагайдачний незабаром зайняв помітне місце серед козацької старшини. Він очолював відважні морські походи козаків на Стамбул, Трапезунд, Синоп. Розробив і вдосконалив козацьку тактику морського бою на «чайках» — швидкохідних човнах. З 1600 року він керував майже всіма значними походами, що набули загальноєвропейського значення.
Особливої слави заслужив у народі після взяття 1616 року неприступної турецької фортеці в Кафі. У результаті походу був знищений турецький флот, а з неволі визволено тисячі полонених.
Сагайдачний і угодовська старшина, сподіваючись заслужити у польсько-шляхетського уряду розширення, у першу чергу, власних прав та прав заможного козацтва, завербувавши частину козаків, узяли участь у поході польського королевича Владислава 1618 року на Москву. Петро Сагайдачний врятував звідти королевича, запрошеного частиною московського боярства в часи Смути на російський престол, на якому йому не вдалося утвердитися. Після цього походу втратив довіру низового козацтва і був скинутий з гетьманства, але його заслуги не залишилися непоміченими в Польщі і Сагайдачний очолив реєстрових козаків.
15-17.VI. 1621 р. в Сухій Діброві (урочище між Білою Церквою і Ржищевом) відбулася загальна рада реєстрового і нереєстрового козацтва, на якій вони прийняли пропозицію польського сейму взяти участь у війні проти турків. Рада доручила гетьману нереєстрового козацтва Неродичу Бородавці командування 40-тисячним козацьким військом. Після ради козацьке військо вирушило в похід на Молдавію.Козаки висловили недовіру гетьману Бородавці і вибрали Петра Сагайдачного,який рік перед цим був скинутий Бородавкою з гетьманства.Яцька Бородавку козаки віддали Сагайдачному.Петро Сагайдачний йдучи через Молдавію в одній із сутичок з татарами був поранений в руку і втратив в бою коня.Бородавка послав передовий загін козаків в Молдавію ,який був розбитий ще перед Хотинською битвою 1621, що викликало велике незадоволення в козаків.
Сагайдачний та очолюване ним 40-тисячне козацьке військо, спільно із польською армією, відіграло вирішальну роль у розгромі 1621 р. під Хотином турецької армії, що загрожувала ряду країн Європи. Заснована 1617 р. «Ліга християнської міліції», яка мала на меті вигнати турків з Європи, покладала великі надії на Сагайдачного й українських козаків, що вступили до неї. Могутня турецька армія у кількості 300 тис. чол. була фактично розгромлена 40-тисячним військом козаків на чолі з гетьманом Петром Сагайдачним.Козаки та Петро Сагайдачний відіграли вирішальну роль у одній з найбільших битв Європи,так як турки кидали всі сили на козацькі війська.Турецький султан дотримувався думки,що коли не буде козаків ,польське військо вони швидко розгромлять.На цю битву султан стягнув сили з трьох сторін світу.І за свідченням камянецького літописця,якби не козаки то польське військо не протрималося би і 4 днів. Навіть сеймовий комісар польської армії магнат Яків Собеський мусив визнати: