МІЖНАРОДНІ ТА НАЦІОНАЛЬНІ

СТАНДАРТИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ:

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

1. Історія впровадження міжнародних стандартів обліку.

За понад п’ять років, що минули від початку реформування бухгалтерського обліку та запровадження національних стандартів, орієнтованих на аналогічні стандарти, прийняті у міжнародній практиці, ми встигли непогано освоїти нові облікові методики і настільки до них звикнути, що вже не називаємо цей облік новим.

Здавалося б, добре. Але, на жаль, не зовсім так. Тому що облік цей не просто не новий, а вже встиг достатньою мірою застаріти, так само як застаріли за багатьма пунктами наші національні П(С)БО. Якраз порівняно з тими стандартами, на які вони орієнтовані. Міжнародні стандарти не є щось, один раз і назавжди дане: до них вносяться зміни і доповнення, деякі, чинні до недавнього часу, скасовуються, інші вводяться в дію, відповідно, змінюються й інтерпретації до цих стандартів.

Так, у грудні 2003 р. відбулися найзначніші за багато років зміни у міжнародних стандартах бухгалтерського обліку (IAS — Inter­national Accounting Stan­dards), і разом з цим навіть вийшло кілька абсолютно нових стандартів фінансової звітності (IFRS — International Financial Reporting Standard); перегляд міжнародних стандартів триває і зараз.

Починалося все з визнання особливостей консолідованого балансу. І навіть автор консолідованого балансу відомий: Артур Льюїс Дікінсон, який розробив принципи його складання у 1906 році. В основу консолідованого балансу (так само як і пакета консолідованої звітності загалом) покладено концепцію економічної єдності взаємодіючих компаній. Таким чином, усі компанії, які становлять групу, показуються у звіті як єдине ціле. Так було покладено початок того, що у наші дні називається холдингом. Консолідований баланс групи, що складається з компаній, розташованих у різних країнах, створив передумови для розроблення єдиних стандартів бухгалтерської звітності. Від ідеї до її втілення минуло кілька десятиліть, і реальне розроблення міжнародних стандартів розпочалося щойно у 1973 році, зі створенням Міжнародного комітету з бухгалтерських стандартів (IASC — International Accounting Standards Committee) на базі професійних громадських організацій низки країн.

На європейському рівні починаючи з 1961 р. порівняльність фінансової звітності країн — членів Європейського економічного співтовариства (з 1993 р. — Євросоюзу) регулювалася і регулюється Директивами ЄС. У 1978 році була прийнята 4-а директива ЄС, а в 1983 році було прийнято 7-у директиву ЄС. 4-а і 7-а директиви стали для країн ЄС основою регулювання бухгалтерського обліку та звітності на своєму, регіональному рівні.

У 1997 році у складі IASC було створено Постійний комітет з інтерпретацій (SIC — Standing Interpretations Committee), що допов­нюють і роз’яснюють окремі пункти IAS. Робота над основ­ними стандартами була завершена 1998 року. На той час потреба у стандартизації значно зросла і вийшла далеко за рамки потреби, пов’язаної з консолідацією звітів. Відокремлені корпорації¹, що прийняли рішення про вихід на міжнародні ринки капіталу, не змогли б цього зробити, якби їхня публічна фінансова звітність не відповідала міжнародним стандартам, тобто якби вона не була перекладена мовою, зрозумілою міжнародним фінансовим інституціям.

Таким чином, якщо компанія через певні обставини приймає рішення дотримуватися міжнародних стандартів, то за цими стандартами має складатися і консолідована, і індивідуальна, і проміжна, і сегментарна звітність. Міжнародні стандарти або приймаються цілком і для всіх видів звітності, або не приймаються зовсім. Кажуть, міжнародні стандарти не є обов’язковими і не повинні сприйматися всіма компаніями як керівництво до дії.

Справді, це так, але не­обов’язкові вони настільки, наскільки необов’язковий для вас вихід на міжнародні ринки капіталу. Якщо ж компанія прийняла рішення брати участь у таких торгах, вона зобов’язана звітувати суто за стандартами, прийнятими у міжнародному бухгалтерському співтоваристві. І з 2005 року це вже не оспорюється.

Від IAS — до IFRS

У 2000 році Комітет з бухгалтерських стандартів реорганізували, і вже у квітні 2001 року його замінила Рада з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IASB — International Accounting Standards Board), а стандарти, що їх видає Рада, почали називатися вже не стандартами бухгалтерського обліку (IAS), а стандартами фінансової звітності (IFRS).

Створення IASB було обумовлене необхідністю зближення (т. з. конвергенції) Принципів бухгалтерського обліку США (GAAP — Generally Accepted Accounting Principles) з Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (IAS). Видані Радою Міжнародні стандарти фінансової звітності (IFRS) якраз і втілюють у собі таку конвергенцію. Та сама спрямованість на зближення збережеться і в майбутньому, тобто рано чи пізно всі IAS будуть замінені IFRS. Проте оскільки та сама Рада багато IAS значно оновила, причому з урахуванням тієї ж конвергенції, то чекати тотальної заміни слід радше пізніше, ніж раніше. Тому на сьогодні і IAS, і IFRS, і Інтерпретації до них — це єдиний пакет документів, що регулює облік та звітність за міжнародними правилами.

У 2002 році Європейська комісія приймає Директиву ЄС про те, що всі компанії, чиї акції котируються на біржах, зобов’язані починаючи з 2005 року складати консолідовану звітність за МСФЗ (IAS/ IFRS). Те саме правило прийнято і в США, і в інших країнах, де активно діють професійні бухгалтерські організації, що є членами Міжнародної федерації бухгалтерів (IFAC — International Federation of Accountants).