- •29 Лекцї з курсу «Фінанси»
- •Тема 7. Фінансовий ринок.
- •Фінансовий ринок як економічна категорія, його суспільне призначення, роль у розподільчих процесах. Функції фінансового ринку.
- •Елементи фінансового ринку (суб’єкти, об’єкти, курс валют, процентні ставки, курс цінних паперів).
- •Сегменти фінансового ринку (ринок банківських позик і ринок цінних паперів), їх загальна характеристика.
- •Інструменти ринку банківських позик і ринку цінних паперів.
- •Сутність цінних паперів, їх ознаки, економічна та юридична характеристика. Класифікація цінних паперів.
- •Первинний і вторинний, біржовий і позабіржовий, організований і неорганізований (вуличний) ринок цінних паперів
- •Фондова біржа як центр торгівлі цінними паперами, її функції.
- •Ризик і ціна капіталу на фінансовому ринку. Методи мінімізації ризиків.
- •Суб’єкти фінансового ринку. Місце і роль держави на фінансовому ринку.
- •Професійні учасники ринку цінних паперів.
- •Поняття і сегменти ринку фінансових послуг, його зв’язок з фінансовим ринком. Суб’єкти ринку фінансових послуг.
- •Інституційна структура фінансового ринку і ринку фінансових послуг.
- •Види фінансових послуг, їх зміст.
- •Державне регулювання фінансового ринку і ринку фінансових послуг.
29 Лекцї з курсу «Фінанси»
Тема 7. Фінансовий ринок.
-
Фінансовий ринок як економічна категорія, його суспільне призначення, роль у розподільчих процесах. Функції фінансового ринку.
-
Елементи фінансового ринку (суб’єкти, об’єкти, курс валют, процентні ставки, курс цінних паперів).
-
Сегменти фінансового ринку (ринок банківських позик і ринок цінних паперів), їх загальна характеристика.
-
Інструменти ринку банківських позик і ринку цінних паперів.
-
Сутність цінних паперів, їх ознаки, економічна та юридична характеристика. Класифікація цінних паперів.
-
Первинний і вторинний, біржовий і позабіржовий, організований і неорганізований (вуличний) ринок цінних паперів
-
Фондова біржа як центр торгівлі цінними паперами, її функції.
-
Ризик і ціна капіталу на фінансовому ринку. Методи мінімізації ризиків.
-
Суб’єкти фінансового ринку. Місце і роль держави на фінансовому ринку.
-
Професійні учасники ринку цінних паперів.
-
Поняття і сегменти ринку фінансових послуг, його зв’язок з фінансовим ринком. Суб’єкти ринку фінансових послуг.
-
Інституційна структура фінансового ринку і ринку фінансових послуг.
-
Види фінансових послуг, їх зміст.
-
Державне регулювання фінансового ринку і ринку фінансових послуг.
Ключові терміни: ринок грошей; ринок фінансових послуг; кредитний ринок; ринок цінних паперів; акція; проста акція; привілейована акція; іменна акція; акція на пред'явника; паперова акція; електронна акція; номінальна акція; акція без номіналу; преміальна акція; облігація; державна облігація; інституційна облігація; процентна облігація; дисконтна облігація; конвертована облігація; забезпечена облігація; незабезпечена облігація; казначейський вексель; депозитний сертифікат; інвестиційний сертифікат; комерційні папери; емітент; інвестор; фінансовий посередник; фондова біржа; інвестиційний фонд; інвестиційний керуючий; депозитарій; реєстратор; первинний ринок цінних паперів; вторинний ринок цінних паперів; біржовий обіг цінних паперів; позабіржовий обіг цінних паперів.
-
Фінансовий ринок як економічна категорія, його суспільне призначення, роль у розподільчих процесах. Функції фінансового ринку.
За економічною сутністю фінансовий ринок — це сукупність економічних відносин, пов'язаних з розподілом фінансових ресурсів через купівлю-продаж тимчасово вільних грошових коштів і цінних паперів.
Об'єктивною передумовою функціонування фінансового ринку є незбіг потреби у фінансових ресурсах з джерелами її задоволення. Кошти можуть бути в наявності в одних власників, а інвестиційні потреби виникають в інших. Фінансовий ринок виступає посередником руху коштів від їх власників до користувачів. Він являє собою особливу форму організації руху грошових коштів у народному господарстві. і має своїм призначенням забезпечити.
Головне призначення фінансового ринку - забезпечення підприємствам, державі і фізичним особам належних умов для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних ресурсів, найбільш повного і швидкого переливу заощаджень в інвестиції за ціною, яка б задовільняла як інвестора, так і позичальника капіталу.
Фінансовий ринок являє собою механізм перерозподілу фінансових ресурсів підприємств і нагромаджень населення між суб'єктами господарювання і галузями економіки, «зв'язування» частини грошових коштів, не забезпечених споживчими товарами, а також засобом покриття дефіциту державного бюджету.
Фінансовий ринок складається з багатьох різних каналів, через які гроші переливаються від власників заощаджень до позичальників (рис. 14.1).
|
Позичальники (фірми) |
пряме фінансування |
Власники заощаджень (населення) |
||||||
|
|
||||||||
непряме фінансування |
|
|
|||||||
|
|
Фінансові посередники |
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
Рис. 14.1. Види фінансування інвестицій
Канали прямого фінансування - це канали, якими грошові кошти рухаються безпосередньо від власників до позичальників.
Канали непрямого фінансування - це канали, якими грошові кошти рухаються від власників до позичальників через фінансових посередників (банки, інвестиційні та страхові компанії, пенсійні фонди тощо).
Фінансовий ринок це вся система економічних відносин, що виникають між його прямими учасниками при формуванні попиту і пропозиції на специфічні послуги - фінансові послуги, пов'язані з процесом купівлі-продажу, розподілу та перерозподілу фінансових активів, які знаходяться у власності економічних суб'єктів національної, регіональної та світової економіки.
Як економічна категорія фінансовий ринок виражає економічні відносини між суб'єктами економіки з приводу реалізації вартості та споживчої вартості, вкладеної у фінансових активах. Економічні відносини та взаємозв'язки, які виникають на фінансовому ринку, визначаються об'єктивними економічними законами, фінансовою політикою держави та реальною потребою суб'єктів економіки здійснювати заощадження та інвестиції, надавати та брати грошові кошти в борг. На фінансовому ринку діють закони попиту та пропозиції, граничної корисності, конкуренції, що зумовлюють реальні можливості функціонування всіх суб'єктів економіки відповідно до умов ринкової економіки. На фінансовому ринку відбувається суспільне визначення якості та ціни фінансів.
Перерозподіл фінансових ресурсів за допомогою фінансового ринку має певні часові обмеження і здійснюється на, умовах платності та конкурентності. Фінансовий ринок значно впливає на ефективність, стійкість та еластичність фінансової системи. Він покликаний посилювати та поліпшувати мобілізацію і розподіл фінансових ресурсів, що сконцентровані в державних грошових фондах, у розпорядженні підприємницьких структур і у населення. По суті, фінансовий ринок у розподільчих і перерозподільчих процесах фінансових ресурсів виконує ті функції, які не може виконати жодна складова фінансової системи.
За допомогою фінансового ринку, як правило, мобілізуються і використовуються тимчасово вільні фінансові ресурси або ресурси, що мали обумовлене раніше цільове призначення. Наявність фінансового ринку — об'єктивне явище, зумовлене особливостями функціонування фінансів в економічній системі держави. Він виник як гостра потреба в додатковій формі мобілізації коштів для фінансового забезпечення розвитку економіки держави.
Кругообіг коштів, що опосередковує економічну діяльність у державі, здійснюється постійно, проте в процесі цього руху коштів може настати час, коли їхня частка вивільняється з кругообігу на окремо взятому підприємстві або в організації, чи у конкретного громадянина. Інші суб'єкти економічного процесу в цей же час відчувають тимчасову потребу в коштах. Фінансовий ринок здатний задовольнити інтереси кожного з них.
Можуть виникати й інші ситуації. Так, наприклад, певний суб'єкт економічної діяльності, юридична чи фізична особа використовують наявні в неї ресурси з метою одержання доходу. Ці фінансові ресурси на фінансовому ринку можуть бути трансформовані в цінні папери, шо принесуть дохід. Форми і методи мобілізації ресурсів на фінансовому ринку дуже різноманітні, проте важливим його завданням є повне, своєчасне і з найменшими затратами задоволення потреб усіх учасників ринку. У країнах із розвинутою ринковою економікою фінансовий ринок є особливим і необхідним середовищем для успішного функціонування економіки й соціальної сфери.
Розвиток фінансового ринку значною мірою відображає гнучкість фінансової системи та швидкість, з якою вона може пристосовуватися до змін в економічному та політичному житті країни, а також до різноманітних процесів, які відбуваються за її межами. Розвинуті фінансові ринки стимулюють і посилюють фінансові потоки в економіці та зменшують суспільні витрати, в тому числі й кожного учасника ринку.
Досконалий фінансовий ринок — це ринок, який може точно й своєчасно відображати попит і пропозицію фінансових ресурсів і з найменшими затратами звести за допомогою посередників одне з одним постачальників і споживачів грошей або капіталу.
Фінансовий ринок це також певний фінансовий барометр економіки. Він ефективно працює при низьких темпах інфляції в державі, успішному розвиткові економіки, стабільній законодавчій базі, сприятливому політичному кліматі та певному балансі інтересів у суспільстві. Ці умови не завжди можливі навіть у економічно відносно розвинутих державах, тому фінансові ринки дуже часто потрясають кризи, що спричиняє ще радикальніший та економічно не завжди виправданий перерозподіл фінансових ресурсів як всередині країни, так і в міждержавних масштабах.
Мають свої особливості й вади процеси формування та функціонування фінансового ринку в країнах із перехідною економікою. Характерним для них є те, що у цих країнах невисокий рівень виробництва, невелика частка ВВП у розрахунку на душу населення, слабкий приватний сектор, недостатньо розвинута економічна інфраструктура, приховане безробіття, високий дефіцит державного бюджету, значні темпи інфляції, нестабільна валюта, величезні обсяги "тіньової" економіки, політична нестабільність. Усе це неминуче призводить до того, що при переході до ринку економіка країни неспроможна залучити коштів іноземних інвесторів, перетворити велику частку внутрішніх заощаджень в інвестиції і спрямувати капіталовкладення у перспективні галузі. Результатом цього є те, що фінансовий ринок в перехідний період слабкий та неефективний. Крім того, у багатьох країнах із перехідною економікою фінансові ринки, і насамперед така їхня складова, як ринки цінних паперів, були побудовані на масовій приватизації і швидкому зростанні приватного сектора, створенні великої кількості нових компаній, які одержували фінансування за допомогою надання державних гарантій.
Що стосується України, то, крім сказаного вище, слід додати, що вона має неефективну систему захисту заощаджень громадян, обмежений доступ власників капіталів до інформації про певні підприємства, які реалізують цінні папери, недостатній рівень професійних знань учасників фінансового ринку. Все це, а також слабке державне регулювання фінансового ринку, зробили привабливими лише обслуговування держави та короткострокових інвестицій спекулятивного змісту. Саме це й визначило невеликий вплив фінансового ринку на ефективний розподіл грошей і капіталу в умовах ринкової трансформації.
Побудова реального й ефективного фінансового ринку потребує закладення в його основу певних принципів. До них належать: вільний доступ до ринкової інформації і ринкових інструментів для всіх учасників фінансового ринку; прозорість ринку й реальний захист інвесторів; ліквідність фінансових інструментів ринку; конкурентність та ефективність; відповідність міжнародним стандартам.
Суть фінансового ринку найбільш повно виявляється у функціях, які він виконує:
• фінансування суб'єктів фінансових відносин, що забезпечується через перелив заощаджень в інвестиції;
• визначення найефективніших напрямів використання акумульованого капіталу щодо забезпечення високого рівня його доходності;
• створення умов для мінімізації фінансових ризиків;
• формування ринкових цін на окремі фінансові інструменти шляхом врівноваження попиту і пропозиції на фінансові ресурси;
• соціальна функція. Суть цієї функції має два прояви: по-перше, за рахунок володіння цінними паперами їх власники одержують додатковий дохід у вигляді процентів і дивідендів. По-друге, акціонери реалізують себе як співвласники акціонерного товариства і мають право управляти ним.