4.8. Місцеві податки

До складу місцевих податків і зборів належать:

1. місцеві податки:

• комунальний податок;

• податок на рекламу;

2. місцеві збори:

• за право використання місцевої символіки;

• за паркування автотранспорту;

• за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

• за дозвіл на проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

• за право проведення кіно- і телезйомок;

• за проїзд територією прикордонних областей автотранспортом, що вирушає за кордон, та інші.

Місцеві податки і збори входять до складу валових витрат, які вилучаються зі складу відкоригованого доходу, а отже, зменшують суму оподаткованого прибутку.

Місцеві податки і збори суб’єкти господарювання зараховують до собівартості продукції (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього прибутку.

Органи місцевого самоуправління мають право:

• запроваджувати тільки ті податки і збори, що передбачені законодавчими актами;

• установлювати ставки, які не перевищують граничних розмірів, передбачених законодавчими актами;

• установлювати додаткові пільги для віддалених платників податків (ставки, нижчі від максимальної, звільнення від податку).

Платниками комунального податку є всі юридичні особи. Від сплати податку звільняються сільськогосподарські підприємства, планово-дотаційні організації, бюджетні заклади.

Об’єктом для розрахунку податку є фонд оплати праці, який розраховується множенням середньооблікової чисельності працівників на місячний неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Граничний розмір ставки податку – 10% від об’єкта оподаткування (фонду оплати праці).

Податок сплачується щомісячно до 15-го числа з розрахунку суми оподатковуваного об’єкта за попередній місяць.

Платниками податку з реклами є суб’єкти підприємницької діяльності, які рекламують свою діяльність (власну продукцію, послуги).

Податок з реклами стягується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передаються з комерційною метою через засоби масової інформації (радіо, телебачення, періодична преса); вміщуються на афішах, плакатах, рекламних щитах (на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспортних засобах); на одязі, майні.

Об’єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення і розміщення реклами.

Ставки податку визначено в таких розмірах: 0,1% від вартості послуг за одноразову рекламу; 0,5% від вартості розміщення реклами на тривалий час; 0,3% - за рекламу на майні, товарах, одязі.

Передбачено строки для сплати податку. Рекламодавці сплачують податок під час оплати послуг, виробники реклами – щомісячно, до 15-го числа наступного за звітним місяцем.

Платниками збору на право використання місцевої символіки є юридичні особи, які використовують символіку з комерційною метою.

Об’єктом оподаткування є вартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг. Ставка збору не повинна перевищувати 0,1% від об’єкта оподаткування.

4.9. Спрощена система оподаткування суб’єктів малого підприємництва

За умов ринкової економіки важлива роль належить малому бізнесу. Його підтримка, у тім числі через систему оподаткування, є одним зі способів подолання економічної кризи в економіці.

З метою реалізації державної політики з підтримки малого підприємництва, підвищення його ролі в розвитку національної економіки з 1 січня 1999 р. внесено зміни в оподаткування суб’єктів малого підприємництва (Указ Президента України від 3 липня 1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»).

Спрощену систему оподаткування (єдиний податок) запроваджено для таких суб’єктів малого підприємництва:

• юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, якщо в них за рік середньооблікова чисельність працівників не перевищує 50 осіб, а обсяг виручки від реалізації продукції за календарний рік – 1 млн. грн.;

• фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, якщо кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів сім’ї, за календарний рік не перевищує 10 осіб, і обсяг виручки від реалізації продукції – 500 тис. грн.

Об’єктом оподаткування суб’єктів малого підприємництва є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), яка визначається за касовим методом, тобто, суми, фактично отримані суб’єктом підприємницької діяльності на свій поточний рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу товарів, а також виручка від реалізації основних фондів. У разі продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації основних фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

Єдиний податок фактично є аналогом податку з реалізації. При цьому витрати платника єдиного податку, пов’язані із здійсненням його господарської діяльності, не враховуються під час обчислення суми єдиного податку, а отже сума податкових зобов’язань не залежить від суми отриманого ним прибутку.

Суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, звільняється від сплати таких податків і обов’язкових платежів:

• податок на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа вибрала спосіб оподаткування єдиним податком за ставкою 6%;

• податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності);

• податку за землю;

• збору за спеціальне використання природних ресурсів;

• внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування;

• внесків на обов’язкове державне соціальне страхування;

• комунального податку;

• податку на промисел;

• збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

• внесків до Фонду соціального захисту інвалідів;

• плати за патенти.

Суб’єкти підприємницької діяльності – фізичні особи мають право вибирати спосіб оподаткування доходів, одержуючи свідоцтво про сплату єдиного податку. Ставки єдиного податку для фізичних осіб установлюють місцеві ради за місцем державної реєстрації з урахуванням виду діяльності. Ставка податку не може становити менше 20 та більше 200 гривень за календарний місяць. Для платника єдиного податку (фізичної особи), який провадить підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або коли участь у підприємницькій діяльності беруть члени його сім’ї, ставка єдиного податку збільшується на 50% за кожну особу.

Суб’єкти підприємницької діяльності – юридичні особи можуть самостійно вибрати ставку єдиного податку:

• 6% суми виручки від реалізації продукції без урахування акцизного збору, але з окремою сплатою ПДВ;

• 10% суми виручки від реалізації продукції без урахування акцизного збору, але зі включенням ПДВ до складу єдиного податку.