4. Небанківські установи договірного типу.

За видами послуг, що надають небанківські установи своїм кредиторам серед договірнихфінансових посередників виокремлюють:

• Страхові компанії — формують грошові фонди на підставі продажу страхових полісів та використовують їх у разі настання страхових випадків власникам полісів. Мобілізовані грошові ресурси розміщують у дохідні активи. В Україні страховий бізнес є недостатньо розвинутим, бо економічна криза стримує попит на страхові послуги; хронічна інфляція, слабкість банківської системи та нерозвинутість ринку цінних паперів створюють великі труднощі щодо збереження мобілізованих коштів і їх розміщення у дохідні активи.

• Пенсійні фонди - державні чи приватні організації, що утворюються за рахунок внесків працюючих та підприємців; їх вкладають в акції та облігації різних підприємств, державні цінні папери, довгострокові кредити. Основна функція пенсійних фондів здійснення пенсійних виплат громадянам після досягнення певного віку.

• Ломбарди видають позики населенню під заставу рухомого майна. В основному це короткострокові кредити на споживчі цілі. Кошти ломбардів формуються із внесків засновників, прибутку від їх діяльності, банківських кредитів. Відносини з позичальниками оформлюються спеціальними ломбардними квитанціями.

• Лізингові компанії спеціалізуються на придбанні предметів довгострокового користування (машини, обладнання,, транспортні засоби та ін.) і надають їх фірмам в довгострокову оренду, котрі поступово сплачують їх вартість. Ресурси лізингових компаній формуються з власного капіталу та банківських кредитів.

• Факторингові компанії купують дебіторську заборгованість клієнтів, пов'язану з постачанням товарів, або послуг. Дохід від факторингової операції формується з процента на виплачену клієнту суму та комісію; строк такого кредиту досить короткий. Такі компанії, як правило, створюються при банках. У період поглиблення платіжної кризи такий бізнес є надзвичайно ризиковим.

5. Небанківські установи інвестиційного характеру.

Інвестиційні фінансові посередники представлені.

• Інвестиційними фондами (банками, компаніями) управляють вільними і грошовими коштами інвестиційного призначення. Емітуючи власні цінні папери установи акумулюють грошові кошти дрібних підприємств, а в подальшому розміщують їх в акції інших високоприбуткових корпорацій та в державні цінні папери. Дохід фондів формується з дивідендів і процентів за цінними паперами, що є в їхніх портфелях, та з курсової різниці цих паперів.

Інвестиційні фонди бувають відкритого типу, які зобов'язані викупити свої акції за бажання інвестора; закритого типу продаються тільки на вторинному ринку, взаємні фонди дозволяють власникам їх акцій виписувати чеки на рахунок фонду в банку, акції фонду "працюють" як чековий і як високодохідний документ.

Для розвитку інвестиційних фондів в Україні немає достатніх передумов: немає середнього класу з його інвестиційним потенціалом та нерозвиненість фондового ринку.

• Фінансові компанії створюють грошовий ресурс коштів через продаж своїх цінних паперів та кредити банків які направляють у позики фізичним та юридичним особам для придбання товарів виробничого чи споживчого призначення.

Кредити фінансових компаній є переважно короткостроковими, невеликі за розмірами, мають платіжне спрямування. Компанії успішно конкурують із банками, особливо у сфері споживчого кредиту.

• Кредитні кооперативи (спілки, товариства) працюють на кооперативних засадах і спеціалізуються на задоволенні потреб у кредиті своїх членів, переважно підприємств малого та середнього бізнесу, фермерських та домашніх господарств, фізичних осіб.

Ресурси формуються шляхом продажу паїв своїм членам, стягування з них спеціальних внесків, одержання позичок у банків, одержання доходів від поточної діяльності. Кошти розміщують у короткострокові та середньострокові позики своїм членам під проценти нижчі від банківських. Нерозміщені кошти товариства зберігають на дохідних депозитах в банках чи інвестують в високоліквідні короткострокові цінні папери. Товариства можуть надавати інші послуги своїм членам. Кредитні товариства мають перспективи для розвитку, на даний період його стримує відсутність економічної та правової бази.