- •1.Монотеїстичні релігії. Загальна характеристика та географія поширення
- •Монотеїзм в юдаїзмі
- •Монотеїзм у християнстві Тринітарна концепція
- •Антитринитарна концепція
- •Ісламський монотеїзм
- •Монотеїзм в дхармічних релігіях
- •Монотеїзм у сикхізмі
- •2. Зародження та загальна характеристика іудаїзму
- •3.Зародження та загальна характеристика буддизму
- •4.Зародження та загальна характеристика християнства
- •5.Філософські джерела християнства
- •6.Зародження та загальна характеристика мусульманства
- •7.Предмет, методологія та принципи канонічного права.
- •8.Система канонічного права.
- •9.Зв’язок з іншими галузями права та місце канонічного права в системі права.
- •7. Методологія канонічного права
- •Схоластичний метод
- •8. Система канонічного права:
- •10.Співвідношення канонічного та церковного права
- •11.Джерела іудейського права
- •12.Цивільні та шлюбно-сімейні відносини в іудаїзмі
- •13.Кримінальне право в іудаїзмі
- •14.Джерела мусульманського права Джерела мусульманського права
- •15.Цивільні та шлюбно-сімейні відносини в мусульманському праві
- •16. Кримінальне право
- •17.Течії та основні доктрини буддизму
- •19.Роль християнства в формуванні західної традиції права
- •21. Вивчення канонічного права в історії юридичної науки
- •22.Рецепція римського права та схоластичний метод дослідження.
- •23.Виникнення європейських університетів.
- •27.Загальні та особливі джерела канонічного права.
- •5.3. “Апостольські Постанови”
- •5.5. Правила Святих Отців донікейської епохи
- •30.Великий розкол (Велика схизма) 1054 р. Причини та наслідки
- •31.Джерела права православ’я
- •32.Номоканони та Кормчі книги. Структура, зміст та роль в канонічному праві
- •10.3. “Кормча книга” на Русі
- •11.2. Середньовічні католицькі збірники канонічного права
- •11.3. “Кодекс” Католицької Церкви
- •38.Основні положення та джерела права протестантизму
- •Церковно-судебные инстанции
7.Предмет, методологія та принципи канонічного права.
Систематичне викладення права, яким регламентується життя Церкви, містить предмет науки, яка так і називається: “Церковне право”. Існує, проте, й інша назва нашої дисципліни – канонічне право.
Слово “канон” (в буквальному, речовинному розумінні означає інструмент для проведення прямих ліній. Але це слово отримало також позначення “зразка, правила”. Новозавітньою мовою воно вживається в розумінні “правила” християнського життя: “Тим, які чинять за цим правилом (мир їм і милість, і Ізраїлю Божому” (Гал.6.16); “, до чого ми досягли, так і повинні міркувати і за цим правилом жити” (Флп. 3,16).
В церковній лексиці слово “канон” стало одним з самих багатозначних. Воно означає і перелік Священних Книг, і список кліриків, і особливий літургійний жанр. Предметом нашої науки являються канони в розумінні дисциплінарних постанов – правил апостольських, соборних, і святоотецьких. В 2-му правилі Трульського Собору сказано: “Прекрасним і крайнього старання достойним признав цей Святий Собор і те, щоб віднині, для зцілення душ і для вилікування страстей, тверді і непорушні перебували прийняті і затверджені Святими і Блаженними Отцями, які були перед нами, а також і нам передані, іменем святих і славних апостолів, 85 правил …Згодою нашою зберігаємо і всі інші священні правила, викладені від Святих і Блаженних Отців наших…”
Канони потрібно відрізняти як від оросів– догматичних визначень Соборів, так і від законів, виданих громадянською владою.
В західній юридичній літературі церковне і канонічне право розглядаються як дві різноманітні дисципліни. Під канонічною мається на увазі наука, яка вивчає канони Древньої Церкви і папські декретали, які увійшли в “Корпус канонічного права” (Corpus juris canonici) – звід, якийостаточно склався наприкінці середньовіччя. Правові норми цього зводу торкаються не тільки церковних, але й світських правових відносин, які в середні віки входили в юрисдикцію церкви. Таким чином, канонічне право мовою західної юридичної науки – це право, церковне за походженням, проте не виключно церковне по змісту. Церковним же правом називають науку, предмет якої – правові акти, що регулюють церковне життя, незалежно від їх походження: будь то древні канони, церковні постанови пізнішої епохи або закони, видані світською владою.
Іншими словами, канонічне право (jus canonicum) – все те право, яке пішло від Церкви в епоху Вселенських Соборів на Сході і до кінця середньовіччя на Заході, незалежно від того, торкається воно церковних або громадянських справ. А церковне право (jus ecclesiasticum) – це право, яке торкається Церкви, незалежно від законодавця. По зауваженню німецького вченого Ріхтера, відносини того й іншого права “можна уявити під образом двох кіл, що взаємно перетинаються”.
Якщо на Сході “Церква і входила в область світського, мирського права, - цілком вірно вважає А.С.Павлов, - то вона ніколи не придавала принципового значення своїй законодавчій діяльності у цій області”. Тому він справедливо ототожнює канонічне і церковне право: “Православний, і, зокрема, російський каноніст може однаково давати своєму предмету і ту, й іншу назву”. За його словами, “якщо ми назвемо наш предмет канонічним правом, то цією назвою вкажемо на володарюючий і визначаючий елемент у церковному праві”.