Ехнологія вирощування соняшнику

Сучасна ресурсо- та енергозберігаюча технологія вирощуван­ня соняшнику передбачає комплексне й поточне виконання відповідних операцій в установлені строки для створення опти­мальних умов розвитку й росту рослин протягом вегетації.

Місце в сівозміні. Як правило під соняшник у сівозміні відво­дять одне поле з таким розрахунком, щоб він повертався на нього не раніше як через 7—8 років. Це дає можливість майже повніс­тю уникнути ураження посівів культур хворобами і шкідниками. Вирощування ж соняшнику через 4—5 років призводить до знач­ного ураження рослин шкідниками і хворобами (вовчок, гниль бі­ла й сіра, несправжня борошниста роса тощо), що зумовлює зме­ншення врожайності й погіршення якості насіння. На беззмінних посівах соняшник дуже пошкоджується шкідниками, хворобами та бур'янами-паразитами. Результати досліджень засвідчують: за висівання соняшнику по соняшнику ураженість рослин вовчком зросла до 86% проти 13% у сівозміні. Тому соняшник розміщують у просапному полі сівозміни так, щоб він повертався на старе мі­сце не раніше, як через 8—10 років.

Кращі попередники для соняшнику ті, після яких у ґрунті за­лишається більше вологи й поживних речовин. У Степу найефе­ктивніші ланки сівозміни, де соняшник висівають після кукуру­дзи чи озимої пшениці, в Лісостепу — де опадів буває більше і в сівозміні вносять достатньо добрив, високі врожаї одержують при розміщенні його не тільки після озимої пшениці, а й після ячменю. Недоцільно висівати соняшник після суданської трави, цукрових буряків, а в Степу також після ячменю та вівса. А також після сої, гороху, квасолі, оскільки ці культури мають ряд спіль­них з ним захворювань (склеротініоз, сіра гниль та ін.).

 Система удобрення. Соняшник — культура інтенсивного мі­нерального живлення, вимоглива до запасів поживних речовин у ґрунті. Тому внесення повної дози мінеральних добрив з осені — необхідна вимога. На полях, де не вносили повної дози мінера­льних добрив восени, ефективне локальне внесення мінеральних добрив навесні.

Органічні добрива краще вносити під попередню культуру в дозі 30—40 т/га. В Степу на чорноземних і темно-каштанових грантах найвищі врожаї одержують за внесення азотно-фосфор­них добрив. При низькій забезпеченості ґрунту поживними речо­винами (менше 5 мг на 100 г ґрунту) –вносять азоту 60 кг і фос­фору 90 кг/га, при середній забезпеченості (5—10 мг на 100 г ґрунту) N45-60 P90 і високій (понад 10 мг на 100 г ґрунту) N20-30 P30. Норми добрив належить уточнювати в кожному конкретному полі.

15.Прогресивне вирощування цукрового буряка в умовах степової зони України

Цукрові буряки історично пристосовані до районів з достатньо високою відносною вологістю повітря. Рослини погано розвиваються при відсутності опадів у березні і квітні. Період появи сходів повинен бути теплим з помірним дощем, перша половина літа - прохолодною і дощовою, а потім має переважати помірно-суха і тепла погода. За весь вегетаційний період з поверхні грунту, зайнятої цукровими випаровується не більше 25-30% кількості води, випаровуваної рослинами. В основних районах бурякосіяння опадів не вистачає навіть для формування середнього врожаю, тому волога, нагромаджена грунті, протягом осінньо-зимового періоду, стає надійним запасом для максимальної витрати її під час інтенсивного наростання листя і коренеплодів. Коефіцієнт транспірації коливається в межах 240-400. Для утворення 1 г сирої маси коренеплоду використовується 70-80см.куб, а на 1г цукру - 450-500 г води. При врожайності 400-500 ц/га витрачається з одного гектара біля 5000 м.куб. води. Найвищий врожай одержують при 60-80% НВ. Критичний період цукрових буряків щодо вологи є кінець липня - початок серпня. Надмірна кількість води наприкінці вегетації призводить до зниження цукристості коренеплодів. Максимальний збір цукру з 1 га спостерігається при вологості грунту 60% НВ. Енергетичною основною рослинництва є сонячна радіація, яка визначається сумою фотосинтетично активної радіації (ФАР) за вегетаційний період. ФАР - частина сонячної радіації в інтервалі довжина хвиль 0,38-0,71 мкм, яка використовується в процесі фотосинтезу. При нагромадженні цукру листки рослин цукрових буряків найбільш інтенсивно використовують синьо-фіолетові (0,40-0,48 мкм), а для росту вегетативної маси - оранжево-червоні (0,65-0,69 мкм) промені. За значенням для нагромадження цукру в коренеплодах у другій половині вегетації в районах достатнього зволоження на перше місце слід поставити освітлення, на друге - температуру повітря. У районах нестійкого і особливо недостатнього зволоження перше місце займає волога. Ефективність світла і тепла залежить від забезпеченості рослин вологою та елементами живлення. Від теплового режиму залежать схожість насіння, ріст рослин і продуктивність цукрових буряків. Потреба цукрових буряків у теплі за період від сівби до технічної стиглості визначається сумою активних температур 2300-3000 °C. Найбільш сприятливою для проростання насіння є температура близько 20 °C. Від температури грунту залежить тривалість періоду проростання насіння. Так, при температурі грунту 1-2 °C насіння проростає протягом 45-60 днів, 3-4 °C - 25-30, 6-7°C -10-15, 9-10°C - 8-10 і 11-12°C - 3-4 днів. Сходи цукрових буряків переносять тимчасові заморозки на поверхні грунту -3-5 °C. Життєдіяльність рослин найбільш продуктивно відбувається при температурі коренемісного шару грунту вдень близько 30 °C і вночі - 10°C. Фотосинтез і ріст рослин буряків краще проходить при температурі 20-22°C. Восени перед збиранням рослини буряків переносять тимчасові заморозки до -5°C, а зібрані та невкриті коренеплоди пошкоджуються при температурі -2°C. Активний ріст та накопичення цукру триває до переходу осінніх температур через + 6 °C. Для формування врожаю цукрові буряки споживають велику кількість поживних речовин. На утворення 1т коренеплодів і відповідної кількості гички з грунту виноситься: N -50-60кг, Р2О5 - 15-20 кг і К2О - 55-75 кг. Цукрові буряки багато виносять з грунту також кальцію, магнію, сірки, марганцю, бору та інших елементів. Оптимальна для цукрових буряків кількість обмінного кальцію в грунті становить 60-70% ємкості поглинання, обмінного магнію і калію - відповідно 10-15 і 3,5%. Кращими грунтами для цукрових буряків є чорноземи типові малогумусні середньосуглинкові, чорноземи опідзолені середньосуглинкові, чорноземи лучні, лучно-чорноземні, темно-сірі опідзолені середньосуглинкові. Гіршими є світло-та сірі опідзолені середньосуглинкові грунти. Оптимальна кислотність грунтів для буряків знаходиться в межах рН 6,0-7,0, об'ємна маса грунту - 1,0-1,2 г/см/кв. Для цукрових буряків найкращими співвідношенням води та повітря в грунті є 1:1, а оптимальна повітроємкість (некапілярна пористість) - 12-20%. Місце в сівозміні У зоні достатнього зволоження цукрові буряки розміщують після озимої пшениці в ланках сівозміни з багаторічними травами одного року використання, зайнятих удобрених гноєм парів, гороху. Ланка сівозміни з кукурудзою на силос дещо знижує продуктивність буряків. У зоні нестійкого зволоження перше поле цукрових буряків розміщують в ланці із зайнятим паром, а друге - в ланці з багаторічними бобовими травами однорічного використання. У зоні недостатнього зволоження розміщують цукрові буряки в ланках сівозміни з чорним удобреним паром, багаторічними травами на один укіс та однорічними культурами на один укіс. Добрива Система удобрення цукрових буряків орієнтує виробництво на різноглибинне внесення добрив у три строки: восени - основне удобрення, під час сівби - рядкове та в період вегетації - підживлення. Добрива основного удобрення загортають на глибину 15-30 см, рядкового на 4-6 см під час підживлення - на 12-14 см. Підживлення застосовують у зоні достатнього зволоження, а в зоні нестійкого зволоження, - коли недостатньо внесено добрив під оранку. В умовах недостатнього зволоження підживлювати рослини не рекомендується. З органічних добрив під цукрові буряки найчастіше вносять гній. В зоні достатнього зволоження 30-40 т/га вносять безпосередньо під буряки. В районах нестійкого зволоження гній в нормі 30-40 т/га вносять під озиму пшеницю, а в ланці з багаторічними травами під буряки по 30 т/га. У зоні недостатнього зволоження гній з розрахунку 20-30 т/га вносять під озиму пшеницю, або під парозаймаючу культуру. До 90% мінеральних добрив вносять восени під глибоку зяблеву оранку. Середня норма мінеральних добрив на фоні гною N140-170 Р140-170 К160-190. Кількість азоту в ланці сівозміни з багаторічними травами зменшують приблизно на 30 кг/га. При сівбі в рядки вносять N10Р15-20К10 і в підживлення N90Р30К30. Дози добрив потрібно коректувати щодо кожного окремого поля. Мікродобрива вносять за мірою необхідності на окремих полях. Кислі грунти один раз за ротацію сівозміни вапнують вносячи вапняні матеріали під озиму пшеницю. Дозу СаСО3 розраховують, перемножуючи величину гідролітичної кислотності на коефіцієнт 1,5. Солонці та солонцюваті грунти необхідно 1-2 рази за ротацію гіпсувати. На солонцюватих грунтах вносять 2-4 т/га, на плямах солонців - 6-10 т/га гіпсу. Сорти і гібриди Сорти - Білоцерківський однонасінний 45, Веселоподолянський однонасінний 29, Уладівський однонасінний 35, Ялтушківський однонасінний 30, Ялтушківський однонасінний 64 та ін. Гібриди - Іванівський ЧС 33, Іванівсько-Веселоподільський ЧС 84, Білоцерківський ЧС 51, Білоцерківський ЧС 57, Білоцерківський ЧС 90, Верхняцький ЧС 63, Київський ЧС 62, Слов'янський ЧС 94,Український ЧС 70, Ялтушківський ЧС 72 та ін. Підготовка насіння до сівби Насіння цукрових буряків готують до сівби на насіннєвих заводах. Насіння, крім сушіння, очищення і сортування калібрують, шліфують, дражують обробляють захисними стимулюючими речовинами. Для сівби пунктирним способом насіння калібрують на дві посівні фракції діаметром 3,5-4,5 і 4,5-5,5 мм. Проти комплексу грунтових і наземних шкідників насіння обробляють фураданом з розрахунку 30-35 л на 1 т насіння. Рослини зберігають токсичність до 30 днів. Відпускається насіння за посівними одиницями. Одна посівна одиниця це 100 тисяч насінин. Обробіток грунту, внесення гербіцидів, сівба Розроблено два способи основного обробітку грунту - поліпшений та напівпаровий. Поліпшений спосіб включає дворазове лущення стерні дисковими і лемішними лущильниками та глибоку зяблеву оранку в кінці вересня на початку жовтня двоярусними плугами. У зоні достатнього зволоження рекомендується застосовувати напівпаровий обробіток грунту, який включає лущення стерні дисковими лущильниками в два сліди на глибину 5-6 см, внесення органічних і мінеральних добрив і оранку на глибину 28-32 см плугами з передплужниками в агрегаті з боронами або з кільчасто-шпоровими котками в кінці липня - першій половині серпня. По мірі з'явлення бур'янів поле обробляють 1-2 рази важкими зубовими боронами або культиваторами загального призначення. В кінці осені проводять безполицеве розпушування на глибину 16-20 см плугами або лемішними лущильниками без палиць. Весняний обробіток грунту включає ранньовесняне розпушування та вирівнювання грунту на глибину 2,5-3,0 см. Передпосівний обробіток грунту є складовою частиною єдиного технологічного процесу сівби цукрових буряків. Його проводять з метою, щоб розпушити верхній шар грунту на глибину загортання насіння, вирівняти поверхню грунту, знищити бур'яни, заробити в грунт гербіциди. Одним із основних завдань в технології вирощування цукрових буряків є своєчасна боротьба з бур'янами та поєднання агротехнічних і хімічних заходів їх знищення.

16.Гранулометричний склад грунту

Поняття про гранулометричний склад і властивості частинок грунту. 2. Класифікація грунтів по гранулометричному складу з з врахуванням їх пластичності. 3. Принципи визначення гранулометричного складу грунтів. * Поняття про гранулометричний склад і властивості частинок грунту Гранулометричним складом грунту називають віднсний по масі вміст груп частинок або фракцій грунту різноі велечини, вираженої у відсотках до загальної маси абсолютно сухого грунту. Для його визначення проводиться так званий гранулометричний аналіз, що складається з розділення наважки грунту на його складові фракції частинок та уламків та подальше визначення відсоткового вмісту кожного компоненту фракції до маси наважки. Гранулометричний склад є однією з найважливіших характеристик грунт, що має визначне значення для оцінки його фізикомеханічних властивостей при використанні йог в якості основи, середовища і матеріала для будівництва дорог. В дорожній класифікації грунтів, розподіляють їх частинки на гравійну, пісчану, пилову та глинисту фракції. Гравійні частинки (розмір 70-2 мм) являєть собою шліфовані уламки гірських порід, різних по мінеральному та хімічному складу. Водопровідність таких фракцій досить велика (більше 100м\добу), капілярність відсутня. Гравійні астинки при їх наявності в грунті більше 30% надають йому міцності та стійкості. Пісчані частинки (розміром 2-0,05мм) в більшості випадків є уламками кварцу, рідше польові шпати та інші мінерали, крейдопилові частинки звичайно складаються з кварца або аморфної кремневої кислоти. Пилоподібні частинки (розміром 0,05-0,001 мм)характеризуються вкрай поганою звязаністю, в воді не набухають, або набухають незначним чином. Мають здатність в короткий термін підіймати воду на висоту до 3 метрів. Відрізняються від пісчаноподібних частинок здатністю легко переходити до пливучого стану. Водопровідність такої фракції вкрай незначна. Глинисті частинки (менше 0,001 мм)є найбільш активною частиною грунту і являють собою сумвш мінералів каолініта, монтморилоніта, гілратів окислів заліза та марганця, кварца, а також тонких частинок гумусових речовин. Глинисті частинки практично водонепроникні, мають велику вологоємкість і сильно набухають у воді. На відміну від фракцій більших часток глиняні частки проявляють властивість звязності. Пластичність, липкість, набухання і водостримуюча властивості глинистих частинок дуже проявляються, так само як і коагуляція, під дією розчинів різних солей. Глинисті частинки мають здатність до поглинання (адсорбції)різних речовин із розчинів, також і коллоідних * Класифікація грунтів по гранулометричному складу з з врахуванням їх пластичності. Найбільш досконалими класифікаціями грунтів по гранулометричному складу є трьох- або чотирьохчленні, основані на врахувані співвідношень в їх складі трьох (пісчана, полова та глиняна) або чотирьох (гравіцна, пісчана, пилова, глиняна) фракцій. В данний час при проектувані та будівнийтві автомобільних доріг користуються гранулометричною класифікацією з розділенням незцементованих груп, без жорстких звўзків між частинками, на крупнообломочних, пісчаних та глиняних. В залежності від велечини частинок, їх кількісного складу і властивостей вказані групи грунтів розділяють на види відповідно до даних табл. 1 і 2. Назва грунту Вміст частинок по розміру в% від сухог грунту Придатність грунтів для будівництва дороги При будывництв і земляного полотна При укріпленні вяжучими матеріалами Крупноуламков Маса каміння більше 200 мм більше 50%

17.Бур’яни і заходи боротьби з ними

Бур'яни порівняно з польовими культурами раніше проростають, інтенсивніше ростуть, більш посухо- і морозостійкі, краще зимують, мають великий коефіцієнт розмноження. У ґрунті багато насіння різних видів бур'янів, яке роками, десятками років здатне зберіга­тись, не втрачаючи схожості. Бур'яни є осередком шкідників і хво­роб культурних рослин. Питання боротьби з ними завжди було ак­туальним. Разом з тим у з ага льнобіо логічному плані всі бур'яни є складовою біоценозу, і ми не вправі знищувати їх як види, виклю­чати із загального біологічного ланцюга. Завдання агронома — до­вести їх наявність у полі до мінімальної, істотно нешкідливої кіль­кості для врожаю польової культури.

Розрізняють три групи заходів боротьби з бур'янами: агротехніч­ні, хімічні та біологічні. Останнім часом значного поширення набу­ли хімічні заходи і недостатньо застосовуються агротехнічні та біо­логічні.

Хімічні засоби боротьби з бур'янами. Хімічні препарати — гербі­циди (герба — рослина, цид — убивати) не лише екологічно небез­печні, а й дуже дорогі. Застосування їх у рослинництві — надзви­чайно серйозна екологічна проблема сільськогосподарського вироб­ництва.

У разі застосування гербіцидів необхідно старанно підбирати на­ступні культури у сівозміні, щоб вони були нейтральними щодо піс­лядії гербіциду. У сівозміні важко уникнути негативної післядії ге­рбіцидів, бо при їх внесенні створюється загальна несприятлива екологічна ситуація, яка часто призводить до негативного впливу на наступні культури сівозміни.

Застосування гербіцидів пов'язане з великими затратами, вони завдають значної екологічної шкоди. Тому рослинництво треба орієн­тувати на дешеві й екологічно чисті агротехнічні та біологічні заходи боротьби з бур'янами. Практика багатьох господарств свідчить про можливість високоефективної боротьби з бур'янами без застосування гербіцидів. Але це неможливо без високої культури землеробства.

Агротехнічні заходи боротьби з бур'янами поділяють на запобіж­ні, або профілактичні, заходи очищення ґрунту від насіння та веге­тативних органів розмноження бур'янів і заходи знищення бур'янів на посівах.

Запобіжні заходи сприяють створенню оптимальних умов веге­тації польових культур за рахунок правильного чергування їх у сі­возміні, старанного очищення посівного матеріалу від насіння бур'янів, запобігання занесенню його разом з гноєм. Для цього бур­ти гною слід вкривати не землею, а солом'яною січкою. Це пере­шкоджає перетворенню цих місць на розсадники бур'янів.

Велике значення для боротьби з бур'янами має створення густих травостоїв хлібів, зернобобових, багато- і однорічних трав, своєчасне їх збирання. Це запобігає достиганню бур'янів, які залишились у посіві. Необхідно знищувати бур'яни на дорогах, межах, пасовищах, в ярах, полезахисних смугах.

Для очищення ґрунту від насіння бур'янів та вегетативних орга­нів їх розмноження велике значення має провокаційний метод. Він полягає в тому, що поверхневим обробітком стерні, а на зрошуваних землях — провокаційними поливами спричинюють появу дружних сходів бур'янів, які знищують наступним обробітком ґрунту.

Важливе значення має глибока осіння (зяблева) оранка плугами з передплужниками або ярусна оранка спеціальними плугами (на­приклад, ПЯ-3-35). При цьому більшість насіння заробляється на глибину 28- 32 см (рис. 14). Коренепаросткові бур'яни проростають із значної глибини — 12—14 см (рис. 15). Для боротьби з коренепа­ростковими бур'янами (осотом та березкою) доцільно восени засто­совувати плоскорізний обробіток на глибину 18 — 20 см.

На парових площах і ділянках з напівпаровим обробітком зябу сходи бур'янів знищують культивацією.

Добре знищуються бур'яни післяпосівними суцільними шару­ваннями, до- і післясходовими боронуваннями, міжрядним обробіт­ком, під час якого в захисних смугах сходи бур'янів знищують при­сипанням і підгортанням рослин. Своєчасно застосовані і якісно ви­конані, ці агротехнічні прийоми не поступаються за ефективністю внесенню гербіцидів. Розпушування ґрунту, крім того, поліпшує вод­ний, повітряний і поживний режими ґрунту, сприяє росту й розвит­ку рослин.

Густі травостої і стеблостої, затінюючи бур'яни, різко погіршують їх ріст, внаслідок чого вони або випадають, або відстають у рості і не досягають повної стиглості, не утворюють насіння. Все це поєднують з профілактичними методами та відповідними до- і післясходовими обробітками.

Виполювання бур'янів вручну у посівах проводять переважно на невеликих площах у місцях скупчення злісних бур'янів.

Для знищення бур'янів велике значення має підкошування на посівах трав, наприклад, люцерни на безпокривних посівах для знищення плоскухи, мишію, амаранту сизого та інших однорічних бур'янів.

Слід зазначити, що в арсеналі заходів боротьби з бур'янами аг­ротехнічні заходи є найбільш ефективними і дешевими.

Біологічні методи боротьби з бур'янами. Застосування проти бур'янів біологічних препаратів — біогербіцидів ще не набуло по­ширення і не може бути поки що серйозною альтернативою застосу­ванню хімічних гербіцидів. Проте вже досягнуто певних успіхів при застосуванні антибіотиків, токсинів, грибних препаратів тощо. Так, перспективним є використання антибіотика бластицидину для знищення вовчка єгипетського на посівах кавунів; токсинів та ак­тиноміцетів — проти щириці лободоподібної, грибних препаратів В-1, В-2, Е-7, що згубно діють на багато видів бур'янів (С. С. Рубін, А. Г. Михаловський, В. П. Ступаков, 1980). За даними цих авторів, специфічний гриб фузаріум оробанхе уражує вовчок і не шкодить соняшнику, тютюну та махорці. За іншими даними, повитицю зни­щує гриб альтернарія

18.Посівні якості насіння

Посівні якості насіння - Показниками посівні якості насіння є: чистота (домішка насіння бур'янів), схожість і енергія проростання, сила початкового зростання і життєздатність, вологість, величина, зараженість хворобами і шкідниками.

Чистота насіння - утримання в посівному матеріалі насіння основної культури у відсотках. Це один з найбільш важливих показників якості насіння. Встановлені жорсткі вимоги на присутність насіння бур'янів та інших культурних рослин. Не допускаються до посіву насіння, в яких виявлено присутність насіння карантинних бур'янів.

Схожість - кількість нормально проросле насіння в середній пробі, взятої для аналізу, виражене у відсотках. Лабораторна схожість насіння визначається шляхом пророщування їх при оптимальних умовах протягом певного для кожної культури терміну (для більшості культур 7 - 8 діб). Одночасно з схожістю визначають енергію проростання насіння, під яким розуміють кількість пророслих за певний термін насіння (зазвичай на третю - п'яту добу). Енергія проростання характеризує здатність насіння давати дружні і рівні сходи.

До схожості насіння пред'являються високі вимоги. Для більшості польових культур першокласні насіння повинні мати схожість не нижче 95 %. Некондиційні за схожості насіння використовувати на посів заборонено.

Сила початкового зростання характеризується здатністю паростків насіння пробитися через певний шар піску і масою цих паростків. Вона вимірюється (у відсотках) числом здорових паростків, пророслих крізь шар піску на десяті добу від посіву, і масою (в грамах) зелених проростків в перерахунку на 100 паростків.

Життєздатність - утримання в насіннєвому матеріалі живих насіння, виражене у відсотках щодо середньої проби. Найчастіше цей показник визначають у свіжоприбраного насіння, наприклад, при використанні насіння озимих зернових культур для посіву у рік збирання врожаю, коли до часу сівби послеуборочное дозрівання у них ще не закінчено.

Вологість - зміст вологи в насінні, виражене у відсотках. Від вологості насіння залежить тривалість їх зберігання. При підвищеній вологості посилюється дихання насіння, в результаті швидше знижується їх схожість.

Вологість насіння нормується стандартом для різних зон. Кондиційна вологість для теплих і сухих районів (Середня Азія, Поволжі, Південний Схід, Північний Кавказ, Закавказзі, Україна, Молдова) - 14 %, для Північно - Заходу, Півночі і Сходу країни - 17%. Сухі насіння добре зберігає схожість як в теплу, так і в холодну погоду.

Маса 1000 насінин характеризує крупность насіння, забезпеченість зародка поживними речовинами. Маса 1000 насінин визначають в повітряно - сухому стані. Цей показник використовується для розрахунку норми висіву.

Зараженість хворобами і шкідниками насіння, підготовлених до посіву, визначається обов'язково. Якщо у насінні виявлені живі шкідники і їх личинки, сажкові мішечки, галли пшеничного нематоди, то такі насіння для посіву непридатні.

19.Прогресивна технологія вирощування кукурудзи в умовах степової зони

--> Насіння кукурудзи цукрової висівають, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до 10-12°С. У південних районах це 10-20 квітня, в Лісостепу -20 квітня - 10 травня, на Поліссі і в західних областях України - кінець квітня - перша декада травня (залежно від зони). За умов більш ранніх строків сівби насіння потрапляє в холодний ґрунт і часто загниває, що призводить до зрідження посівів. Щоб одержувати качани кукурудзи цукрової протягом 1,5-2 місяців, насіння її потрібно висівати в 3-4 строки з інтервалом 10-15 днів у добре підготовлений ґрунт. Спосіб сівби широкорядний за схемою 60х25-30 або 70х20-25 см. Глибина сівби 5-7 см. У гніздо висівають 3-4 насінини. При сівбі стежать, щоб насіння не залишалось на поверхні ґрунту, оскільки це може стати принадою для ворон. Для боротьби з ними на посівах кукурудзи насіння перед сівбою обробляють нафтою, соляровим маслом, а також застосовують різні відлякувальні засоби. Сходи кукурудзи з'являються на 10-15-й день після сівби. На 7-8-й день після сівби розпушують верхній шар ґрунту (2-3 см) граблями або боронами. Якщо в цей час сходи кукурудзи під поверхнею ґрунту, то розпушувати ґрунт не можна. При з'явленні поодиноких сходів міжряддя розпушують і відлякують ворон. Таке розпушування знищує сходи бур'янів і руйнує ґрунтову кірку, що утворилася. У фазі 3-4 листків рослини проривають, залишаючи в гнізді по 1—2 найбільш розвинені (в кулісній культурі по 2-3 шт.). Рослини кукурудзи схильні до утворення пасинків. Тому, коли вони досягнуть висоти 20-25 см, їх пасинкують. Своєчасне пасинкування сприяє підвищенню врожаю качанів на 12-15%. Догляд за рослинами полягає в систематичному розпушуванні міжрядь, виполюванні бур'янів у рядках і 1-2 підгортаннях. Останнє сприяє утворенню повітряних корінців, у результаті чого підвищується стійкість рослин до вилягання, поліпшується поживний режим. Розпушувати ґрунт у міжряддях і підгортати рослини доцільніше після дощу або поливу. Протягом вегетації посіви кукурудзи у південних районах 3-4 рази поливають (поливна норма 30-40 л води/м.кв.), в Лісостепу - 1-2 рази (20-30 л/м). Після поливу ґрунт у міжряддях розпушують. Качани збирають у фазі молочно-воскової стиглості зерна. У цей період обгорткові листки щільно облягають качани і стають світло-зеленими, коси чорніють, зерно добре виповнене і набуває жовтуватого відтінку, шкіра його легко ріжеться нігтем. Пізніше зерно зморщується, твердіє і погано розварюється, внаслідок чого кулінарна якість його знижується. Якщо зібрані качани немає можливості відразу використати, їх з обгортками можна зберігати до 20 днів за температури 0°С. За вищої температури качани швидко втрачають цукор, твердіють і через 2-3 дні стають непридатними для використання в кулінарії.

20.Прогресивна технологія вирощування гречки в умовах степової зони України

Технологія вирощування Попередники Досвід показує, що для одержання високих врожаїв гречку треба розміщати на родючих, чистих від бур`янів полях. Кращими для неї є просапні (картопля, буряки, кукурудза), які удобрювались і за якими проводився належний догляд. Гарні попередники також зернобобові культури, озима пшениця, льон, люпин. Гірші - ярі зернові, соняшник, сорго.

Обробіток грунту Обробіток грунту під гречку не можна спрощувати. Він повинен максимально спрямовуватись на знищення бур`янів і збереження вологи. Основний обробіток після стерньових попередників починають з лущення стерні вслід за збиранням урожаю на полях засмічених однорічними бур`янами дисковими знаряддями на глибину 6-8 см, засмічених кореневищними бур`янами (пирій, свинорий) - у двох напрямках на глибину 10-12см, - коренепаростковими бур`янами (осоти, молочай, березка польова та інші) - на глибину 12-14см безвідвальним лемішними лущильниками або плоскорізними знарядями. Через 12-14 днів, після масового проростання бур`янів, поле орють на зяб плугами з передплужниками на глибину 23-25см , а на дерново-підзолистих грунтах - на глибину орного шару (18-20см).

Після збирання пізніх просапних культур (буряків, картоплі) чисті від бур`янів поля обробляють дисковими боронами БДТ-7, БДТ-10 або плоскорізами (наприклад КПГ-2-150) на глибину 23-25см без попереднього лущення.

Весняний обробіток починають із ранньовесняного боронування (закритя вологи) зубовими боронами, коли верхній шар грунту досягне фізичної стиглості. Потім проводять дві культивації (на 10-12 та 8-10см) з розривом у часі, який потрібно для проростання бур`янів. Передпосівну культивацію краще робити буряковими культиваторами УСМК -5.4 А на глибину 3-4см. Якщо грунт пухкий та недостантьо вологий, то перед сівбою роблять коткування поля.

Удобрення Під гречку не рекомендується вносити гною та аміачних форм мінеральних добрив, щоб запахом не відлякувати бджіл. З цієї причини та від того, що гречка використовується як харчовий і дієтичний продукт, не слід застосовувати і гербіциди. Краще органічні добрива вносити під попередник. Мінеральні ефективно можна використовувати в основному удобрені, під час сівби, а на широкорядних посівах - і в підживленні. Фосфорно-калійні добрива слід вносити восени, азотні - під першу або другу весняну культивацію. Не слід вносити під гречку хлоровмісні калійні добрива (КСl, калійна сіль і ін.), особливо весною. Добрі результати дає рослинний попіл.

В рядки під час сівби вносять по 50-80кг гранульованого суперфосфату. Середні дози добрив - N45-60Р45-60К45-60. На родючих грунтах дозу азоту зменшують. Під час інкрустування насіння слід додавати солі мікроелементів бору, міді, молібдену, цинку в кількості 25-50г мікроелемента на гектарну норму насіння.

Сівба Для вирощування потрібно брати сорти, рекомендовані для даної грунтово-кліматичної зони: Іванна (С), Аеліта (П), Астра (Л), Вікторія (ЛП), Глорія (С), Зеленоквіткова (П), Кара-Даг (С), Київська (СЛ), Крупинка (СЛ), Лілея (ЛП), Лада (ЛП), Любава (СЛП), Майська (Л), Орлиця (П), Роксолана (П), Скороспєлка (С), Степова (С), Сумчанка (СЛ), Українка (СЛП). Слід використовувати крупні фракції ваговитого насіння категорії РН-1-3 з чистою не нижче 99% і лабораторною схожістю не нижче 92%.

Перед сівбою насіння прогрівають проти сонця або активним вентилюванням при температурі 35-38?, а потім протруюють за методом інкрустування для захисту від сірої гнилі, борошнистої роси та інших хвороб з додаванням мікроелементів.

Сіяти гречку можна тоді, коли грунт на глибині 10см прогріється до 10-12°C і зникне загроза повернення заморозків, зміщуючи їх так, щоб під час масового цвітіння-формування плодів вона не потрапляла під спеку. Для цього іноді сіють у 2 строки з інтервалом 10-15 днів. Період сівби гречки настє в Поліссі в першій декаді травня, в Лісостепу - наприкінці квітня - в першій декаді травня, в Степу -наприкінці квітня.

На чистих полях гречку сіють звичайним рядковим способом зерновими сівалками, на забур`янених - широкорядним (45см) або стрічковим (45+15см) буряковими сівалками ССТ-12А, ССТ-12 Б з пристосуванням СТЯ-27000.

Орієнтовні норми висіву при звичайному рядковому способі сівби в Поліссі -4-5, Лісостепу-3-4.5, Степу-2.5-3.5млн схожих насінин на 1га ; при широкорядному- відповідно 2.2-2.5; 2.1-2.5; 1.9-2.2 млн.

Глибина висіву насіння на легких грунтах 4-5см, а на важких -2-3 см. За сухої погоди глибину загортання слід збільшувати на 1-1.5 см.

С тебе 2 мільйона P.S Віталік