- •Література другої половини хіх ст.
- •Література кінця хіх – початку хх ст.
- •Література хх ст.
- •Програма із світової художньої культури і. Українська художня культура
- •1. Давня Україна – Русь
- •2. Запорізька Січ – Козацька Республіка
- •3. Україна в хvііі столітті
- •4. Українська культура хіх століття
- •5. Українська культура хх століття
- •Іі. Зарубіжна література
- •1. Доба Давнини, Середньовіччя, Просвітництва
- •2. Література хіх століття
- •3. Література хх століття
- •Ііі. Фрагменти з літературних творів для виразного читання напам'ять (з елементами акторської майстерності)
- •Творчість гомеРа
- •Культура італійського відродження Розвиток архітектури італійського Відродження
- •Європейська картина. Її особливості і побудова
- •Живопис раннього Відродження
- •Творчість Рафаеля
- •Леонардо да Вінчі
- •Творчість Мікеланджело
- •Високий Ренесанс у Венеції
- •Музика Відродження
- •Періодизація творчості вІльяМа шекспіРа
- •Йоганн Вольфганг гете
- •Фрідріх Шіллер
- •Джордж гордон байрон
- •Ернст теодор Амадей Гофман
- •Василь андрійович жуковський
- •Адам міцкевич
- •Олександр сергійович пушкін
- •Микола васильович гоголь
- •Едгар по
- •Віктор гюго
- •Михайло юрійович лермонтов
- •ФРеДерік стендаль (справжнє ім’я – Анрі Марі Бейль)
- •З теорії літератури
- •Оноре де бальзак
- •З теорії літератури
- •Проспер Меріме
- •З теорії літератури
- •Гюстав флобер
- •З теорії літератури
- •Чарльз Діккенс
- •З теорії літератури
- •Микола олексійович некрасов
- •З теорії літератури
- •Іван сергійович тургенєв
- •З теорії літератури
- •Федір михайлович достоєвський
- •З теорії літератури
- •Лев миколайович Толстой
- •З теорії літератури
- •Михайло євграфович СалтИков-Щедрін
- •З теорії літератури
- •Антон павлович чехов
- •З теорії літератури
- •Іван олексійович бунін
- •Олександр олександрович блок
- •З теорії літератури
- •Олександр іванович Купрін
- •З теорії літератури
- •Генрік Ібсен
- •З теорії літератури
- •Гі де мопассан
- •З теорії літератури
- •Джордж бернард Шоу
- •З теорії літератури
- •О. Генрі (вільям сідней портер)
- •З теорії літератури
- •Моріс МетерлІнк
- •З теорії літератури
- •Джек лондон
- •З теорії літератури
- •Герберт джордж уеллс
- •З теорії літератури
- •Сергій олександрович єсенін
- •З теорії літератури
- •Анна андріївна ахматова
- •З теорії літератури
- •Марина іванівна цВєТАєВа
- •З теорії літератури
- •Антуан де сент- екзюпері
- •З теорії літератури
- •Михайло опанасович булгаков
- •З теорії літератури
- •Михайло михайлович зощенко
- •З теорії літератури
- •Еріх марія ремарк
- •З теорії літератури
- •Ернест міллер хемінгуей
- •З теорії літератури
- •Джон стейнбек
- •З теорії літератури
- •Джон хойєр апдайк (народився в 1932 р.)
- •З теорії літератури
- •Габріель гарсіа маркес (народився в 1928 р.)
- •З теорії літератури
- •Світова література і культура (навчальний посібник для абітурієнтів)
- •73000, Україна, м.Херсон, 40 років Жовтня, 4. Тел. (0552) 32-67-95
З теорії літератури
Алюзія (лат. allusio — "жарт", "натяк") — художньо-стилістичний прийом, натяк, відсилання до певного літературного твору, сюжету чи образу, а також історичної події з розрахунку на ерудицію читача, прикликаного розгадати закодований зміст.
"Потік свідомості" — засіб зображення психіки людини безпосередньо, "зсередини", як складного та плинного процесу. Це спосіб розповіді, який полягає в тому, щоб показувати психічний процес докладно, з найточнішою фіксацією думок, почуттів, підсвідомих поривань у вигляді "потоку", "ріки". Розповідь не підпорядковується хронології чи логіці, вона подається як ланцюг асоціацій оповідача, викликаних найрізноманітнішими зовнішніми обставинами. "Потік свідомості" як художній засіб використовували в XX ст. Т. Манн, Р. Роллан, Е. Хемінгуей, В. Фолкнер, Г. Грін та ін.
Ремінісценція (лат. reminiscentia — "згадка") — відчутний у літературному творі відгомін іншого літературного твору.
Джон хойєр апдайк (народився в 1932 р.)
Джон Хойєр Апдайк — відомий американський письменник, журналіст, лауреат престижних літературних премій — Пулітцерівської (1964) та Вищої премії національного об'єднання літературних критиків (1984). Автор відомої тетралогії про Кролика: "Кролику, біжи!" (1960), "Повернення Кролика" (1971), "Кролик розбагатів" (1981), "Кролик відпочиває" (1990). Автор досліджує побут, звичаї та психологію сучасного покоління матеріально забезпечених американців у романах "Парі" (1965), "Місяць відпустки" (1975), "Давай поберемося" (1976). Проблема сенсу буття, "життя — смерті —безсмертя" є провідною для творчості Апдайка, до неї письменник звертається у романах "Кентавр" (1963), "Ферма" (1965), "Версія Роджерса" (1985).
Джон Апдайк народився в американському містечку Шиллінгтон (штат Пенсильванія), у сім’ї шкільного вчителя. З дитинства стикався з проблемами людей середнього класу, знав їхній побут та звичаї. Згодом містечко Шиллінгтон з його мешканцями постане зі сторінок його автобіографічного роману "Кентавр", а життя пересічного американця стане наскрізною темою творчості письменника.
Майбутній письменник навчався в Шиллінгтонській гімназії, закінчив Гарвардський університет, навчався живопису в Оксфорді. Працював журналістом та художником у журналі "Нью-Йоркер". Апдайк звертався до різних жанрів літературної творчості — віршів, фейлетонів, оповідань, повістей, романів. Широке визнання письменникові приніс його роман "Кролику, біжи!" (1960), проте найкращим у його доробку вважається роман "Кентавр" (1963).
Жанр твору важко визначити однозначно: дослідники визначають його як роман-міф, кінороман, соціально-філософський роман, пасторальну елегію в поєднанні різних форм (ідилія, гімн, некролог, любовна лірика, елегія, епітафія). Розбіжності обумовлені новаторським характером твору та його жанровою та стилістичною багатоплановістю.
Художній простір роману утворюють два шари —міфологічний та реалістичний. У романі існують, часто неподільно, циклічний (міфологічний) та конкретно-історичний вимір часу. Тому вічне, позачасове, стикається з реальним, хронологічним перебігом подій. Апдайк звертається до давньогрецької міфології, аби розповісти не тільки про поодиноку долю "маленької людини" Америки кінця 40-х, а й про вічні закони буття. Він звертається до глобальних морально-філософських проблем, таких як людина і доля, сенс буття, смерть і безсмертя, земне і небесне в природі людини.
Події реалістичного шару роману охоплюють декілька днів у січні 1947 року і відбуваються в містечку Олінджер, штат Пенсильванія. Фабула роману, на перший погляд, є цілком реалістичною і відтворює ланцюг подій у житті пересічного чоловіка і його сім’ї: вчитель Джордж Колдуелл та його син-учень на старенькій машині, попри довгі збирання та випадкові зустрічі дорогою, добираються до школи, де на них чекає звичайний робочий день. Після уроків батько відвідує лікаря, підозрюючи у себе злоякісну пухлину. Через пошкодження машини та негоду вони повертаються додому за два дні, ночуючи в готелі та в колеги Віри Гаммел. На третій день, змучені, вони потрапляють додому. Пітер застудився, а батько одержав повідомлення від доктора, що пухлини не виявлено…
Про події цих днів з свого дитинства, про свого покійного батька Джорджа Колдуелла багато років потому з глибоким і світлим почуттям згадує його дорослий син – Пітер Колдуелл. Складна композиція роману надає можливості робити екскурси в минуле і у майбутнє, перемежовуючи часові шари, перетинаючи реально-побутовий план з міфологічним.
У контексті філософської проблематики твору – людської смерті і безсмертя – фабула набуває додаткового символічного значення: шлях від смерті – до безсмертя, в основі якого проглядається архетип воскресіння. У світлі такого розуміння ідейного задуму твору розкривається філософська глибина образів, а композиція допомагає поєднати реалістичний і міфологічний аспекти роману. Автор веде читача від земного, конкретно-історичного сприйняття роману – до позачасового, космічного розуміння образної структури твору.
Головний герой твору Джордж Колдуелл – добрий і чуйний дивак, ранимий і невпевнений в собі, проте надзвичайний знавець свого предмета, закоханий у науку. Він страждає через черствість та несправедливість начальства, безсердечність учнів, повсякденні негаразди, що його спіткають. Так, на уроці з біології один з учнів наносить йому важке поранення: вціляє сталевою стрілою в ногу.
Син Пітер, учень тієї ж гімназії, водночас соромиться і жаліє свого батька. Його дратує і чудернацький зовнішній вигляд, і невміння постояти за себе, і навіть безмежна батькова щирість, бо нею користуються ниці люди. Тільки згодом він зрозуміє, що жив поряд з особливою людиною, здатною до самопожертви і сповненою безмежної любові до людей.
Художнім двійником Джорджа Колдуелла в міфологічному плані роману є божественний кентавр Хірон, який, за міфом, був поранений отруєною стрілою своїм найкращим учнем Гераклом і мав через те довічно нестерпно страждати. Великий учитель, вихователь легендарних героїв Хірон пожертвував дане йому безсмертя на користь Прометея. За великодушне самозречення Хірона Зевс возніс його на небо, засвітивши сузір’я Стрільця. Міфологічним двійником Пітера Колдуелла в романі постає Прометей, який отримує в спадок "батьківське безсмертя" – безмежну щирість його душі.
Міфологічні герої та ситуації прозоро співвідносяться з подіями реального життя; майже всі персонажі представлені у двох вимірах: у буденному та легендарно-міфологічному. Директор гімназії Зиммерман дорівнює Зевсу, вчителька фізкультури Віра — Афродиті, лікар Епплтон — Аполлонові. Письменник у кінці роману розміщує незвичайний словник міфологічних паралелей, де майже кожний герой сучасності має міфологічну проекцію, і, навпаки, античні боги та герої набувають характерних рис мешканців позаштатного містечка.
Разом з тим, роман звертається до гострих соціальних проблем повсякденного життя "маленької людини": постійне безгрошів’я вчительської родини, невпевненість у завтрашньому дні, побоювання за подальшу долю сина і прагнення дати йому гарну освіту. Письменник стурбований і моральним занепадом американців: в Олінджерській школі панують підлабузництво, розпуста, хабарництво, ницість; у невеличкій кав’ярні поблизу школи роздмухуються неофашистські гасла; молоді люди прагнуть розваг замість наук, дорослі — грошей натомість совісті.
За зізнанням Апдайка, письменник прагнув, аби міфи і реальність, взаємно проникаючи, доповнювали одне одного і створювали певну оболонку сучасного міфу. Джон Апдайк через подвійну природу твору намагався підкреслити вічність морально-естетичних проблем, піднятих у його романі, незмінність людської природи, довічність боротьби добра і зла, невіддільність "землі" і "неба", божественного і людського в душах героїв.
Лейтмотивом твору стає мотив пошуку сенсу життя, який загострюється передчуттям смерті через невиліковну хворобу головного героя. Джорджа Колдуелла бентежить думка про забуття, про безплідність людського життя, він шукає смисл свого перебування на землі. Відстань у часі — Пітер веде оповідь вже багато років по смерті батька — надає змогу зрозуміти цей смисл і відчути його вагомість. Джордж Колдуелл залишився в серцях його учнів справжньою людиною, взірцем для наслідування молодого покоління вчителів. Та найголовніше — він виростив свого сина гарною і чуйною людиною, яка знайшла свій шлях у житті.
Міфологічна подвійність образу Колдуелла-Хірона веде до думки про значущість земного шляху скромного вчителя і доброго батька, вагомість його духовної щирості, що не вмирає, а переходить у спадок дітям та учням.