- •Розділ iіi. Історія землевпорядних робіт та земельні відносини в Україні Від Київської держави до 17 століття.
- •Реформа 1861 року.
- •Столипінська реформа.
- •Земельні відносини в роки громадянської війни.
- •Українські політичні партії
- •Перші кроки землеустрою за радянської влади (1921 -1922роки).
- •Період неПу та землеустрій до двору.
- •Колективізація сільського господарства.
- •Землеустрій територій мтс (1930-1931 роки).
- •Утворення радгоспів в Україні.
- •Голодомор. Поглиблене землевпорядкування 1932-1933 років.
- •Закріплення землі за колгоспами.
- •Землеустрій радгоспів в 1935 -1941 роках.
- •Земельні відносини в Західній Україні до 1939 року.
- •Земельні відносини в роки світової війни (1939-1945 років).
- •Роки відбудови (1946 -1952 роки).
- •Роки 1953 -1963.
- •Роки "застою".
- •Період перебудови.
- •Підсумки.
Підсумки.
Розглядаючи історію України та земельні відносини на її території за останнє тисячоліття . приходимо до висновків:
1. Український народ - це народ хліборобів, які люблять землю та працю на ній. Земельні відносини завжди були вирішальними в політичному та економічному житті країни. Це проявилося в дореволюційні роки, під час громадянської війни, земельної реформи 20-х років, фашистської окупації та утворення так званих колективних садів у 80-і роки.
2. Наша країна має великі можливості увійти до складу найрозвиненіших держав світу в галузі сільського господарства. Ми маємо:
а) значні площі земель, дуже придатних для землеробства: чорноземи найвищої якості в центральній частині України, найбільш придатні для вирощування "білого золота" - цукрових буряків - землі на Поділлі, північній частині лісостепу та великі степові масиви на півдні України;
б) сприятливі кліматичні умови: достатню кількість опадів (лише на крайньому півдні декілька посушливих районів, належну товщину снігу взимку, нормальну суму температур під час вегетативного періоду, достатню кількість річок, що навіть дають змогу вести зрошення;
в) величезні можливості для розвитку тваринництва (велика рогата худоба, свиней, птиці - по всій країні, вівчарство в південних районах};
г) достатню кількість сіножатей в зонах Полісся та лісостепу.
3. Треба визнати, що система ведення сільського господарства за часи Радянської влади та СРСР не змогла повністю забезпечити потреби держави в продукції сільського господарства, слід зважити, що Україна має недостатню кількість нафти та газу, які потрібно одержувати в обмін на продукцію сільського господарства (зерно, цукор, продукцію тваринництва).
Отже, завданням держави стає інтенсифікація сільського господарства. Які ж чинники перешкоджали розвитку сільського господарства?
Вони наступні:
1. Державна власність на землю. Радянська влада передала землю колгоспам,
радгоспам та ліквідувала господаря землі, утворивши дві категорії робітників сільського господарства: керівників чиновників, яких на певний час призначали на керівні посади, але вони не були зацікавлені в перспективах розвитку господарства, та робітників наймитів, що виконували доручену їм певну роботу, за яку одержували гроші. '
2.Руйнування найсильніших селянських господарств (так званих "куркулів"), яких тисячами висилали до Сибіру та на північ СРСР.
3. Підвищена увага держави до розвитку промисловості, особливо оборонної, з кращим забезпеченням життя міського населення, що призвело до переселення здорової робочої сили з села до міста.
4. Постійні реформи системи управління сільським господарство та експерименти з проведенням недостатньо аргументованих заходів щодо підвищення рівня сільськогосподарського виробництва, як утворення агро міст, побудова системи водосховищ на Дніпрі, надмірне захоплення здійсненням меліорації земель (які спочатку осушували, а згодом зрошували), знищення виноградників в процесі антиалкогольних заходів, ліквідація "неперспективних" сільських населених пунктів.