2.2 Зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на доходи держави

Виходячи з того значення, яке має національний доход, суспільство завжди зацікавлене в його зростанні. Визначаючи національний доход як нову вартість, створену в галузях матеріального виробництва, що включає в себе сукупна вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених у поточному періоді на території країни, незалежно від національної належності підприємств, з вирахуванням амортизаційних надходжень та величини непрямих податків на бізнес, можна вважати, що всі ті фактори, які сприяють підвищенню ефективності виробництва або збільшенню його обсягів, є в той же час і факторами зростання національного доходу. (кривенко 232)

Рис1.3 Фактори зростання НД

Кількість праці, затраченої в сфері матеріального виробництва. Чим більше праці витрачається суспільством впродовж року у виробництві, тим більшим є й національний доход. Причому збільшення кількості праці може бути досягнуто:

а)шляхом збільшення кількості працюючих у виробництві;

б)шляхом продовження робочого дня;

в)шляхом підвищення інтенсивності праці.

Перші два шляхи є характерними для країн слаборозвинутих і постсоціалістичних. У країнах високорозвинутих (посткапіталістичних) кількість праці, зайнятої у сфері матеріального виробництва, зростає переважно за рахунок підвищення інтенсивності праці. При зростанні інтенсивності виробництва результати суспільного виробництва з урахуванням їх якості зростають швидше, ніж витрати. Виготовлені товари та послуги при цьому повинні відповідати суспільним вимогам, реальному платоспроможному попиту населення.

Підвищення продуктивності праці - це найважливіший фактор зростання національного доходу. Хоча підвищення продуктивності праці не збільшує національний доход у вартісному вираженні, він зростає в натуральному обсязі, тобто, та ж вартість буде втілюватись у більшій масі різноманітних споживних вартостей. Критерій розмежування продуктивної і непродуктивної праці у сфері послуг залежить від пануючого в суспільстві типу економічної власності. Відповідно праця, яка сприяє розвитку і розширеному відтворенню пануючого типу власності і приносить персоніфікаторам дохід, є продуктивною. За капіталістичного способу виробництва пануючим загальним типом власності є капіталістична, яка існує в індивідуальній (приватній), колективній, державній та інтегрованих формах. До продуктивної праці з відтворення інтегрованої форми власності належить і праця у сфері наднаціонального регулювання економіки, проведення спільних науково-дослідних робіт, здійснення єдиної екологічної політики тощо.

Економія на постійному капіталі впливає не на вартісний, а на фізичний (натуральний) обсяг національного доходу.

Загальноекономічним стандартом для вивчення доходів та видатків населення є система національних рахунків СНР. В основу методології дослідження доходів у СНР, розробленій в ООН в 1993, покладена концепція Джорджа Хікса, згідно з якою під доходом розуміється максимальна кількість засобів, які індивід може витратити протягом певного тижня за умови, що капітальна вартість майбутніх надходжень у грошовому виразі залишиться на попередньому рівні теорія.Фінанси

На рівень доходів впливають і такі зовнішні та внутрішні фактори.Зовнішні фактори: зовнішній борг; рівень інтеграції у зовнішньоекономічний простір, рівень цін на енергоносії, рівень зовнішньої фінансової допомоги від іноземних держав; сальдо торгового балансу.Внутрішні фактори:рівень податкових ставок; рівень банківського процента; рівень податкоспроможності населення; об’єкти приватизації; рівень ВВП; інфляція; курс національної валюти; внутрішній борг.

Боргова безпека — рівень внутрішньої та зовнішньої заборгованостей з урахуванням вартості її обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень й оптимального співвідношення між ними, достатній для задоволення нагальних соціально-економічних потреб, що не загрожує втратою суверенітету та руйнуванням вітчизняної фінансової системи. Рівень боргової безпеки держави для внутрішнього і зовнішнього боргів визначається відношенням внутрішнього або зовнішнього боргу до обсягу валового внутрішнього продукту. [4,c338]

Внутрішнє позичання здійснюється в Україні переважно через облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). При управлінні внутрішнім боргом головна увага звертається на потенційні можливості розміщення нових боргових зобов'язань серед інвесторів та на наявність фінансових ресурсів у державі для своєчасного і повного обслуговування боргових зобов'язаньРинок ОВДП не визначається своєю інтенсивністю, що потребує втілення довгострокової програми розвитку ринку ОВДП та відновлення довіри до них. [6,c23]}

Зовнішні борги мають як негативний, так і позитивний вплив на фінансову безпеку держави. З погляду негативного впливу неотримання, або несвоєчасного одержання, або отримання в менших розмірах фінансової допомоги призводить до невиконання низки бюджетних програм, погіршення стану платіжного балансу, і як наслідок, загрожує як бюджетній, так загалом і фінансовій безпеці держави. У свою чергу, надмірні щодо узагальнювальних об'ємних економічних показників розміри зовнішнього боргу та кошти на його обслуговування потенційно загрожують фінансовій безпеці держави. З позитивної позиції у зв'язку з браком коштів міжнародна фінансова допомога сприятиме вирішенню нагальних потреб держави, що поліпшить стан її фінансової безпеки.[7,85-83]

Погіршує процес повернення державного боргу і ще більше загострює фінансове становище держави часткова нездатність державної торгівлі обслуговувати внутрішній та зовнішній ринки, що призводить до домінування самодіяльного ринку, який сприяє реалізіції товарів іноземного виробництва.

Ситуація характеризується падінням адміністративної та податкової дисципліни. Несплата податків, надмірний розвиток чиновницького аппарату, від'ємне торгівельне сальдо за нафту, газ, машини призвели до хронічного дефіциту бюджету. Часткове падіння виробництва та суттєве скорочення кінцевого споживання призвели до того, що велика частка економічного потенціалу держави не використовується[8,c.351]

Важливою складовою макроекономічної стабільності є цінова стабільність, яка в свою чергу залежить від стійкості грошової системи. Інфляція є фактором усіх зазначених процесів. Вона тісно пов'язана з проблемою зайнятості населення і безробіттям, матеріальним і духовним благополуччям людей, їх добробутом. Одним із проявів інфляції є зростання цін, протее вона не пов'язана лише із грошовим феноменом. Це складне соціальоно-економічне явище, породжене диспропорційністю відтворення в різних сферах ринкового господарства, наслідок дисбалансу між сукупним попитом і пропозицією.

Інфляційний процесс може відбуватися і без зростання цін. Наприклад, так звана непомітна інфляція відбувається внаслідок деформації структури виробництва, «відмивання» товарів дишевого ассортименту чи зниження якості благ за умов незмінності ціни.[9,c348]

Основні причини виникнення інфляції: дефіцит државного бюджету, для покриття якого випускають держ ні ацінні папери або гроші, високий рівень непродуктивних витрат держави, товарний дефіцит, що призводить до відриву попиту від пропозиції – і відповідно до зростання цін, монопольне становище деяких виробників, що дозволяє їм необгрунтовано піднімати ціни на свою продукцію,відрив зростання заробітної плати від зростання продуктивності праці.Спричиняє підвищення вартості життя, натуралізіції процесів обміну, послаблює зацікавленість виробників у результатах своєї праці і падіння курсу національної валюти.[1,c367]