- •3. Методи правового регулювання госп. Правовідносин
- •4. Поняття, ознаки та особливості госп законодавства як джерела госп права.
- •9. Умови здійснення під-цької діяльності. Держ реєстрація п-в. Припинення діяльності під-ця.
- •10. Види та орг форми п-в.
- •13. Підприємства комунальної форми власності.
- •15. Приватні підприємства.
- •16. Орендне підприємство, його характерні риси.
- •21. Особливості правового становища командитного товариства та його учасників.
- •27. Види права власності на зв. Право держ власності. Право комун власності.
- •28. Право колективної власності в економіці України та правові форми його реалізації.
- •30. Поняття та ознаки господарського договору (гд).
- •31. Види господарських договорів (гд).
- •32. Поняття та основні засади господарсьоко правової відповід.
- •34. Порядок укладання госп договорів. Їх зміст та розірвання.
- •35 Відшкодування збитків як вид господарсько-правової відповідальності: поняття, сфера застосування, механізм реалізації.
- •37 Сплата неустойки як вид господарсько-правових санкцій: поняття, сфера застосування, види, механізм реалізації.
- •38 Конфіскація як вид господарсько-правових санкцій: поняття, сфера застосування, механізм реалізації.
- •39 Господарсько-адміністративні штрафи як вид господарсько-правових санкцій: поняття, сфера застосування, форми, механізм реалізації.
- •40 Господарсько-організаційні санкції: поняття, види, механізм реалізації, сфера застосування.
- •41 Планово-госпрозрахункові (оціночні) санкції: поняття, види, механізм реалізації, сфера застосування.
- •42 Оперативно-господарські санкції: поняття, види, механізм реалізації, сфера застосування.
- •43 Попереднє засідання господарського суду у справі про банкрутство: призначення (мета) учасники, зміст, наслідки.
- •44 Підготовче засідання господарського суду у справі про банкрутство: призначення (мета) учасники, зміст, наслідки.
- •45. Матеріально-правові та процесуально-правові умови порушення провадження у справі про банкрутство. Порядок і наслідки порушення провадження у справі про банкрутство.
- •47 Судові процедури, що застосовуються до боржника в процесі провадження у справі про банкрутство. Поняття судових процедур, що застосовуються до боржника в процесі провадження справи про банкрутство.
- •52 Порядок відкриття рахунків у банках. Вкладні (депозитні) та поточні рахунки.
- •53 Порядок та форми розрахунків у господарському обороті. Безготівкова форма розрахунку. Платіжні інструменти при здійснені розрахункових операцій.
- •54 Поняття, юридичні ознаки і види бірж. Правове становище товарної біржі: порядок створення, функції, права та обов’язки.
- •56 Види порушень законодавства про захист економічної конкуренції: недобросовісна конкуренція та анти конкурентні дії (монополістичні правопорушення). Види недобросовісної конкуренції.
- •57 Антимонопольні органи та їх компетенція. Порушення законодавства про захист економічної конкуренції та засоби боротьби з ними.
- •59 Правове регулювання економічної конкуренції та монополістичної діяльності. Поняття та система правового регулювання конкуренції та монополістичної діяльності.
- •60 Визнання боржника банкрутом: призначення(мета), учасники, зміст, правові наслідки.
1. ГП як галузь права. Різниця між ГП як галуззю права та наукою ГП – за предметом, методами та завданнями.
ГП можна розглядати з 3 позицій: як галузь права, як науку й як навчальну дисципліну. Зупинимося докладніше на перших двох.
ГП – як галузь права – це система правових норм, що регулюють відносини з приводу безпосереднього здійснення госп діяльності та/або керування нею із застосуванням різних методів правового регулювання.
Існує кілька поглядів на ГП – як галузь права: негативний – стверджує, що ГП не самостійна галузь права, а поєднання цивільних та адміністративних правових норм; позитивний – вважає ГП самостійною від ін галузей права, але пов’язаною з деякми (цивільним правом, оскільки ГП підпорядковано засадам зобов’язального права, адмін правом – використовує методи владних приписів); згдіно третього погляду ГП є комплексною галуззю права у якій зібрані норми багатьох галузей права.
Предметом ГП є господарська діяльність.
Наука ГП вивчає історію становлення та розвитку системи правового регул госп відносин у країні на за кордоном. Виявляє закони, тенденції, прогалини правового регул госп відносин та напроцьовшє рекомендації, щодо вдосоналення як правового регулювання так і правозаступницької практики, викор різні наукові методи (аналізу, синтезу, еврістичний, історичний, порівняльний).
Теоретичні напрями госп науки: виявлення, аналіз нормативно-правових актів та правових норм госп законодавства; визначення правових засобів функціонування ГП, характеру, методів госпрегулювання, а також виявлення вад системи правового регулювання госп відносин, розробка способів вдосконалення госп-правової практики.
Завдання госп науки: забезпечити обгрунтованості та ефективності формотворчого процесу; визначення критеріїв оцінки відповідності ГП як галузі права закономірностям і принципам правового регулювання; роробка найбільш оптимальних механізмів релаізації норм ГП; створеннняєдиного понятійного апарату ГП; пояснення правотворчих та правозаступницьких рішень та прогнозування наслідків порушення законів правового регулювання.
ГП як навч дисципліна – сукупність знань і навичок прав регул і викор відповідних прав норм у практиці при здійсненні економ та юр діяльності. Грунтується на надбаннях госп-правової науки, передбачах аналіз та вивчення основних засад правового регулювання госп відносин та практику застосування актів госп законодавства.
2. Поняття, ознаки та види госп правовідносин.
Госп правовідносини – це сукупність відноси, що виникають у процісі госп діяльності між держ органами і п-ми стосовно виробництва, розподілу та реалізації продукції з метою отримання прибутку.
Відповідно до ст. 3 ГКУ сферу госп відносин становлять госп-в-чі, організаційно-госп та внутрішньогосп відносини. Госп-в-чими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні госп діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта госп з його структурними підрозділами.
Госп відносини мають певні ознаки: обмежене коло суб'єктів, порівняно з цивільним правом, (госп організації, створені для безпосередньої госп діяльності і зареєстровані як юр особи; держ і недерж органи, які здійснюють управ економ; структурні підрозділи госп організацій, наділені компетенцією щодо здійснення госп діяльності; фізособи, офіційно зареєстровані у статусі під-ців; держ і громадські установи та організації, що є споживачами продукції, особливий суб'єктом госп відносин - держ, від імені якої діють її органи); поєднання організаційних і майнових елементів (зумовлене тим, що однією з правових підстав виникнення та функціонування госп правовідносин між СГД та їх контрагентами є «акти планування», зокрема держ замовлення. Правовою підставою виникнення господарських правовідносин є рішення їхніх суб'єктів укласти відповідний договір (п. 1 ст. 21, п. 2 ст. 22 Закону України «Про підприємства в Україні»). Ці рішення грунтуються на планах підприємств (плани економічного та соціального розвитку, бізнес-плани); матеріальний зміст, тобто суспільне виробництво і реалізація (оборот) господарюючими суб'єктами продукції (виконання робіт, надання послуг).
Господарські правовідносини можуть бути класифіковані за різними ознаками.
За характером правовідносин розрізняють: відносини щодо безпосереднього здійснення госп діяльності (в-ва та реаліз прод, викон робіт, надання послуг); відносини щодо управ (в тому числі організації) госп діяльністю (держ реєстрація, ліцензування, патентування, квотування та інші форми держ регул госп діяльності).
За взаємним становищем сторін правовідносини поділяються на: горизонтальні, учасники яких рівноправні; вертикальні, в яких одним з учасників виступає орган управ, у тому числі власник майна чи уповноважений ним орган.
За сферою дії правовідносини поділяються на: внутрішньогосп, що виникають всередині госп організації між її структурними підрозділами; міжгосп (зовнішньогосп), що виникаютьміж юр самостійними СГД.
За галузями Н/Г і сферами управ, в яких вони виникають і функціонують, виділяють такі правовідносини: у г-зі пром-сті; у г-зі с/г; у галузі транспорту; у г-зі капітального будівництва; у банківській сфері; у сфері приватизації; у сфері захисту економ конкуренції; у сфері обігу ц/п; у сфері зовнішньоеконом діяльності тощо.
3. Методи правового регулювання госп. Правовідносин
Методи госп права — це сукупність способів регулюючого впливу норм госпправа на поведінку суб'єктів госп правовідносин; - це застосовувані законодавцем способи правового оформлення госп відносин відповідно до їх властивостей і цілей правового регулювання, що відображає взаємне становище сторін, порядок прийняття рішень, характер юр відповід у випадку порушення і способу юр захисту прав сторі. Концептуально методи господарського права будуються на двох принципах: загальнодозвільному («дозволено все, що не заборонено законом»), за яким діють підприємства і підприємці, та зобов'язуючому («суб'єкти господарського права зобов'язані і мають вчиняти те, що на них покладено законом»). Цей принцип в основному стосується органів державного управління економікою. Як зазначається в ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Госп відносини є комплексними відносинами. Вони поєднують у собі організ і майнові (вартісні) елементи. Тому у господарському праві як комплексній галузі права загалом діють три (а не один, як у некомплексних галузях) основні методи правового регулювання.
Передусім, це метод автономних рішень суб'єктів господарських відносин. Він грунтується на тому, що підприємства, підприємці мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не суперечать законодавству України (ст. 27 Закону України «Про підприємства в Україні» і статті 3, 5 Закону України «Про підприємництво»). Це означає, що суб'єкти господарських відносин самостійно: а) планують свою господарську діяльність; б) у межах законодавства вільно обирають предмети господарських договорів і визначають зобов'язання в них, всі необхідні умови господарських взаємовідносин (статті 20, 21 Закону України «Про п-ва в Україні», ст. 5 Закону України «Про підприємництво»).
Існує ще метод владних приписів (вимог законів і вказівок компетентних органів, обов'язкових для суб'єктів господарських відносин). Згідно з ним діяльність (поведінка) суб'єктів підпорядковується обов'язковим моделям правовідносин, визначеним законодавством. Це, зокрема, обов'язковість дотримання заборон закону щодо здійснення господарської діяльності (ліцензії, квоти, спеціальні режими тощо), обов'язок визначених у законодавстві підприємств укладати з державою державні контракти та ін.
У господарському праві діє також метод рекомендацій. Держава регулює поведінку суб'єктів господарських відносин шляхом рекомендованих моделей відповідних правовідносин. Наприклад, зразкові форми договорів щодо окремих видів відносин, методичні рекомендації стосовно окремих видів діяльності у сфері господарювання — це приклади застосування державою зазначеного методу.
Ще одним методом є метод координації. Він забезпечує прийняття юр рішень за згодою сторі, кожна з яких невправі нав’язувати свої умови іншій. Рішення приймаються на основі компромісу – укладання господарських договорів.
Залежно від конкретних господарських ситуацій, інтересу держави стосовно тих або інших господарських відносин та інших чинників, що регулюють господарське життя, можуть використовуватися будь-які із зазначених методів, виходячи з того, який з них буде найефективнішим.