1.4 Висновки

У висновках підводиться підсумок виконаної роботи. В ньому наводять одержані результати роботи, рекомендації щодо використання результатів розробки, основні напрями подальшої роботи в галузі. Їх вміщують безпосередньо після викладання суті звіту, починаючи з нової сторінки.

У висновках узагальнюють і викладають найважливіші наукові та практичні результати, отримані в курсовому чи дипломному проекті (роботі). Дуже важливо, щоб вони відповідали поставленим завданням. У висновках необхідно зазначити не тільки позитивне, що вдалося виявити в результаті вивчення теми, але й хиби та проблеми, а також конкретні рекомендації щодо їх усунення. Не слід повторювати зміст вступу основної частини і висновків, зроблених у розділах. Текст висновків може поділятись на пункти.

1.5 Список використаних джерел

Список літератури – це впорядкований перелік усіх опублікованих робіт та інших матеріалів, на які зроблені посилання в тексті. В список не вносять публікації та інші матеріли, не згадані в тексті, навіть тоді, коли вони відомі автору і безпосередньо стосуються теми дослідження.

Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. З 1 липня 2007 року в Україні набув чинності ДСТУ ГОСТ 7.1: 2006 "Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання". Він є базовим для системи стандартів, правил та методичних посібників зі складання бібліографічного опису. Приклад оформлення списку використаних джерел (додаток Г).

Зверніть увагу, що в області назви та відомостей про відповідальність вперше введено новий елемент — загальне позначення матеріалу. Це факультативний елемент, який доцільно зазначати в описі для інформаційних масивів, що вміщують відомості про документи різних видів. Загальне позначення матеріалу приводиться після основної назви у квадратних дужках з прописної (великої) літери. 

Наприклад: [Текст], [Електронний ресурс], [Відеозапис], [Звукозапис], [Ізоматеріал], [Карти], [Комплект], [Кінофільм], [Мікроформа], [Мультимедія], [Ноти], [Рукопис].

Завершуючи написання проекту (роботи), необхідно систематизувати ілюстративний матеріал. Ілюстрації можна подавати по тексту або оформляти як додатки.

1.5 Додатки – необов’язкова частина роботи. Їх розміщують після основної частини. Оформлення додатків дивіться в другому розділі.

Розділ 2 оформлення курсових та дипломних проектів (робіт)

2.1 Загальні вимоги до тексту

Курсовий, дипломний проект (робота) має бути написаний українською мовою, СТАРАННО, ОХАЙНО ВІДРЕДАГОВАНИЙ І ВИЧИТАНИЙ.

Окремі пропущені слова або літери можна вписати над рядком, а зайві – заклеїти, замазати коригувальною фарбою або акуратно закреслити.

Допускається не більше 2 виправлень на аркуші (1-2 літери або 1 слово).

Не допускаються виправлення на титульному аркуші, у заголовках розділів, підрозділів.

Не дозволяється зафарбовувати білою фарбою цілі речення.

Прізвища, назви установ, організацій, фірм та інші власні назви у роботі подаються мовою оригіналу.

Не слід допускати скорочення слів, що непередбачені правилами орфографії, а також стандартами.

У тексті роботи використовувати одиниці SI (основні, додаткові, похідні). Позначення одиниць слід застосовувати тільки після числового значення величин, без перенесення на наступний рядок.

Не допускається застосовувати без числових або літерних значень математичні знаки, знаки № (номер), % (відсоток) тощо. Ці знаки у тексті пишуть словами, наприклад: «номер державного стандарту», «відсоток відрахувань»…

Числа з розмірністю пишуть цифрами, а без розмірності – словами, наприклад: «продуктивність збільшена у два рази», «…відрахування не більше 20 %».

Текстовий матеріал оформляється на аркушах формату А4 (210297 мм). За необхідності допускається використання аркушів білого офісного папіру формату А3 (297420 мм).

Розмір сторінки:

Роботу виконують з використанням текстового редактора Word, текст набирається на комп’ютері шрифтом 14 Times New Roman. Міжрядковий інтервал полуторний (29 – 30 рядків на сторінці):

Текст слід писати, дотримуючись таких полів:

Верхнє, нижнє – по 2 см.

Ліве – 2,5 см.

Праве – 1,5см.

УВАГА!!! Абзацний відступ має біти однаковим упродовж усього тексту пояснювальної записки і дорівнювати П’ЯТИ (1,25 см) знакам.

Вирівнювання тексту необхідно виставляти «по ширині», інтервал 1,5:

Абзаци в тексті і текстовий матеріал оформлюються БЕЗ РОЗ’ЄДНАНЬ!!!

Приклад НЕВІРНОГО оформлення:

У зв'язку з різноманітністю направленості дизайну не вважається можливим створення єдиної науки, яка б вивчала дизайн в цілому. Як наслідок важко створити інститут дизайну загалом та міцні зв'язки між дизайнерами різних напрямків. Ситуація складається таким чином, що ці напрямки дизайну розвиваються відокремлено. Так само не збігаються предмети вивчення графічного дизайну та ландшафтного дизайну.

Високий рівень досягнення породжує високий рівень очікування. історично склалася потреба у студії дизайну, що виконує цю роботу професійно.

Приклад ВІРНОГО оформлення:

У зв'язку з різноманітністю направленості дизайну не вважається можливим створення єдиної науки, яка б вивчала дизайн в цілому. Як наслідок важко створити інститут дизайну загалом та міцні зв'язки між дизайнерами різних напрямків. Ситуація складається таким чином, що ці напрямки дизайну розвиваються відокремлено. Так само не збігаються предмети вивчення графічного дизайну та ландшафтного дизайну.

Високий рівень досягнення породжує високий рівень очікування. історично склалася потреба у студії дизайну, що виконує цю роботу професійно.

Заголовки частин

Текст основної частини дипломної роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ (ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ)» друкують великими літерами у середині сторінки симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Переноси слів у заголовках підрозділів не допускаються. Якщо заголовок не міститься в одному рядку, то другу й наступні рядки варто писати також з абзацного відступу. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, без крапки в кінці.

Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напрямку та обґрунтуванням застосованих методів. В кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць.

Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути 3-4 інтервали, при виконанні рукописним способом – 15 мм.

Відстань між рядками заголовка приймається такою, як у тексті, а відстань між двома заголовками –2 інтервали.

Не допускається розміщувати назву підрозділу, пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї подається тільки один рядок тексту.

Наприклад:

Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів

Розділи, підрозділи, пункти, підпункти, а також рисунки, таблиці та формули слід нумерувати арабськими цифрами.

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах дипломної, курсової чи контрольної роботи.

Такі структурні частини роботи, як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Тобто не можна писати “1. ВСТУП” або “РОЗДІЛ 5. ВИСНОВКИ”

Номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім із нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається із номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапка не ставиться.

Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу й порядкового номера пункту або з порядкового номера розділу, порядкового номера підрозділу та з порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапка не ставиться.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Якщо текст поділяють тільки на пункти, їх слід нумерувати порядковими номерами.

Призначення додатків

У додатках подають матеріал, який є необхідним для повноти дипломної (курсової) роботи чи звіту, але включення його до основної частини може змінити впорядковане й логічне уявлення про виконану роботу.

Типи додатків

У додатки можуть бути включені:

- додаткові ілюстрації або таблиці;

- матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладання або форму подання не можуть бути внесені до основної частини роботи (оригінали фотографій, проміжні математичні доведення, формули, розрахунки, копії статистичної та іншого виду звітності підприємств, інструкції, методики, описи комп’ютерних програм, розроблених у процесі виконання роботи та ін.);

- додатковий перелік джерел, на які не було посилань в основній частині роботи, але були посилання в додатках.

Оформлення додатків

Додатки слід оформляти як продовження дипломного чи курсового проекту (роботи) на наступних його сторінках, розташовуючи їх у порядку появи посилань на них у тексті.

Кожен додаток треба починати з нової сторінки. Додатки повинні мати заголовок, надрукований угорі малими літерами, починаючи з першої великої букви симетрично відповідно до тексту сторінки.

По середині рядка, над заголовком малими літерами з першої великої букви має бути надруковано слово “Додаток ____” і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь.

Єдиний додаток позначається як додаток А.

Додатки повинні мати спільну з рештою звіту чи проекту наскрізну нумерацію сторінок.

За необхідності текст додатків може поділятися на розділи, підрозділи, пункти і підпункти, які слід нумерувати в межах кожного додатка відповідно до вимог підрозділу.

У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; Ж.1.3.3.4 – підпункт 1.3.3.4 додатка Ж.

Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у тексті додатка, треба нумерувати у межах кожного додатка, наприклад, формула (А.1) – перша формула додатка А; таблиця А.2 – друга таблиця додатка А.

Якщо у пояснювальній записці чи звіті як додаток використовується документ, що має самостійне значення і оформляється згідно з вимогами до документа даного виду, його копію вміщують у додаток без змін у оригіналі.

Перед копією документа вміщують аркуш, на якому посередині друкують слово “Додаток ___” і його назву (за наявності),праворуч у верхньому куті аркуша проставляють порядковий номер сторінки. Сторінки копії документа нумерують, продовжуючи наскрізну нумерацію сторінок дипломного чи курсового проекту (роботи).

Нумерація сторінок

Нумерацію сторінок подають арабськими цифрами без знака № .

Сторінки роботи нумерують, додержуючись наскрізної нумерації упродовж усього тексту роботи. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті над текстом без крапки в кінці.

Титульний аркуш і зміст включають до загальної нумерації сторінок. Номер на цих сторінках не проставляють. Починають проставляти номер сторінки за порядком на вступі.

Бланк завдання (затверджений в установленому порядку і оформлений на одному аркуші з двох сторін), заяву, розміщують після титульного аркуша. Вони не є частиною курсового чи дипломного проекту (роботи) і тому, до загальної нумерації сторінок не входять і в змісті не згадуються.

Ілюстрації й таблиці, розміщені на окремих сторінках, включаються до загальної нумерації сторінок.

Наприклад:

Ілюстрації

Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці, якщо вони займають цілу сторінку.

Ілюстрації, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок.

Ілюстрацію, розміри якої більші від формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують на наступній сторінці після згадування в тексті або додатках.

Ілюстрації позначають словом “Рисунок __” або «Рис.___» та нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою. Після номера ілюстрації крапка не ставиться.

Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під ілюстрацією після її номера.

За необхідності під ілюстрацією перед її назвою розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст).

Рисунок 3.1 Ландшафтний дизайн платанової алеї

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!!! Цифра 3 вказує № розділу. Цифра 1 на номер ілюстративного матеріалу в цьому розділі. Слово «Малюнок» в роботі не використовують! Тільки «Рисунок»!

Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць відповідно до рисунку

Таблиця ____ – ________________________________________

номер назва таблиці, наприклад:

Таблиця 4.3 Схема побудови таблиць

Головка	{						}	Заголовки граф
							}	Підзаголовки граф
							}	Рядки (горизонтальні ряди)
		}	}
		Боковик (Графи для заголовків рядків)	Графи(колонки)

Горизонтальні та вертикальні лінії, які розмежовують рядки таблиць, а також лінії зліва, справа і внизу, що обмежують таблицю, можна не проводити, якщо їх відсутність не утруднює користування таблицею.

Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці.

Вище і нижче таблиці повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках.

Над лівим верхнім кутом таблиці розміщують надпис “Таблиця ___” із указанням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою. Після номера таблиці крапка не ставиться.

Таблиця може мати назву, яку виконують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею, відокремлюючи її тире від номера таблиці. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці.

Заголовки граф таблиці починають писати з великої літери, а підзаголовки – із малих, якщо вони складають одне речення із заголовком.

Підзаголовки, які мають самостійне значення, начинають писати з великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць розділові знаки не ставлять. Заголовки ставлять у однині.

Діагональне ділення головки таблиці не допускається.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину таблиці під другою, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку і боковик.

При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці.

Слово “Таблиця___” вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть “Продовження таблиці___”із зазначенням номера таблиці.

Якщо частини таблиці розміщують поряд, у кожній частині повторюють головку таблиці; при розміщенні частин таблиці одна над другою – повторюється боковик

Графу “№ п/п” у таблицю не включають. При необхідності нумерації показників їх порядкові номери показують у боковику таблиці перед їх назвою. Для полегшення посилання в тексті пояснювальної записки дозволяється нумерація граф таблиці.

Назва параметрів	…		…
	…	…	…	…
1	2	3	4	5
1. 				
2. 				
3. 				

Якщо параметри однієї графи мають однакові значення в двох чи більше рядках, то можна цей параметр уписувати в таблицю для цих рядків тільки один раз.

			або					
								
								
								

Текст із одного слова, який повторюється в графі таблиці, дозволяється замінювати лапками. Якщо текст, що повторюється, складається із двох і більше слів, то при першому повторенні його замінюють словом “Те ж”, а надалі – лапками.

Якщо повторюється тільки частина фрази, дозволяється цю частину заміняти словом “Те ж” з доповненням додаткових відомостей.

Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних чи хімічних символів, що повторюються, не дозволяється.

Якщо цифрові або інші дані у таблиці відсутні, то у графі ставлять прочерк.

Цифри у графах таблиць, як правило, розміщують так, щоб класи чисел у всій графі були точно один над одним.

При вказуванні у таблицях послідовних інтервалів значень величин, що охоплюють усі значення ряду, перед ними пишуть “від”, “більше” і “до”, маючи на увазі “до  включно”. В інтервалах, що охоплюють будь-які значення величин, між величинами ставлять тире.

Переліки

Переліки за потреби можуть бути наведені по середині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку.

Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою або, не нумеруючи, – дефіс (перший рівень деталізації).

Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, а другого рівня – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

Приклад:

а) матеріали;

б) заробітна плата;

в) обов’язкові відрахування:

1. у пенсійний фонд;

2. на соціальне страхування.

Примітки

Примітки розміщують у тексті за необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації. Їх розміщують безпосередньо після тексту, таблиці або ілюстрації, яких вони стосуються.

Слово “Примітка” друкують починаючи з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють. Після слова “Примітка” ставлять крапку і з великої літери у тому ж рядку подають текст примітки.

Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова “Примітки” ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки.

Наприклад:

Примітки:

1.________________________________________________________

_______________________________________________________________

2. ________________________________________________________

_______________________________________________________________

Виноски

Пояснення до окремих даних, наведених у тексті або таблиці, допускається оформляти виносками. Виноски позначають порядковими знаками у вигляді арабських цифр (порядкових номерів) із дужкою.

Нумерація виносок – окрема для кожної сторінки.

Знаки виноски проставляються безпосередньо після того слова, числа, символу, речення, до якого дають пояснення, та перед текстом пояснення.

Текст виноски вміщують під таблицею або в кінці сторінки й відокремлюють від таблиці або тексту лінією довжиною 30 – 40 мм, проведеною в лівій частині сторінки.

Текст виноски починають з абзацного відступу і друкують тексту через один інтервал.

Наприклад:

Текст виноски починають з абзацного відступу і друкують машинописним способом¹⁾ виконання тексту через один інтервал, а при машинному²⁾ способі …

_______________

¹⁾ Машинописний спосіб друкування – на друкарських машинках ручних або електричних.

²⁾ Машинний спосіб – на принтерах.

Формули та рівняння

Формули і рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, по середині сторінки.

Вище і нижче кожної формули чи рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

Формули та рівняння слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу.

Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад, формула (1.3) – третя формула першого розділу.

Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Пояснення значення символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою або рівнянням у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні.

Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок починають з абзацу словом “де” без двокрапки

Наприклад:

с=, (3.1)

де а, в – довжини катетів трикутника;

с – довжина гіпотенузи.

Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій (+, –, :, , =), повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули чи рівняння на знаковій операції множення, застосовують знак “” а не “·”.

Формули, що йдуть одна за одною і не розділені текстом, відокремлюють комою.

Посилання та цитування

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати.

Загальні вимоги до цитування такі:

1) текст цитати починається і закінчується лапками й наводиться у тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі із збереженням особливостей авторського написання;

2) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень при цитуванні допускається без перекручень авторського тексту і позначається трьома крапками;

3) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело.

Коли використовують відомості з джерел, які мають велику кількість сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, таблиць, формул тощо.

Посилання в тексті на джерела зазначаються порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками. Наприклад: [2, с. 36]…; [3, с. 7 - 9]…; [1-3]...;».

Допускається наводити посилання у виносках, при цьому його оформлення має відповідати бібліографічному описові за переліком посилань із зазначенням номера.

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери.

Якщо в тексті наведено посилання, варто писати: « у розділі 4 », « див. 2.1 », « за 3.3.4 », « відповідно до 2.3.4.1 », « на рис. 1.3 », або « на рисунку 1.3 », « у таблиці 3.2 », « (див. 3.2) », « за формулою (3.1) », « у рівняннях (1.23) – (1.25) », « у додатку Б ».

Приклади бібліографічного опису у бібліографічних посиланнях:

У тексті:

С. М. Троицкому принадлежат также многочисленные статьи, очерки и публикации источников о дворянстве и его идеологии в феодальном землевладении и ренте²

У посиланні:

² О творчестве и жизненном пути С. М. Троицкого см.: Преображенский А. А. Сергей Мартинович Троицкий / Преображенский А. А. // Новая и новейшая история. – 2006. - № 6. – С. 235-236. ; Юхт А. П. О научном наследии С. М. Троицкого // Ист. зап. – 1997. – Т. 198. – С. 341-360.

Числівники

Прості кількісні числівники, якщо при них немає одиниць вимірювання, пишуться словами. наприклад, на трьох зразках (не: 3 зразках).

Складні кількісні числівники пишуться цифрами (за винятком тих, якими починається абзац).

Числа із скороченим позначенням одиниць виміру пишуться цифрами, наприклад: 7 л, 24 кг. Після скорочених слів “л”, “кг” і т. ін. крапка не ставиться.

При перерахуванні однорідних чисел скорочена назва одиниці вимірювання ставиться після останньої цифри, наприклад: 3, 14 та 25 кг.

Кількісні числівники при запису їх арабськими цифрами не мають на письмі відмінкових закінчень, якщо вони супроводжуються іменниками, наприклад: на 20 сторінках (не: на 20-ти сторінках).

Прості та складні порядкові числівники пишуться словами, наприклад: третій, двадцять п’ятий. Винятком є випадки, коли написання порядкового номера обумовлено традицією, наприклад: 4-й Український фронт.

Числівники, що входять до складних слів, пишуться цифрами. Наприклад, 16-тонний кран, 40-відсотковий розчин.

Порядкові числівники, позначені арабськими цифрами, мають відмінкові закінчення. При запису після риски пишуть:

а) одну останню літеру, якщо вони закінчуються на голосний (крім “о” та “у”) або на приголосний звук, наприклад: третя декада – 3-я декада (не: 3-тя), тридцятих років – 30-х років (не: 30-их);

б) дві останні літери, якщо закінчуються на “о” чи “у”, наприклад: десятого класу – 10-го класу (не: 10-о або 10-ого).

При перерахуванні кількох порядкових числівників відмінкове закінчення ставлять тільки один раз. Наприклад, товари 1 та 2-го ґатунку.

Без відмінкових закінчень записуються порядкові числівники римськими цифрами для позначення порядкових номерів століть (віків), кварталів, томів видань. Наприклад, ХХ століття (не: ХХ-е століття).

Скорочення

При скороченому записі слів і словосполучень слід користуватися трьома основними способами:

1) залишати тільки першу (початкову) літеру слова (рік – р.);

2) залишати частину слова, відкидаючи закінчення та суфікс (рисунки – рис.);

3) пропускати кілька літер у середині слова, замість яких ставити дефіс (університет – ун-т).

Досить часто зустрічаються у текстах умовні графічні скорочення за частинами і початковими літерами слів. Вони поділяються на:

- загальноприйняті умовні скорочення;

- умовні скорочення, прийняті у спеціальній літературі, зокрема у бібліографії.

До загальноприйнятих умовних скорочень належать такі, що використовуються:

а) після перерахування (і т. ін. – і таке інше, і т. д. – і так далі, і т. п. – і тому подібне);

б) при посиланнях (див. – дивися, пор. - порівняй);

в) при позначенні цифрами століть і років (ст. – століття, ст.ст. – століття, р. – рік, рр. - роки).

Існують також загальноприйняті скорочення: т. – том, н. ст. – новий стиль, ст. ст. – старий стиль, н.е. – наша ера, м. – місто, обл. – область, гр. – громадянин, с. – сторінка.

Слова “та інші”, “і таке інше” в середині речення не скорочують. Не допускається скорочення слів “так званий” (т. з.), “наприклад” (напр.), “формула” (ф-ла), “рівняння” (р-ня).

Обкладинка та переплетення

Обкладинка надає користувачеві уявлення про курсовий, дипломний проект (роботу) і має такі вимоги: