Мозкова речовина наднирників
У мозковій речовині наднирників утворюються катехоламіни – адреналін (70-90%) і норадреналін (10-30%).
За хімічною структурою катехоламіни є похідними амінокислоти тирозину.
Регуляція виділення здійснюється нервовим шляхом – при збудженні прегангліонарних симпатичних волокон.
Біологічні ефекти:
-
Функціональні ефекти пов’язані з дією катехоламінів на м’язові органи і тканини:
-
На серце (зростає ЧСС, збільшує силу скорочення, збільшує збудливість, збільшує провідність).
-
На судини (при взаємодії з
-адренорецепторами
– звужують, при взаємодії з
-адренорецепторами
– розширюють. -
Бронхи (розширюють).
Метаболічні:
-
Сприяють підвищенню рівня глюкози у крові, за рахунок посилення глікогенолізу у печінці;
-
Сприяє підвищенню рівня вільних жирових кислот;
-
Сприяють теплоутворенню за рахунок активації окислення в мітохондріях бурої жирової тканини.
Патофізіологічні аспекти:
Гіпофункція мозкової речовини наднирників спостерігається дуже рідко.
Гіперфункція проявляється зростанням артеріального тиску, тахікардією, гіперглікемією.
Паращитовидні залози
Утворюють паратгормон (паратирин).
За хімічною структурою паратирин відноситься до групи білково-пептидних гормонів (білок).
Регуляція виділення здійснюється іонами кальцію. Зниження концентрації іонів Са2+ у плазмі крові стимулює секрецію паратирину, збільшення – гальмує.
Біологічні ефекти:
-
Сприяє підвищенню рівня Са2+ у плазмі крові за рахунок активації остеокластів і резорбції кістки.
-
Пригнічує реабсорбцію фосфатів у нирках.
-
Активує перетворення вітаміну D на гормональноактивну форму.
Підшлункова залоза
Гормони
підшлункової залози секретуються
острівками Лангерганса, які є скупченням
ендокринних клітин:
,
,
.
клітини
(25%) секретують глюкагон;
клітини
(60%) секретують інсулін;
клітини
(15%) секретують соматостатин.
ІНСУЛІН.
За хімічною структурою – білок.
Регуляція виділення здійснюється рівнем глюкози у крові. Зростання рівня глюкози стимулює секрецію інсуліна, зменшення – пригнічує.
Біологічні ефекти:
-
Сприяє зниженню рівня глюкози у крові за рахунок пригнічення глікогенолізу, глюконеогенезу, посилення використання глюкози м’язовою і жировою тканиною.
-
Стимулює ліпогенез у жировій тканині, глікогенез у печінці, біосинтез білка у м’язах (анаболічний ефект).
-
Стимулює проліферацію клітин (мітогенний ефект).
ГЛЮКАГОН.
За хімічною структурою – білок.
Регуляція виділення здійснюється рівнем глюкози у крові. Зменшення рівня глюкози стимулює секрецію глюкагону, збільшення – пригнічує.
Біологічні ефекти:
-
Сприяє зростанню рівня глюкози у крові за рахунок активації глікогенезу у печінці і глюконеогенезу.
СОМАТОСТАТИН.
За хімічною будовою відноситься до групи білково-пептидних гормонів. Є невеликим пептидом. Вперше був знайденний у гіпоталамусі, де він пригнічує синтез гормона роста (соматотропіну). Пізніше був ідентифікований в інших тканинах. В островках Лангерганса він діє паракринним шляхом і пригнічує синтез інсуліну і глюкагону; пригнічує перистальтику шлунково-кишкового тракту, секрецію травних соків.