39.Процентна політика Центрального банка

Процентна політика як інструмент грошово-кредитного регулювання ек-ки полягає в тому, що НБУ визначає рівень процентних ставок за ломбардними і обліковими кредитами, які він надає комерційним банкам у порядку рефінансування їх активних операцій.

Якщо НБУ проводить політику стримування чи скорочення маси грошей в обігу, він підвищує процентні ставки, що зменшує попит на кредитні гроші. Скорочення попиту призводить до скорочення пропозиції. Невикористані для кредитування гроші вкладаються в інші активи (ЦП держави, місцевих органів влади) чи осідають на депозитах КБ у НБУ, як наслідок - відбувається зменшення грошей в обігу.

У разі протилежної політики, спрямованої на збільшення грошей в обігу, НБУ знижує рівень процентних ставок за своїми активними операціями, що стимулює попит на позички, а отже, й кредитну діяльність КБ. Вони змушені перетворювати свої вторинні резерви (кошти, вкладені в ЦП чи розміщені на депозитах у НБУ) в первинні, внаслідок цього збільшуються залишки грошей на їх коррахунках у НБУ і загальна маса грошей в обігу.

40.Політика операцій на відкритому ринку

Операції з ЦП на відкритому ринку полягають у змінах обсягів купівлі і продажу НБУ ЦП: казначейських зобов'язань (депозитних сертифікатів), інших ЦП.

Коли потрібно стабілізувати чи зменшити масу грошей в обігу, стримати зростання платоспроможного попиту, знизити інфляцію, НБУ продає ЦП комерційним банкам. В останніх зменшуються первинні резерви (кошти на коррахунках у НБУ), а внаслідок цього скорочується загальний обсяг грошової маси.

НБУ може продавати ЦП іншим суб'єктам (п-ствам, населенню) через систему фондового ринку. У цьому разі в комерційних банках зменшуються первинні резерви, бо скорочуються залишки грошей на рахунках їх клієнтів.

Якщо потрібно збільшити грошову масу, НБУ купує ЦП в КБ, п-ств, населення. Внаслідок такої операції в зазначених суб'єктів збільшуються залишки грошей, у т.ч. на їх рахунках у банках, і відповідно зростає обсяг грошей в обігу.

Купівля НБУ ЦП означає емісію грошей, а продаж - вилучення їх із обігу.

Операції з ЦП на відкр.ринку вважаються найгнучкішим інструментом ГКП і тому активно можуть застосовуватися в регулятивній діяльності НБУ. Ці операції можна використовувати досить часто, а якщо допущена помилка, її легко виправити, здійснивши операцію протилежного спрямування. Ця риса надає перевагу зазначеним операціям порівняно з іншими інструментами ГКП.

41.Нбу на ринку цінних паперів

З кінця 1995 для підтримки необхідної ліквідності КБ і з метою подальшого стимулювання ринку держ. ЦП НБУ ввів порядок рефінансування КБ під заставу держ. ЦП (ОВДП), тобто шляхом надання прямого ломбардного кредиту. У зв’язку з розбудовою ринку держ. ЦП у 1997 виникла можливість застосування ще одного нового для української банківської системи способу рефінансування. НБУ почав проводити операції з ЦП на умовах угоди «прямого» репо.

У зв’язку з фінансовою кризою в Україні, у т.ч. і з кризою ринку держ. ЦП у 1998, НБУ був змушений змінити порядок рефінансування КБ, адже основні способи рефінансування банків базувалися на використанні держ. ЦП (ОВДП) як забезпечення кредитів.

У 1999 НБУ затвердив Положення «Про встановлення тимчасового переліку ЦП і інших цінностей, придатних для забезпечення кредитів НБУ».

НБУ у 1999 затвердив Положення про операції банків з векселями, яке передбачало порядок переврахування (редисконтування) НБУ векселів, що були авальовані КБ. У зв’язку з нерозвинутістю вексельного ринку редисконтування векселів, як спосіб рефінансування банків, так і не отримало розвитку в Україні.

Обсяг рефінансування КБ у перші післякризові роки значно скоротився. У 2001 у зв’язку з поступовою реанімацією ринку держ. ЦП НБУ запровадив нові способи рефінансування КБ, запозичивши досвід Європейського ЦБ