Тема 14,15: макроекономічна нестабільність.

МАКРОЕКОНОМІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ.

ПЛАН:

1.Класична теорія.Закон Сея.Заощадження, інвестиції, норма процента.

2.Кейнсіанська теорія: класики і Кейнс.Нове формулювання співвідно-

шення сукупного попиту і сукупної пропозиції.

3.Інструментарій кейнсіанської теорії зайнятості: споживання, заощадж-

ення, інвестиції.

ЛІТЕРАТУРА:

“ Основи економічної теорії “ за редакцією д.е.н., проф. Покритана А.К.,

д.е.н., проф. Збарського М.І. Одеса, 1999 г.

-------------------------------------------

Макроекономіка як самостійна наукова дисципліна виникла пізніше мікроекономіки. Проте, макроекономічні концепції присутні вже у меркантилістів, фізіократів та інших представників класичної економічної теорії.

Дана тема присвячена порівняльній характеристиці класичної та кейнсіанської теорії макроекономічного регулювання з метою показати, що нового внесли видатний англійський економіст Джон Мейнард Кейнс (1883-1946 рр.) та його послідовники в макроекономічний аналіз порівняно з розробленою раніше теорією визначення рівнів прибутку й зайнятості в конкурентній економічній системі. У навчальній та науковій літературі стало тенденцією виділення розділу класичної економічної теорії з метою показати спадкоємність в розвитку економічніх вчень, джерела сучасної економічної думки, політики та практичної господарської діяльності в нових історичних умовах.

Поява фундаментального твору Дж.М.Кейнса “Загальна теорія зайнятості,процента і грошей” (1936р.) стала видатною подією в економічній науці і цінним внеском в становлення сучасної теорії макроекономіки.Коріння її сягають ще до початку з’ясування закономірностей відтворення всього суспільного капіталу в “Економічній таблиці” Ф.Кейнс (1758 р.).У ХІХ сторіччі з’явилися схеми простого й розширеного відтворення К.Маркса і теорія загальної рівноваги Л.Вальраса.Це були важливі кроки у встановленні макроекономічноі теорії.Цілком же самостійною наукою вона сформувалась у середині ХХ сторіччя.Слідом за Дж.М.Кейнсом вагомий внесок у закладання її фундаменту зробили Дж.К.Гелбрейт, В.Леонтьєв, У.Ростоу, П.Самуельсон, Р.Солоу , М.Фрідмен, А.Хансен, Е.Домар, Р.Харрод та інші.Міжнародне визнання одержали праці Н.Д.Кондратьєва, В.С. Немчинова, Л.В.Канторовича, В.В.Новожилова, Е.Е.Слуцького.У Швеції в 30-ті рр. плідно працювала група молодих економістів , які незалежно від Кейнса дійшли аналогічних результатів.

Дж.М.Кейнс вважав,що труднощі полягають не в сприйманні нових ідей,а у відмовленні від старих уявлень.”Загальну теорію зайнятості,процента і грошей” Кейнс починає з протиставлень власних аргументів і висновків положень класичної теорії,відзначаючи,що вона може бути вжита не в загальному,а тільки в особливому випадку,бо економічна ситуація,яку вона розглядає,є лише граничним випадком можливих станів рівноваги.Більше того,характерні риси цього особливого випадку не співпадають з рисами реального економічного суспільства,тому їх постулювання збиває з шляху і веде до негативних наслідків при спробі застосувати теорію у практичній діяльності.

Історик економічної думки Б.Селігмен,відмічаючи заслуги Дж.М.Кейнса,писав,що неможливо заперечувати величезний вплив “Загальної теорії”.Він відбився на всіх сучасних економічних

дослідженнях , в тому числі й на тих,які належать критикам Кейнса.Утворилась економічна школа кейнсіанства,з його прибічників та послідовників.Кейнс оновив категоріальний апарат,збагатив засоби досліджень і аналізу,застосував нові підходи до розробки важливих проблем економічної науки.Проте ,як показало подальше життя ,не у всьому має рацію і Кейнс.Тому корисно співвіднести і заставити основні позиціі в галузі макроекономічного регулювання класичної та кейнсіанської концепції.

= 2 =

1.Класична теорія. Закон Сея. Заощадження, інвестиції, норма процента.

Перш, ніж розпочати розгляд макроекономічних поглядів економістів-класиків, необхідно уточнити поняття класичної школи. Термін “економісти-класики” використовується в розширеній трактовці Дж.М.Кейнсом, котрий відносить до складу класичної школи послідовників Рікардо, тобто тих, хто сприйняв та розвинув далі рікардівське економічне вчення, включаючи, наприклад, Дж.Ст.Мілля,А.Маршала та А.Пігу.

Разом з тим, жоден з економістів-класиків формально не займався економіко-математичним моделюванням.В іх працях є лише широкі описи загальної економічної рівноваги.Але порівняльна

характеристика класичної і кейнсіанської моделей ведеться мовою сучасного макроаналізу з

питання про визначення рівней доходу та зайнятості в конкурентній економічній системі.

Вчення економістів-класиків є важливе не тільки для історії економічної думки. В наш час воно набуває особливої актуальності і своїми глибокими першоосновами, і зв’язку з необхідністю переосмислення та оновлення деяких конструкцій класичної теорії. Нова класична школа, коріння сучасного монетаризму, теорії раціональних очікувань та інші глибоко сягають у класичну теорію минулого.

Критичний розгляд класичної моделі необхідний для розуміння колишніх і сучасних дебатів з фундаментальних проблем економічної теорії і економічної політики в умовах, коли альтернативність підходів та оцінок вимагає старанної наукової аргументації.К.Маркс продовжив класичну політекономію, поглибив її та прийшов до висновку, що капіталістичний спосіб виробництва в своєму русі звільнює динаміку самоліквідації. Дж.М.Кейнс, базуючись на класичній моделі, показав,що коригуючи лише деякі її аспекти, можна уникнути краху ринкової системи. Він показав, що процес руйнування можна зупинити, впроваджуючи зміни в стратегію економічної політики, в управління кругообігом товарів і доходів на макроекономічному рівні.

В центрі макроекономічних проблем знаходиться класична теорія зайнятості, що базувалась на двох головних поняттях.По-перше, стверджувалося, що ситуація, при якій рівень видатків буде недостатнім для закупки продукції, що вироблена при повній зайнятості, навряд чи можлива.По-друге, навіть якщо рівень загальних витрат виявився недостатнім, досить швидко запрацюють такі важелі регулювання, як ціна і заробітна плата ( в тому числі, ставка процента) , внаслідок чого зниження загальних видатків не поведе за собою скорочення обсягів виробництва, зайнятості та реальних доходів.

Кейнс в своїй “Загальній теорії” звернувся до закону Жана Батіста Сея (1767-1832),в основі якого лежить виключно проста ідея про те , що сам процес виробництва товарів створює доход , рівний вартості вироблених товарів.При цьому заперечення можливості недостатнього рівня витрат обгрун-товується тим , що виробництво будь-якого обсягу продукції автоматично забеспечує доход , необ-хідний для закупки всієї продукції на ринку.Пропозиція породжує свій власний попит.Доход, одержа-ний від виробництва, будучи витрачений, повинен бути достатнім для забеспечення адекватного попиту.

Проте, в межах закону Сея не стало місця для заощадження. Немає гарантії, що одержувачі доходу витрачають його повністю. При заощадженні частини доходу вона не знайде

відображення в попиті. Заощадження є вилучення коштів з потоку доходів, яке приводить до того, що витрати на споживання будуть недостатніми для закупки всієї виробленої продукції. Заощадження доходів з боку суб’єктів господарювання викликають недостатність споживання,

внаслідок – непродані товари, скорочення виробництва, безробіття і зниження доходів.

Розглядаючи постулати таких представників класичної економічної теорії, Кейнс визначає, що “більшість трактатів з теорії вартості і виробництва присвячено, в першу чергу, розподілу

даного обсягу зайнятих ресурсів між різними сферами і з’ясування умов, які, приспускаючи

використання даної кількості ресурсів, визначають їх відносну винагороду та відносну вартість

їх продуктів.

Питання про величину наявних ресурсів, тобто кількість населення, яке може бути зайнято,

обсяг природних багатств і накопичення капітального устаткування, часто трактувалося описово.

Причому, чисто теоретична сторона проблеми - чим визначається дієва зайнятість наявних ресурсів – рідко досліджувалася скільки – небудь детально”.

Класична теорія зайнятості базувалась, на думку Кейнса, на двох основних постулатах:

1. Заробітна плата дорівнює граничному продукту праці.

Це означає, що заробітна плата зайнятої особи дорівнює вартості, яка була б втрачена, якби зайнятість знизилась на одну одиницю, з обумовленістю, що рівність ця може бути порушена, якщо конкуренція та ринки є недосконалі.

= 3 =

2.Корисність заробітної плати при даній кількості зайнятих працівників дорівнює граничній важкості праці при тій же величині зайнятості.Реальна заробітна плата цілком достатня (за оцінкою самих зайнятих) для того , щоб викликати пропозицію дійсної кількості необхідної робочої сили.

Ці два постулати визначають , згідно з класичною теорією , обсяг використовуваних ресурсів.

Перший дає нам графік кривих попиту на працю , другий – графік кривих пропозиції.Величина зайнятості визначається, отже, точкою, де корисність певного продукту урівноважує важкість праці при граничній зайнятості.

Звідси витікають чотири можливі засоби збільшення зайнятості:

а) покращити організацію господарської діяльності ;

б) знизити граничну важкість праці;

в) збільшити продуктивність праці в галузях промисловості, що випускають товари, які придбають на заробітну плату;

г) підвищити ціну товарів, які купуються не на заробітну плату, порівняно з цінами товарів, придбаних на заробітну плату.

Метод теоретиків класичної школи тісно пов’язаний з їх вузько спеціальними припущеннями і не згодиться для пояснення більш загального випадку.Адже в дійсності для сукупної робочої сили може і не існувати ніякого способу, щоб привести товарний еквівалент грошової заробітної плати у відповідність до граничної плати у відповідність до граничної важкості праці при існуючому обсязі зайнятості.У працівників в цілому загальний рівень реальної заробітної плати визначається не їх уго-дами, а підприємцями і, в першу чергу, силами зовсім іншого порядку.

Класична теорія в особі Сея взагалі не допускає змушене безробіття і може застосовуватись тільки у випадку повної зайнятості.Кейнс виділяє постулат цієї системи, який проголошує, що при даному стані організації виробництва, устаткування і техніки реальна заробітна плата за одиницю праці перебуває в зворотній залежності від обсягу зайнятості.Таким чином, бачимо залежність цієї концепції від таких взаємопов’язаних положень:

1) реальна заробітна плата дорівнює граничній важкості праці при існуючій зайнятості;

2) в умовах конкуренції на ринку праці не існує такого явища, як змушене безробіття;

3) пропозиція сама породжує попит у тому значенні, що сукупна ціна попиту дорівнює сукуп-ній ціні пропозиції для всіх рівнів виробництва й залежності.

Ці три положення нерозривні, бо вони лише разом вірні або невірні, і кожне з них логічно включає два інші.

З часів Сея його прибічники вчили: пропозиція сама породжує попит.При цьому вони розуміли дуже важливе, хоч і не надто чітко сформульоване твердження про те, що вся вартість продукції повинна бути витрачена прямо або непрямо на покупку тих же продуктів.

Такий підхід і знайшов відображення в уже згадуваному законі Ж.С.Сея, згідно з яким кожна пропозиція створює свій власний попит, роблячи загальне перевиробництво логічно неможливим.

Сей допускав можливість перевиробництва окремих товарів але загальне перенасичення ринку виключав, тобто загальну депресію вважав неможливою, бо сам процес виробництва створює попит, необхідний для того, щоб поглинути всю випущену продукцію.В основі наведених висловлювань лежало переконання в тому, що загальний обсяг національного доходу завжди перебуває на рівні, відповідному повній зайнятості.Це не узгоджується з розумінням самої сутності попиту як потоку доходів, який може перериватися або мати відтік, так що деяка частина продукції може опинитися нереалізованою.

Немає певності, що падіння призведе до правильних обмінних відносин, а отже, буде достатнім для відновлення рівноваги.Грошовий доход за Кейнсом, істотно впливає на попит, а працівники чинять значний опір зниженню ставок заробітної плати.Розуміння цих умов вимагає нового методу аналізу, в якому гроші є істотним чинником.

Багато економістів відводили грошам роль засобу обліку і полегшення угод.В уявленні класи-ків, гроші служать темною вуаллю, яку треба зняти, щоб виявити дійсні обмінні відносини, що при-ховуються за грошовим виразом вартості.”Доход визначається як потік благ і послуг, що обмінюють-ся на працю, тоді як заощадження становлять фактичне накопичування продуктивних сил та їх перет-ворення в фізичне устаткування”.

В такому підході виявлено немонетаристський аспект економічної поведінки.

Згідно з Кейнсом, його класичні попередники стверджували, що при капіталізмі існує грошо-вий ринок, котрий гарантує рівність заощаджень та інвестицій, а звідси і повну зайнятість.Це означає, що грошовий ринок (а більш визначено – ставка процента, сплачена за використання грошей) буде

слідкувати за тим, щоб гроші,що вийшли з потоку “доход-витрати” як заощадження, автоматично знову з’являлися як гроші, витрачені на інвестиційні товари.Забеспечення саморегулювання заощад-

= 4 =

жень та інвестицій за допомогою ставки процента, яка служить винагородою за дбайливість було са-мо собою зрозумілим.В уявленнях класиків економіка подібна до гігантської ванни, в якій рівень

води відповідає випуску продукції і зайнятості.Будь-який відтік через трубу заощаджень повертає-ться у ванну через кран інвестицій.Таким повинен бути процес, оскільки ставка процента єднає стічну трубу і кран”.

Додатковим доказом на користь повної зайнятості населення у цих економістів було стверджен-ня, що якщо ставка процента з яких-небудь причин не здатна привести у відповідність заощадження домогосподарств та інвестиції підприємців, то будь-яке зниження загальних витрат буде компенсу-ватися пропорційним зниженням рівня цін.

Отже на думку класиків, такі важелі ринкового регулювання, як коливання ставки процента, з одного боку, і еластичність співвідношення цін і заробітної плати – з другого, здатні підтримувати повну зайнятість у ринковій економіці.

Кейнсіанці ставлять під сумнів положення про еластичність цін і заробітної плати, виходячи з того, що , по-перше , наявність профспілок і монополій, законодавство про мінімальну ставку заро-бітної плати та ін. Усувають можливість істотного зниження цін і заробітної плати, і, по-друге, зни-ження цін і заробітної плати зменшує загальний доход, а значить, і попит на працю.

Підсумовуючи, ми можемо сказати, що , на думку Кейнса, в теоретичних побудовах певних представників класичної школи існує автоматичний механізм, що гарантує забезпечення повної зайня-тості та рівноваги на ринку товарів.Вони сприймали економіку як саморегулюючу систему, де допо-мога держави була зайвою.Загальний критерій економічної поведінки держави був сформульований в так званому принципі нейтральності відносно економічної діяльності підприємців.Згідно з цим принци-пом , держава повинна була мінімізувати несприятливі економічні наслідки своєї власної діяльності і стримуватися від впливу на позиції економічних суб’єктів,діючих в умовах конкуренції.В зв’язку з та-кою настановою державний бюджет повинен постійно орієнтуватися на рівність доходів і витрат, а дефіцит бюджету припускається лише в зв’язку з надзвичайними економічними та фінансовими обста-винами, такими, як війни чи стихійні лиха.