- •Психологія
- •Від редактора
- •1. Психологія як наука
- •1.1. Предмет психології
- •1.2. Нарис історії розвитку психології у стародавні часи та у середньовіччі
- •1.3. Психологія нового часу. Основні підходи до вивчення психіки людини
- •1.4. Методи психологічних досліджень
- •2. Біологічне підґрунтя психіки
- •2.1 Поняття про нервову систему.
- •2.2 Асиметрія півкуль головного мозку.
- •2.3 Біологічне підґрунтя соціальної поведінки.
- •2.1. Поняття про нервову систему
- •2.2. Асиметрія півкуль головного мозку
- •2.3. Біологічне підґрунтя соціальної поведінки
- •3. Особистість у психології
- •3.1. Соціально - історична сутність особистості людини
- •3.2. Структура особистості людини
- •3.3. Розвиток особистості. Періодизація психічного розвитку
- •3.4. Основні підходи до типології особистості людини
- •4. Теорії особистості у психології
- •4.1 Особистість як багатовимірна система
- •4.2 Біхевіоральний підхід до вивчення особистості. Біхевіоризм та необіхевіоризм. Оперантний біхевіоризм б. Скінера
- •4.3. Психодинамічна теорія особистості з. Фрейда (фрейдизм)
- •4.4. Аналітична психологія к.Г. Юнга
- •4.5 Індивідуальна психологія а. Адлера
- •4.6. Гуманістична психологія
- •4.7. Трансперсональна психологія Станіслава Грофа
- •Школи та напрямки у психології
- •5. Інтелект
- •5.2. Динаміка та фактори, що обумовлюють інтелект
- •5.3. Вимірювання інтелекту
- •6. Когнітивна сфера людини
- •6.1.1. Поняття про відчуття
- •6.1.2. Фізіологічне підґрунтя відчуттів
- •6.1.3. Класифікація і різновиди відчуттів
- •6.2. Сприймання
- •6.2.1. Поняття про сприймання.
- •6.2.2. Властивості сприймань.
- •6.2.1. Поняття про сприймання
- •6.2.2. Властивості сприймання
- •6.3.1. Поняття про пам’ять.
- •6.3.2. Види пам'яті.
- •6.3.1. Поняття про пам’ять
- •6.3.2. Види пам’яті
- •6.4. Мислення
- •6.4.1. Процес мислення. Види мислення.
- •6.4.2. Операції мислення.
- •6.4.1. Процес мислення. Види мислення
- •6.4.2. Операції мислення
- •6.5. Уява
- •6.5.1. Поняття про уяву.
- •6.5.2. Види уяви.
- •6.5.1. Поняття про уяву
- •6.5.2. Види уяви
- •6.6. Увага
- •6.6.1. Поняття про увагу.
- •6.6.2. Види уваги.
- •6.6.3. Властивості уваги.
- •6.6.1. Поняття про увагу
- •6.6.2. Види уваги
- •6.6.3. Властивості уваги
- •7. Здібності та творчість
- •7.2. Творчість людини
- •7.3. Особистість творчої людини і її життя
- •8. Емоції і почуття
- •8.1. Поняття про емоції і почуття.
- •8.2. Форми переживання емоцій і почуттів.
- •8.3. Вищі почуття.
- •8.1. Поняття про емоції і почуття
- •8.2. Форми переживання емоцій і почуттів
- •8.3. Вищі почуття
- •9.1. Поняття про волю.
- •9.2. Основні якості волі.
- •9.3. Безвілля, його причини і переборення.
- •9.1. Поняття про волю
- •9.2. Основні якості волі
- •9.3. Безвілля, його причини і переборення
- •10. Темперамент та характер
- •10.1. Сутність та теорії темпераменту
- •10.2. Характеристика типів темпераменту
- •Темпераменты
- •10.3. Темперамент та діяльність людини
- •10.4. Поняття про характер
- •10.5. Структура характеру
- •10.6. Підходи до типології характерів
- •10.7. Взаємовідносини характеру і темпераменту
- •11. Група та особистість
- •11.1. Мала група – поняття та формування.
- •11.2. Взаємодія індивіда та малої групи.
- •11.3. Міжгрупові відносини.
- •11.4. Агресія та альтруїзм як психологічні феномени.
- •11.1. Мала група – поняття та формування
- •11.2. Взаємодія індивіда та малої групи
- •11.3. Міжгрупові відносини
- •11.4. Агресія та альтруїзм як психологічні феномени
- •Запитання для самоконтролю
- •12. Свідомість та самосвідомість
- •12.1. Поняття про свідомість.
- •12. 2. Стани свідомості.
- •12.3. Неусвідомлені психічні явища.
- •12.4. Самосвідомість.
- •12.1. Поняття про свідомість
- •12.2. Стани свідомості
- •12.3. Неусвідомлені психічні явища
- •12.4. Самосвідомість
- •13. Спілкування
- •13.1. Понятя, аспекти, функції та стратегії спілкування
- •13.2. Спілкування як комунікація
- •13.3. Спілкування як взаємодія
- •13.4. Психологічний захист у процесі спілкування
- •13.4.1. Структурний та трансактний аналіз особистості людини і спілкування.
- •13.4.1. Структурний та трансактний аналіз особистості людини і спілкування
- •13.4.2. Психологічний захист у конкретних умовах життя
- •Чатина іі
- •14. Психічне здоров’я
- •14.1. Підходи до визначення психічного здоров’я.
- •14.2. Критерії психічного здоров’я.
- •14.3. Психотерапія.
- •14.1. Підходи до визначення психічного здоров’я
- •14.2. Критерії психічного здоров’я
- •14.3. Психотерапія
- •15. Психічний розвиток людини
- •15.2. Соціальна ситуація, рушійні сили та показники психічного розвитку
- •15.3. Психічний розвиток людини у дитячому віці
- •15. 4. Психічний розвиток у підлітковому віці
- •15.5. Психічний розвиток у період ранньої юності
- •16. Юридична психологія
- •16. 1. Предмет та завдання юридичної психології.
- •16. 2. Кримінальна психологія.
- •16. 3. Професійна спрямованість юриста.
- •16.1. Предмет та завдання юридичної психології
- •16.2. Кримінальна психологія
- •16.3. Професійна спрямованість юриста
- •17. Психологія мас
- •17.1. Маси і особистість
- •17.2. Загальні механізми масової психології
- •17.3. Суб’єкти масових проявів
- •17.4. Форми масової поведінки
- •17.5. Руйнування маси
- •18. Педагогічна психологія
- •18.1. Педагогічна психологія як наука
- •18.2. Психологія навчання
- •18.2.1. Зміст навчальної діяльності
- •18.2.2. Навчання, учіння, научіння. Навчання і розвиток
- •18.2.3. Формування навичок
- •18.3. Психологія виховання
- •18.4. Психологія педагогічної діяльності та особистості педагога
- •Психологія
8.3. Вищі почуття
У емоційній сфері людини особливе місце посідають вищі почуття. Вони є відображенням ставлення до явищ соціальної дійсності. За змістом вищі почуття поділяють на моральні, естетичні, праксичні та інтелектуальні. Рівень духовного розвитку людини оцінюють за тим, якою мірою їй властиві ці почуття. У вищих почуттях яскраво виявляються інтелектуальні та вольові компоненти. Вищі почуття є не лише особистими переживаннями, а й засобом виховного впливу на інших.
Моральні почуття – це почуття, в яких виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій, до інших людей, до самої себе. Джерелом моральних почуттів є спільне життя людей, їх взаємини, боротьба за досягнення суспільних цілей. Моральні почуття людини сформувались у суспільно-історичному житті людства, у процесі спілкування людей і стали важливим засобом оцінювання вчинків і поведінки, регулювання взаємин особистості.
Естетичні почуття - це відображення ставлення до краси в явищах природи, у праці, у гармонії барв, звуків, рухів і форм. Гармонійна злагодженість в об’єктах цілого та частин, ритм пов’язані з почуттям приємного, насолодою. Ці почуття викликають твори мистецтва. Не тільки у мисленні, а й у почуттях людина стверджує себе у предметному світі. Залежно від рівня загальної та мистецької культури люди по - різному відгукуються на красу. Одні глибоко переживають гармонійно виражені ритм і риму, переходи кольорів, звуків, форм та рухів, інші не відчувають цієї гармонії і захоплюються грубими, різкими звуками, безладними рухами, випадковими поєднаннями кольорів. Естетичні почуття тісно пов'язані з моральними. Вони сповнюють особистість високими прагненнями, утримують від негативних вчинків. Отже, естетичні почуття є істотними чинниками у формуванні морального обличчя людини.
Праксичні почуття ( від лат. рracsis – діло) - це відображення людиною свого ставлення до діяльності. Людина відгукується на різні види діяльності: трудову, навчальну, спортивну. Це виявляється у захопленні, у задоволенні діяльністю, творчому підході, радості від успіхів або у незадоволенні, байдужому ставленні до діяльності. Праксичні почуття виникають у діяльності. Яскраве уявлення про зміст і форми діяльності, її процес і результат, громадську цінність – основна передумова виникнення й розвитку праксичних почуттів. Праксичні почуття розвиваються або згасають залежно від організації та умов діяльності. Вони особливо успішно розвиваються і стають стійкими тоді, коли діяльність відповідає інтересам і здібностям людини, коли у діяльності виявляються елементи творчості, розвиваються перспективи її розвитку. Праксичні почуття стають багатшими, якщо поєднуються з моральними.
9. Вол я
9.1. Поняття про волю.
9.2. Основні якості волі.
9.3. Безвілля, його причини і переборення.
9.1. Поняття про волю
Воля - психічний процес свідомої та цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення поставлених цілей та подолання перешкод на шляху до неї. У вольових діях людина здійснює власну свідому мету. Свідома діяльність – це довільна діяльність. Довільне напруження фізичних сил, довільне сприймання, запам'ятовування, довільна увага тощо – це свідома регуляція, свідоме спрямування фізичних і розумових сил на досягнення свідомо поставленої мети. Отже, воля є однією з найважливіших умов людської діяльності. Воля людини виробилась у процесі її суспільно - історичного розвитку, у трудовій діяльності. У боротьбі за існування, долаючи труднощі, людина виробила у собі різні якості волі. Вольову діяльність не можна зводити до активності організму й ототожнювати з нею. Активність властива і тваринам. Вони пристосовуються до умов, але без цілепокладання. Воля виявляється у своєрідному зусиллі, у внутрішньому напруженні, що переживає людина, переборюючи внутрішні та зовнішні труднощі. Воля є детермінованим процесом. Детерміністичне розуміння волі підтверджується фізіологічними дослідженнями І. Сєченова та І. Павлова.
І. Сєченов зазначав, що вольові дії причинно обумовлені зовнішніми подразниками. Усі довільні рухи є відображувальними, тобто рефлекторними.
І. Павлов зазначав, що весь механізм вольового руху - це умовний процес, що підпорядковується законам вищої нервової діяльності.