Закономірності інфляційного процесу

Стадії	Характеристика інфляційного процесу
Перша стадія	Темпи зростання пропозиції грошей випереджають знецінення грошей, це випередження поступово зменшується, наближаючись до вирівнювання. Надмірна пропозиція грошей поглинається оборотом за рахунок уповільнення їх обігу. Суб’єкти ринку певний час не відчувають надмірності в обігу грошей і використовують їх для накопичення. Це тимчасово відволікає зайві гроші з обігу, послаблює інфляційний тиск на товарні ціни, і вони певний час залишаються незмінними
Друга стадія	Темпи знецінення грошей випереджають темпи зростання їх пропозиції. У певний момент власники грошових нагромаджень розуміють їх надмірність і реалізують їх на ринку для купівлі товарів, одночасно зменшується відплив у нагромадження нових пропозицій грошей, внаслідок чого ще більше зростає швидкість обігу всієї грошової маси

Стан економіки країни, що характеризується загальним застоєм виробництва і високим рівнем безробіття та одночасним підвищенням цін й іншими ознаками розвитку інфляційного процесу називають стагфляцією.

Сучасній інфляції властивий ряд відмінних особливостей: якщо раніше інфляція носила локальний характер, то зараз – повсюдний, всеосяжний; якщо раніше вона охоплювала більший і менший період, тобто мала періодичний характер, то зараз – хронічний; сучасна інфляція знаходиться під впливом не тільки грошових, але і негрошових чинників. Отже, сучасна інфляція відчуває вплив багатьох чинників.

Класифікація видів інфляції наведена на рис. 5.2.

За темпами знецінення грошей звичайно виділяють такі види інфляції: повзучу, що характеризується прискореним зростанням маси грошей в обороті без помітного підвищення чи з незначним зростанням цін – до 5% на рік. За такої інфляції ціни відносно стабільні, люди охоче заощаджують гроші, бо їхня вартість мало знецінюється.

Помірну, яка проявляється у прискоренні знецінення грошей у формі зростання цін, що коливається в межах 5-20% на рік.

Рис. 5.2. Класифікація видів інфляції

Така інфляція стає відчутною для економічних суб'єктів, і вони починають вживати адаптаційні заходи. Найбільше це вдається підприємствам монополізованих секторів економіки, особливо «природним монополістам». Зайняті тут підприємці починають прискорено підвищувати ціни на свої товари у відповідь на зростання попиту, їх покупці починають нести додаткові витрати, а тому підвищують ціни на свої товари. Поступово інфляція поширюється на всі сектори економіки, порушуючи рівновагу всього ринку [37].

Галопуюча – зростання цін досягає 20-50%, а інколи й 100% на рік, гроші прискорено матеріалізуються в товари. Слід зазначити, що у 80-ті роки галопуюча інфляція спостерігалася в декількох країнах Латинської Америки та Південної Азії. В післявоєнний період капіталізм пережив дві великі хвилі інфляції: 1945 – 1952 рр. при переході від воєнної економіки та в 1974 – 1981р.р. під впливом нафтових шоків. Але західним країнам вдалося зменшити інфляційні процеси.

Гіперінфляція настає тоді, коли ціни починають зростати на тисячі, десятки тисяч, навіть мільйони відсотків за рік. Усі прагнуть запастися речами і позбутися грошей: підприємства купують інвестиційні товари, а населення використовує заощадження і поточні доходи для придбання споживчих благ, поки гроші остаточно не знецінилися. Виникає «інфляційний психоз», що посилює тиск на ціни. Інфляція починає сама себе «підгодовувати». Оскільки вартість життя зростає, наймані працівники вимагають вищої номінальної заробітної плати, що спричиняє нове підвищення цін. Виникає інфляційна спіраль «зарплата – ціни», коли обидві підсилюють зростання одна одної. Зростання цін веде до підвищення зарплати, а останнє у свою чергу викликає подальше зростання цін.

Гіперінфляція призводить до того, що зусилля індивідів спрямовуються не на виробничу, а на спекулятивну діяльність. Замість того, щоб вкладати капітал в інвестиційні товари, виробники й окремі особи, аби захиститися від інфляції, купують непродуктивні матеріальні цінності – ювелірні вироби, золото та інші дорогоцінні метали, нерухоме майно тощо. Підприємствам вигідно нагромаджувати сировину і готову продукцію до майбутнього підвищення цін. Невідповідність між готовою продукцією і попитом на неї дедалі більше посилює інфляцію. Постійні стрибки цін підривають нормальні економічні відносини. Гіперінфляція означає економічний і соціальний хаос, фінансовий крах та суспільно-політичне безладдя [68].

На даний час виділяють ще один вид інфляції супергіперінфляцію. Темп росту перевищує 50% на місяць. Так, в Аргентині на квітень 1990 р. зафіксований ріст цін в 200 разів (темп росту інфляції – 2000 %). Урятувало аргентинців лише те, що в них переважає натуральне сільське господарство й без ринкових відносин можна прожити якийсь час. Недавній рекорд належить Нікарагуа: за період громадянської війни середньорічний приріст цін досягав 33000%. Супергіперінфляція завдає найсильнішого удару навіть по найбільш заможних верствах суспільства. Супергіперінфляція прискорює фінансовий крах, депресію й суспільно-політичні безладдя. Катастрофічна гіперінфляція майже завжди є наслідком безрозсудного збільшення урядом грошової маси.

Приклад

Приклади гіперінфляції у світі Країна Роки Характеристика ситуації в економіці Угорщина 1922 - 1924 Інфляція в країні була на рівні 98 % Угорщина 1944 - 1946 Інфляція склала 41,9 квінтиліонів відсотків, коли ціни подвоювалися кожні 15 хвилин Югославія 1989 - 1994 Рівень інфляції склав 5 квінтиліонів відсотків, при цьому ціни подвоювалися кожні 16 годин Греція 1941 - 1944 Рівень гіперінфляції був у позначки 8,55 млрд. відсотків, коли ціни подвоювалися кожні 28 годин Німеччина 1923 - 1924 Інфляція досягла 3,25 млрд. відсотків. Ціни подвоювалися кожні 49 годин Перу 1984 - 1990 Рівень інфляції досяг 7482 % Японія 1944 - 1948 Гіперінфляція досягла 5300 % Аргентина 1975 - 1991 Рівень інфляції досяг 3100 % Росія 1921 - 1922 Інфляція в постреволюційній Росії була на рівні 213 % Росія 1992 - 1994 Інфляція досягла 2520 % Бразилія 1986 - 1994 Пік інфляції дорівнював 2000 % Україна 1993 - 1995 Гіперінфляція склала 1400 % Чілі 1971 - 1973 Інфляція була на рівні 508 % Польща 1922 - 1924 Інфляція в країні піднялася до 275 % Польща 1900 - 1993 Інфляція склала більш 500 %

Інфляція витрат або інфляція пропозиції, відбувається внаслідок порушення рівноваги товарного обміну, тобто перевищення пропозиції над попитом, що генерує процес зростання витрат виробництва і в результаті через підвищення цін на товари викликає збільшення грошової маси. Масштаби накручування цін залежать від «грошового покриття», яке визначає межі того середовища, в рамках якого економічні агенти можуть здійснювати свої витрати. Відбувається нагнітання попиту на гроші з боку витрат виробництва. У даному випадку збільшення грошової маси виступає вже не як причина зростання цін, а як похідна від цін. Важливим чинником інфляції витрат виробництва є значне подорожчання матеріальних ресурсів [37].

Інфляція витрат може бути зображена графічно (рис. 5.3).

Зсув кривої сукупної пропозиції вліво (АS1->АS2) у результаті дії зазначених причин відображає збільшення витрат на одиницю продукції, при зростанні цін (Р1->Р2) скорочується реальний обсяг виробництва (Q2 < Q1), або реальний ВНП.

Основними джерелами інфляції пропозиції є ріст витрат внаслідок росту заробітної плати й за рахунок росту цін на сировину й енергію.

Інфляція попиту генерується надмірним зростанням попиту порівняно з пропозицією. Якщо у відповідь не відбудеться підвищення пропозиції, зростання попиту компенсується підвищенням цін і рівень інфляції зросте.

Рис. 5.3. Інфляція витрат

Зрушення кривої сукупного попиту вправо від AD1 до AD2 веде до росту цін, якщо економіка перебуває на проміжному або класичному відрізках кривої сукупної пропозиції. Графічно інфляція попиту продемонстрована на рис. 5.4.

Рис. 5.4. Інфляція попиту

Основними причинами тут можуть бути збільшення державних замовлень (наприклад, військових), збільшення попиту на засоби виробництва в умовах повної зайнятості і майже повної завантаженості виробничих потужностей, а також зростання покупної спроможності трудящих (зростання заробітної плати) внаслідок, наприклад, узгоджених дій профспілок. Внаслідок цього виникає надлишок грошей по відношенню до кількості товарів, підвищуються ціни. Таким чином надлишок платіжних засобів в обігу створює дефіцит пропозиції, коли виробники не можуть реагувати на зростання попиту.

Традиційно зміни в рівні цін пояснюються зайвим сукупним попитом. Економіка може спробувати витрачати більше, ніж вона здатна виробляти. Виробничий сектор не в змозі відповісти на цей зайвий попит збільшенням реального обсягу продукції, бо всі існуючі ресурси уже повністю використані. Тому цей зайвий попит призводить до завищених цін на постійний реальний обсяг продукції і викликає інфляцію попиту. Суть інфляції попиту інколи пояснюють однією фразою: «Надто багато грошей полює за надто малою кількістю товарів».

Інфляція попиту безпосередньо пов’язана з дією монетарних чинників.

На практиці, часто одночасно, мають місце інфляція попиту й інфляція пропозиції. Причинами зростання доходів і витрат є всі ті ж три монополії – профспілки, держава, фірми. Так, держава може оплатити підприємству виконання держзамовлення за високими цінами. Підприємці одержують можливість купувати більше дорогі сировину й матеріали, платити більше високу заробітну плату. Крім того, держава може підсилити інфляцію шляхом емісії паперових грошей. Воно також може сприяти інфляції через свій фінансово-кредитний механізм, наприклад, підвищивши ставку відсотка й спровокувавши тим самим подорожчання кредиту. Росту інфляції сприяє й збільшення дефіциту державного бюджету.

З погляду макроекономічного аналізу розрізняють [39]:

очікувану інфляцію можна спрогнозувати на будь-який період часу і вона досить часто є прямим результатом дій уряду.

Як приклад можна привести лiбералiзацію цін в Росії 1992 року і відповідний прогноз зростання цін, підготовлений урядом РФ напередодні – в грудні 1991 року.

неочікувана інфляція характеризується раптовим стрибком цін, що оказує негативний ефект на системі оподаткування і грошового обігу. В разі наявності у населення інфляційних очікувань така ситуація викличе різке збільшення попиту, що саме по собі створює труднощі в економіці і викривляє реальну картину суспільного попиту, що веде до збою в прогнозуванні тенденцій в економіці і при деякій нерішучості уряду ще сильніше збільшує інфляційні очікування, які будуть підбурювати зростання цін. Проте в разі, коли раптовий скачок цін діється в економіці не зараженої інфляційними очікуваннями, то виникає так званий «ефект Пiгу» – різке падіння попиту у населення в надії на швидке зниження цін. Внаслідок зниження попиту виробник стає вимушений знижувати ціну і все вертається в стан рівноваги.

Тепер розглянемо види інфляції з погляду співвідносності цін по різних товарних групах, тобто по ступені збалансованості їхнього росту: збалансована й незбалансована інфляція.

При збалансованій інфляції ціни різних товарів незмінні відносно один одного, а при незбалансованій ціни різних товарів постійно змінюються по відношенню один до одного, причому в різних пропорціях.

Збалансована інфляція – не страшна для бізнесу. Доводиться лише періодично підвищувати ціни товарів. Ризик втрати прибутковості існує для тих підприємців, які коштують останніми в ланцюжку підвищення цін. Це, як правило, виробники складної продукції, заснованої на інтенсивних зовнішніх кооперативних зв'язках. Ціна на їхню продукцію відображає всю суму підвищення цін зовнішньої кооперації, і саме вони ризикують затримати збут понад дорогу продукцію кінцевому споживачу.

Незбалансована інфляція – лихо для бізнесу. Але ще гірше, коли немає прогнозу на майбутнє, коли неможливо раціонально вибрати сфери додатка капіталу, розрахувати й зрівняти прибутковість варіантів інвестування. Промисловість розвиватися в таких умовах не може. Можливі лише короткі спекулятивно-посередницькі операції [103].

За даним критерієм виділяють відкриту і подавлену інфляцію. Відкрита інфляція характерна для економіки з вільним ціноутворенням, і являє собою хронічний ріст цін на товари й послуги. Тут спрацьовує механізм адаптивних інфляційних очікувань, що заснований на деформації психології споживачів. Спостерігаючи ріст цін, споживачі намагаються вгадати, наскільки подорожчають товари, і нарощують поточний попит на шкоду заощадженням, а це, у свою чергу, скорочує обсяг кредитних ресурсів, що перешкоджає росту капіталовкладень, виробництва й пропозиції.

Подавлена інфляція. Подавлена інфляція, що іноді називають схованою, характерна для економіки з регульованими цінами (і, можливо, заробітною платою), і проявляється в товарному дефіциті, погіршенні якості продукції, змушеній нагромадженні грошей, розвитку тіньової економіки, бартерних угод. Подавлена інфляція виникає внаслідок підтримки державою товарних цін нижче цін рівноваги попиту та пропозиції, при якому гроші перестають бути загальними купівельними коштами й мірою розподілу товарів і послуг. Механізм подавленої інфляції містить у собі дефіцитні очікування. Держава встановлює твердий контроль над цінами, зовні ціни залишаються стабільними, але тому що маса грошей зростає, то їхній надлишок викликає товарний дефіцит, подавлена інфляція проявляється в заморожуванні цін і доходів і тотальному адміністративному контролі, в ажіотажному поточному попиті, викликаним побоюванням зникнення товарів. Цей вид інфляції дуже небезпечний, тому що веде до руйнування ринкового механізму. Прикладом є адміністративний контроль над цінами й доходами, як це було, наприклад, у плановій системі, а також у ряді європейських країн і США в роки другої світової війни [41].