Тема 9, 10. Конституційний статус людини і громадянина. Громадянські стани особистості

Сукупність властивостей, що характеризують людину як соціальну істоту, учасника суспільних відносин, охоплюється поняттям – особистість. Людина стає особистістю в процесі свого розвитку, під впливом як індивідуальних, так і соціальних факторів. Правовий стан особистості відбиває належність особи до держави: громадянство, іноземне громадянство, відсутність громадянства будь-якої держави.

Положення людини в суспільстві визначає правовий статус особистості, співвідношення між громадянином і державою. Правовий статус особистості складається з: громадянства; загальної правоздатності; політико-правових принципів, основних прав та обов’язків громадян; юридичних гарантій прав, свобод та обов’язків особистості.

Громадянство України визначає постійний зв’язок особи з державою, який відбивається і їх взаємних правах та обов’язках.

Кожний вид громадянських станів особистості регламентується Законами України:

• громадянин України – Законом України “Про громадянство України”,

• іноземці – Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”,

• особи без громадянства - Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”.

Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” визначено засади правового статусу іноземних громадян.

Ст.26 Конституції України іноземцям та особам без громадянства в Україні може бути надано притулок у порядку, встановленому законодавством. Порядок надання притулку, визнання біженцем регламентовано Законом України “Про біженців”.

Гарантії здійснення основних прав, свобод та додержання основних обов’язків полягають в тому, щоб забезпечити найбільш благосприятливі обставини, в яких закріплений законом статус громадянина ставав юридичним та фактичним положенням кожної окремої людини. Поняття “гарантувати основні права та свободи громадян” означає забезпечення володіння і користування основними правами й свободами та захищати їх від порушників.

Широким спектром повноважень наділений орган, який на постійній основі здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захищає кожного на території України в межах юрисдикції - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (інститут омбудсмана в Україні). Правовий статус органу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини визначено Законом України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 13.11.1997 року.

Основою для закріплення в Конституції України визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями стали Всезагальна декларація прав людини (прийнята генеральною асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), Декларація про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин (1992 року), Міжнародна Хартія прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Європейська конвенція про права людини і основні свободи та ін.

Тема 11. Державний лад україни

Державний лад представляє собою організацію і діяльність держави. Оскільки держава сама є політичною організацією суспільства, то державний лад визначається як державне будівництво, або устрій держави та її діяльність.

Форма держави – територіальна організація держави, форма державних зв’язків між державою в цілому та її частинами, їх правовий статус.

Форма держави складається з:

• форми державного (політичного) режиму: демократичний, антидемократичний (авторитарний): деспотія, аристократія, фашизм, тоталітаризм (диктатура);

• форми державного правління: республіка (президентська, парламентська, парламентсько-президентська, президентсько-парламентська), монархія (конституційна, абсолютна);

• форми державного устрою: унітарна держава (проста, складана), федерація та конфедерація, регіоналістська або обласна держави.

Україна є демократичною державою, яка здійснює владу народу з його волі і відповідно до його волі.

Народовладдя означає приналежність усієї суспільної влади, в тому числі державної, народові, вільне здійснення народом цієї влади відповідно до його суверенної волі в інтересах як всього суспільства, так і кожної людини й громадянина.

Залежно від форми волевиявлення народу розрізняють інститути представницької і безпосередньої демократії. Конституцією України закріплено право народу як джерела влади реалізовувати свою владу як через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, так і безпосередньо (шляхом виборів, референдумів тощо), та закріпленням виключного за народом права визначати і змінювати конституційний лад України.

Пряме народовладдя – система форм безпосереднього вільного волевиявлення народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні шляхом прямої його участі у встановленні представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування і безпосередньому прийнятті владних рішень з передбачених Конституцією та законами України питань. Форми реалізації безпосереднього народовладдя поділяються на: основні – вибори, референдуми; інші форми – дорадчі опитування, народні обговорення тощо.

Відповідно до Конституції України, шляхом вільних і справді демократичних виборів обираються народні депутати України до парламенту – Верховної Ради України, Президент України, а також органи місцевого самоврядування України.

Особлива роль у системі народовладдя в Україні належить референдумові, як найбільш органічній і природній формі народовладдя. Порядок проведення референдумів, їх види встановлено Законом України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” (03.07.1991).

Суверенітет – це властивість держави, що визначає її верховенство, самостійність та незалежність при здійсненні функцій всередині держави та за її межами. Суверенітет розглядається в залежності від його змісту в трьох аспектах: державний, народний та національний суверенітет.

Головною, визначальною ознакою форми правління є конституційно-правовий статус глави держави. В залежності від статусу глави держави сучасні держави за формою правління поділяються на дві групи – монархії та республіки.

Відповідно до ст.6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.