Лекція № 19

Фінансовий контроль

1. Поняття фінансового контролю

2. Функції, види, форми та методи фінансового контролю

3. Державний фінансовий контроль і органи, що його здійснюють

4. Недержавний фінансовий контроль

5. Роль і значення фінансового контролю на сучасному етапі розвитку економіки

Поняття фінансового контролю

Сучасні зміни в економіці України, зміни відносин власності, поява нових типів підприємств з новими організаційними структурами передбачають поступовий розвиток контролю як невід’ємної частини системи управління фінансами. Підвищення ефективності зовнішнього контролю за фінансовою діяльністю підприємств не виключає чіткої організації системи внутрішнього господарського контролю. Вирішення цієї проблеми неможливе без створення системи незалежного фінансового контролю – аудиту.

Суть і зміст контролю не можуть бути ґрунтовно розкриті у відриві від сфери управлінської діяльності, яку він обслуговує. Оскільки призначенням фінансів є формування доходу й фондів фінансових ресурсів та їх використання для забезпечення розширеного відтворення і задоволення суспільних інтересів та потреб, то всі суб’єкти фінансових відносин надзвичайно зацікавлені в їх ефективному використанні. Звідси об’єктивно виникає потреба в управлінні фінансовими ресурсами, а відтак, і у фінансовому контролі. Крім того, фінансовий контроль є одним із методів управління фінансами.

Слово “контроль” походить від французького “controle”, що означає перевірка чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної української мови пояснює слово “контроль” як перевірку діяльності кого-, чого-небудь, нагляд за кимсь, чимось.

Визначення поняття контролю та, зокрема, фінансового контролю змінювалось з розвитком суспільства. А рівень застосування фінансового контролю формувався тисячоліттями і невідривно пов’язаний з виникненням, становленням і розвитком бухгалтерського обліку.

Так, італійська національна школа бухгалтерського обліку (Франческо Вілла, Д. Масс) розглядала бухгалтерський облік як засіб контролю, ототожнювала функцію обліку та контролю.

Представники венеціанської школи (Фабіо Беста) визнавали бухгалтерський облік наукою про контроль. Господарський контроль порівнювався з наукою про контроль, з рахівництвом.

Французька національна наукова школа (П.Ж. Прудон, Ф. Карпентьє, Л. Сей, Е.П. Леоте) трактувала бухгалтерський облік як економічну науку, розглядала функції обліку та контролю в єдності, проте не ототожнюючи їх.

Німецька національна наукова школа (Ф. Ляйтнер) усвідомлювала бухгалтерський облік як статистику, зазначаючи, що статистика сприяє загальному контролю.

Як видно, теоретично функція контролю ототожнювалась з обліковою.

Англо-американська школа (Ч. Гаррісон) звертала увагу на те, що облік не просто фіксує дані, а й фільтрує їх із метою розв'язання управлінських завдань. Таке трактування бухгалтерського обліку давало змогу виділити контрольні функції в якості самостійних.

У середині XIX століття в англомовних країнах формується аудиторство (Лоуренс Діксі, Роберт Монтгомері). Мета аудиту – розкриття вільних чи мимовільних помилок, які можуть мати місце у фінансових звітах.

В Україні теорія бухгалтерського обліку і контролю Східної і Центральної частини розвивалася на основі прагнення до повного синтезу французьких ідей. В Західній Україні ці питання розвивалися під впливом польської моделі, яка в свій час формувалася у межах ідей німецької наукової школи.

В двадцяті роки XX століття формулюється зміст контролю як функції управління (А. Файоль). В подальшому функції обліку і контролю розмежовуються, що знаходить своє відображення в працях М.Г. Чумаченка.

В 20–80-і роки минулого століття між вченими колишнього СРСР відбувалися дискусії з приводу ототожнення чи розмежування функцій обліку та контролю. Проте, поступово сформувалася наукова школа, яка заперечувала ототожнення обліку та контролю (М.Г. Чумаченко, О.А. Шпіг).

Аналіз еволюції терміну “контроль” за допомогою вивчення концептуальних основ національних шкіл дає можливість зробити наступний висновок:

• історично контроль розвивався, відображаючи всі зміни того чи іншого економічного ладу, тієї чи іншої епохи суспільного розвитку;

• становлення державності передбачало наявність контролю, метою якого є захист інтересів держави щодо формування державного бюджету, контролю ефективності використання його коштів;

• поділ сфери діяльності та інтересів між суб'єктами фінансових відносин зумовили реалізацію контролю у формі незалежного фінансового контролю – аудиту.

Поняття “фінансовий контроль” поєднує в собі категорії фінансів та контролю і визначається, з одного боку, як процес співставлення реальних фінансових відносин і показників з плановими, нормативними, законодавчими вимогами із застосуванням специфічних форм і методів його організації з метою прийняття певного фінансового рішення, тобто для управління. З іншого боку, фінансовий контроль здійснюється за допомогою системи контролюючих органів, які охоплюють всі сфери фінансових відносин.

Сутність фінансового контролю як процесу представлена на рис. 19.1.