- •Опорний конспект лекцій
- •Тема 1 Господарські форми економіки стародавнього світу
- •1. Особливості східного рабства
- •2. Господарство Стародавньої Греції
- •3. Античний Рим: економічні причини розвитку і занепаду
- •4. Господарство скіфів, грецьких і римських колоній Північного Причорномор’я
- •Тема 2 Становлення і розвиток феодальної системи господарства
- •1.Землеволодіння і сеньйорально – селянські відносини
- •2. Агрокультура і сільськогосподарська техніка
- •3. Середньовічне місто, розвиток ремесла
- •4. Торгівля. Кредит. Фінанси
- •Тема 3 Мануфактурний період світової економіки (хvі-хvііІст)
- •1. Основні аспекти розвитку господарства країн Західної Європи
- •2. Особливості економічного розвитку країн Центральної, Південно – Східної та Східної Європи
- •Тема 4 Перехід до індустріальної системи господарювання хvііі- пер. Пол. ХіХст.
- •Промисловий переворот
- •2. Індустріалізація
- •Особливості аграрного розвитку
- •Міжнародні економічні відносини
- •Тема 5 Господарство українських земель в умовах панування феодальної системи в Україні (хvі- хvііІст.)
- •Аграрні відносини в Україні у хvі - перш. Пол. ХvііІст.
- •Аграрна еволюція українських земель у др. Пол. Хvіі - хvііІст.
- •Мануфактурний період української промисловості
- •Тема 6 Криза феодально - кріпосницької системи
- •Розвиток капіталістичних відносин у XIX ст.
- •1. Промисловий переворот
- •2. Сільське господарство України в дореформений період
- •Індустріалізація
- •2.Особливості аграрного розвитку
- •3.Міжнародні економічні відносини
- •Тема 8 Господарство провідних країн світу в міжвоєнний період
- •Подолання економічних наслідків першої світової війни та стабілізація господарства
- •Світова економічна криза 1929 – 1933рр. І економічний
2.Особливості аграрного розвитку
Для європейських аграрних відносин у XIX - на початку XX ст. визначальним було збереження великого землеволодіння. У Великобританії у 70-х роках XIX ст. 250 землевласникам належало більше половини всієї землі. У Франції в 1815 р. 0,6% власників (21,4 тис.) володіли 42,3% землі. У Німеччині 118 тис. дворян мали понад 600 моргів землі кожний, що разом становило 60% земельної площі.
Сільське господарство Великобританії розвивалось на фермерській основі. Фермери орендували у лендлордів землю, господарювали на ній, використовуючи найману робочу сил.
Англійські фермери інтенсивно господарювали, поліпшуючи агротехніку і агрокультуру. Широко застосовували парові плуги, машини, дренажні роботи, використовували мінеральні добрива.
У Франції сільське господарство розвивалося на основі парцелярного землеволодіння. Формувалося фермерство.
Селянське господарство складалося з невеликих парцел розміром від 0,05 до 0,4 га. Для зміцнення матеріального становища селяни орендували землю. Була поширена як "чиста" (капіталістична) оренда, так і дольщина, коли землю брали під заставу. В кінці XIX ст. селяни сплачували лихварям щорічно 2 млрд. фр., значна частина їх була номінальними власниками землі.
Селянське господарство залишалося провідною галуззю французької економіки.
Проте порівняно з іншими європейськими країнами рівень розвитку сільського господарства був низьким. Врожайність підвищувалася повільно. Поголів'я худоби на 1 тис. га землі становило 262 голови великої рогатої худоби, тоді як у Великобританії - 367, Німеччині - 395, Бельгії - 727.
Гальмом розвитку сільського господарства Франції була його парцелярність, залишки такої оренди, як половинщина, заборгованість селян в Іпотечному банку, державні прямі та непрямі податки. Торгова неспроможність селян гальмувала розвиток внутрішнього ринку.
Для розвитку аграрних відносин у Німеччині характерною була поступова ліквідація феодально-кріпосницьких відносин.
Посилився процес майнової диференціації серед селянства.
У Німеччині на той час було два типи розвитку аграрних відносин. Для східних районів характерним був юнкерський шлях аграрної еволюції. У північних та південно - західних районах і в Баварії, де зусилля юнкерського землеволодіння було меншим, розвивалися селянські та фермерські господарства.
У цілому індустріалізація сільського господарства Німеччини відбувалася повільно, темпи його розвитку відставали від промисловості. Факторами, що стримували цей процес, були обезземелення і малоземелля більшості селян, їх низька купівельна спроможність, висока земельна рента, заборгованість.
У США перша половина XIX ст. - це період утвердження фермерського господарства як пануючої форми землеволодіння. Після війни за незалежність і в ході освоєння Заходу державний земельний фонд значно зріс.
Розвивалася оренда землі. На Заході орендарями були 15-20%, на Півдні-до 40% землевласників.
Сільське господарство США розвивалося на основі індустріалізації, що забезпечило його переваги в світовому сільськогосподарському виробництві. Високими були темпи зростання: валовий збір пшениці і кукурудзи зріс відповідно в 3,5 і 3 рази, бавовни — в 2 рази. В 1900 — 1914 рр. врожай пшениці збільшився на 70%, кукурудзи — на 27, бавовни — на 58%.
Зерновий напрям був визначальним для сільського господарства. Серед технічних культур переважала бавовна. Важливе місце займало молочне і м’ясне тваринництво. Розвиток техніки сприяв механізації сільського господарства.
Отже, аграрні відносини в США розвивалися в умовах панування фермерського господарства, що було тісно пов'язане з ринком. Це сприяло піднесенню продуктивності та інтенсивності праці, розвитку механізації, агрокультури, використанню найманої робочої сили.
Для розвитку сільського господарства Японії велике значення мала земельна реформа 1872— 1873 рр. Було анульовано феодальне право і утверджено буржуазну власність на землю. Селяни — спадкові держателі землі отримали її у власність, а селяни, які дали землю в заставу, втратили її на користь своїх кредиторів. З селянського землеволодіння було вилучено до третини орної землі.
Отже, у XIX — па початку XX ст. розвиток сільського господарства в США, Японії та європейських країнах відбувався двома шляхами: революційним (з переходом па індустріальну основу) та еволюційним, або поступовим переростанням господарств з феодальних у фермерські.