1.6. Правові наслідки незаконного звільнення

Якщо працівник вважає, що звільнений незаконно, він може своє звільнення оскаржити в суді. Звернутися до суду працівник повинен протягом місяця з дня вручення йому копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (ст. 233 КЗпП), Пропущений строк може бути відновлений судом, якщо суд визнає причини пропуску поважною (наприклад, через хворобу) .

У позовній заяві працівник може вимагати:

• відновлення на попередньому місці роботи або зміни підстави для звільнення;

• стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП). За загальним правилом оплачується рік вимушеного прогулу. Але якщо справа розглядається понад рік і в цьому немає провини працівника (тобто він завжди з’являвся за викликом суду, не затягував процес), то оплачується весь час вимушеного прогулу;

• компенсації моральної шкоди (ст. 2371 КЗпП). Працівникові треба довести факт заподіяння йому моральної шкоди (що в результаті звільнення їм були втрачені нормальні життєві зв’язки, потрібні були додаткові зусилля для організації життя, йому заподіяні моральні страждання), а також обґрунтувати заявлений в позові розмір компенсації.

Виходячи із судової практики по трудових спорах, можна стверджувати: якщо при звільненні були допущені порушення, суд відновить працівника на роботі і зобов’яже оплатити вимушений прогул.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника підлягають негайному виконанню (ст. 367 Цивільно-процесуального кодексу, далі – ЦПК). Копії судового рішення видаються сторонам на руки (висилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення) протягом 5 днів після його оголошення у суді (ст. 222 ЦПК). За заявою працівника йому видається виконавчий лист. На підставі отриманого рішення суду роботодавець видає наказ про поновлення на роботі. Працівник поновлюється на роботі з дня звільнення. Після відновлення вважається, що звільнення не було. Якщо рішення суду не виконати добровільно, то цим питанням займуться державні виконавці. А також в цьому випадку Вам знадобляться юридичні послуги або консалтингові послуги. При незаконному звільненні звільнений працівник може подати позовну заяву до суду про відновлення його на роботі та виплаті середньомісячної зарплати за весь час змушеного прогулу.

Суд може ухвалити рішення щодо виплати працівнику середньомісячного заробітку за весь час змушеного прогулу і також рішення про виплату середньомісячного заробітку у випадку, коли неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджали працевлаштуванню працівника.

При цьому сума нарахованої такому працівникові заробітної плати підлягає оподаткуванню податками на загальних підставах плюс судові витрати, що збільшують реальні збитки підприємства.

Керівнику варто також пам’ятати, що за незаконне звільнення працівника він відповідає й особистим гаманцем. Якщо звільнення здійснено з порушенням законодавства, або якщо керівник затримав виконання рішення про відновлення працівника (яке підлягає негайному виконанню), то на нього, як на посадову особу, покладається обов’язок відшкодувати весь збиток, заподіяний підприємству, оплатою часу змушеного прогулу працівника (ст. 237 КЗпП). Розмір відшкодування визначається виходячи з повного відшкодування збитку (п. 8 ст. 134 КЗпП).

Причому, крім матеріальної, до керівника застосовується і кримінальна відповідальність за грубе порушення законодавства про працю. В своєму Листі від 20.12.2001 р. № 06/2-4/169 Міністерство праці та соціальної політики України вказує, що незаконне звільнення з роботи завжди є грубим порушенням законодавства про працю.

Стаття 172 Кримінального кодексу України (далі - КК України) передбачає кримінальну відповідальність за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також за інше грубе порушення законодавства про працю.