Постмодернізм як форма естетичних експериментів хх ст.: світоглядні основи, витоки, етапи, сутність, ідеал, мета, основні риси, естетична специфіка

ПОСТМОДЕРНІЗМ (англ. postmodernism) – назва новітніх течій сучасного мистецтва (єдиного визначення не існує), напрямок у художній культурі другої половини ХХ ст., реакція на кризу модернізму. У програмі постмодернізму – критика раціоналізму (розум має не пізнавати істину, а інтерпретувати, тлумачити світ як текст); затвердження нових абсолютних форм творчості, елітаризм; культурна орієнтація на “деконструкцію, децентрацію, переривання, розбіжності, розсіювання”. Мистецтво не сприймається як щось “серйозне”, навпаки, йому притаманні естетика беззмістовного та потворного. Постмодернізм використовує подвійний код (два пласти тлумачення), доступний лише ознайомленій та освіченій людині.

Термін введений Дж. Гаднатом у 1949 р. “Постмодерністський будинок” – А. Тойнбі так визначив культуру Європи після нового часу.

Теоретики постмодернізму: італієць У. Еко (концепція іронічного прочитання минулого), 1970-ті рр.; Ж.-Ф. Ліотар (французький філософ), 1979 р.: “Можливість і необхідність розриву з традицією та встановлення нового способу життя і мислення (не подолання минулого, а його “повторення”); переробка чогось “першозабутого”; Ж. Дерріда.

Постмодерністська культура (з 1960-х рр.) пов’язана з переходом до “інформаційного суспільства”; культура виживання, гармонійного співіснування.

Захід – генератор споживацької ідеології. Схід – традиційні суспільства й традиційні культури. Уся історія людства до ХХ ст. характеризується “поглинанням” цивілізацією Заходу цивілізації Сходу, прищепленням західної культури на східному ґрунті. Дві тенденції – інтеграція, та збереження культур Сходу і Заходу.

Витоки постмодернізму: футуризм, кубізм, дадаїзм, сюрреалізм, конструктивізм.

Світоглядні засади постмодернізму.

На кінець ХХ ст. нові уявлення про єдність світу, в якому кожний елемент дорівнює за значущістю решті елементів, і людина є одним із багатьох елементів цієї єдності.

Ніцшеанство (Ф. Ніцше) – філософія надлюдини. Неофрейдизм (Е. Фромм) – філософська течія, оформленню якої сприяла поява нового виду хвороб – “синдром менеджера” (менеджери, спеціалісти, професіонали, службовці страждали від перевтоми, потребували захисту від шкідливого впливу суспільства; нарікали на невдачі, неспокій, самотність, непристосованість). Теорії культури (І. Хейзінга, М. Бахтін) – розвиток культури через гру та в грі. Герменевтика (В. Дільтей, Л. Вітгенштейн) – тлумачне мистецтво – традиція та засоби тлумачення багатозначних текстів, які не піддаються уточненню.

Основний принцип постмодерністської ідеології: відкритість усіх зв’язків, спілкування усіх з усіма. Відчуття себе людиною настільки (стільки разів), скільки мов ти знаєш.

Етапи розвитку постмодернізму:

Модернізм та постмодернізм: порівняльний аналіз Цивілізаційна основа культури модерну постмодерну

Індустріальне суспільство – товаровиробництво Державний тип міжнародних відносин. Демократія. Ліберальна ідеологія. Криза модернізму.

Постіндустріальне суспільство –виробництво знань та інформації Глобалізація. Демократія. Ліберальна ідеологія. Повернення до традиції, зближення з масовою культурою.

Зміст