- •Забезпечення військ водою Завдання польового водопостачання
- •Розвідка джерел води
- •Засоби польового водопостачання
- •Основні характеристики засобів добування води
- •Характеристика засобів піднімання води
- •Характеристика засобів очищення води
- •Обладнання пунктів водопостачання
- •Електрозабезпечення Загальні положення
- •Електроагрегати
- •Технічні характеристики бензинових електроагрегатів
- •Технічні характеристики дизельних електроагрегатів
- •Пересувні військові електростанції
- •Технічні характеристики освітлювальних електростанцій
- •Технічні характеристики силових електростанцій
- •Технічні характеристики інженерних електростанцій
- •Електризовані загородження
- •Заходи безпеки під час експлуатації електротехнічних засобів
- •5. Технічна підготовка Загальні положення
- •Загальна характеристика та основи з експлуатації інженерної техніки
- •Організація занять
- •Навчальні місця
- •6. Водіння інженерних машин Загальні положення
- •Організація навчання водінню
- •Організація занять з водіння
- •Навчальні місця №1 №2 №3 №4
Забезпечення військ водою Завдання польового водопостачання
Забезпечення військ водою в польових умовах є одним із важливих завдань інженерного забезпечення бою.
До завдань польового водопостачання входять: розвідка джерел води; добування води; очищення й опріснення води; зберігання води; видача води споживачам і контроль за її якістю.
За призначенням воду поділяють на: господарсько-питну, санітарно-побутову та технічну. Господарсько-питну воду вживають для пиття, первинної обробки продуктів, приготування їжі, вмивання та миття кухонного посуду й інвентарю, медичні потреби. Забезпечення військ водою на господарсько-питні потреби здійснюється з пунктів водопостачання й водорозбірних пунктів.
Санітарно-побутова вода використовується для миття особового складу і прання білизни. Технічна вода використовується для приготування дегазуючих, дезактивуючих і дезінфікуючих розчинів, миття техніки та озброєння, а також для заправки системи охолодження двигунів.
Забезпечення військ водою на господарсько-питні потреби здійснюється виходячи з добових норм споживання.
Санітарно-побутова та технічна вода не повинна містити в собі патогенних (здатних визвати хвороби) мікроорганізмів і вірусів, а також хімічних і радіоактивних речовин більше допустимої межі.
Господарсько-питною водою війська забезпечуються тільки з пунктів водопостачання й водорозбірних пунктів. Використання її на санітарно-побутові та технічні потреби допускається тільки у випадку сприятливих умов водопостачання.
Підземні води, в більшості випадків, можна вживати для пиття, але після перевірки їх якості й надання дозволу представниками медичної служби. Вода з відкритих джерел використовуються головним чином для санітарно-побутових і технічних потреб.
Забезпечення військ водою здійснюється з мінімальних добових норм її споживання в залежності від клімату: помірний – до +250С, жаркий – більше +250С (Додаток 12). При виняткових обставинах (на термін не більше трьох діб) допускається видача води тільки для питних потреб (приготування чаю й створення запасу води в флягах) в об’ємі 3,5 в помірному кліматі та 6 літрів у жаркому кліматі на одну добу.
Для повної санітарної обробки одного військовослужбовця при виведенні з шкіряного покрову радіоактивних речовин і при митті в польовій бані потрібно 45 л води.
Розвідка джерел води
Розвідка джерел води проводиться з метою вивчення й уточнення водозабезпеченості місцевості в районах розташування військ або їх бойових дій, що необхідно для прийняття рішення командиром на організацію водопостачання й вибору місць та засобів для обладнання пунктів водопостачання.
Основними завданнями розвідки джерел води є:
виявлення джерел води, визначення їх технічного стану, продуктивності (об’єм) та якості води;
наявність та оцінка стану під’їздів (підходів) до джерел води, наявність загороджень, захисних і маскувальних властивостей, а також місцевих будівельних матеріалів, придатних для обладнання пункту водопостачання;
наявність місць, які забруднюють воду (заправка й мийка машин, прання білизни, водопою тварин, купання людей тощо), особливо вище по течії річок, каналів;
уточнення хімічної, радіаційної, санітарно-епідемічної обстановки району, в якому передбачається обладнання пункту водопостачання;
обґрунтування пропозицій про умови використання штатних і табельних засобів водопостачання.
Розвідка джерел води, як правило, проводиться силами підрозділів (обслуг) польового водопостачання, інженерно-розвідувальними дозорами (ІРД), одразу по прибутті їх в район обладнання пунктів водопостачання за участю представників хімічної і медичної служб самостійно, або в складі органів загальновійськової розвідки.
Оснащення підрозділів розвідки повинно забезпечувати проведення розвідки якості поверхневих і наявність підземних джерел води, водозабірних споруд і повинно включати: карту (схему маршруту) джерел води, радіостанцію з дальністю зв’язку не менше 20 км, компас, годинник з секундною стрілкою, лабораторію для оперативного визначення якості води, чистий посуд для взяття проб води, блокнот для проведення записів і складання донесення, олівці з гумкою, рулетку або трасуючий шнур, складний багор, електричний ліхтарик, засоби для проведення хімічної і радіаційної розвідки, шанцевий інструмент, комплект розмінування, міношукачі, індивідуальні дозиметри на кожного військовослужбовця. Основними, найбільш ефективними способами ведення інженерної розвідки є пошук і безпосередній огляд.
Один ІРД за 10...12 годин в змозі обстежити до 50...60 км2 місцевості або розвідати 4...6 і більше джерел води.
Обстеження джерел води починаються з огляду навколишньої місцевості з метою виявлення можливих осередків заражень, отруєнь, замінованих ділянок місцевості, після чого здійснюється безпосереднє обстеження самого джерела води.
У разі виявлення в джерелі води забруднень або заражень воно вважається непридатним, про що робиться запис у донесенні, і біля джерела води ставлять покажчик.
Зовнішніми ознаками отруєння води є невластиві воді запахи і присмаки, маслянисті жирні плями на поверхні води тощо.
Про наявність хвороботворних бактерій можуть свідчити інфекційні захворювання серед місцевих жителів, а також серед домашніх тварин, які користуються водою з джерела.
Наявність у воді отруйних речовин більш точно встановлюється аналізом, який проводиться медичною службою.
Радіоактивні речовини у воді визначаються за допомогою спеціальних приладів радіометрів-ренгенометрів.
Для взяття проб води використовують будь-який чистий посуд. Проба води береться у відкритих водоймах поблизу берега з поверхні, в криницях – з дна. Під час відбору проб з криниці воду слід скаламутити, опускаючи декілька раз відро з водою на дно й, витягнути його ривком з води. Потім вода з поверхні виливається назад в криницю й тільки після такого перемішування береться для аналізу.
Якщо необхідно направити пробу води в лабораторію, то беруть дві проби, одну з них у герметично закритий посуд разом із супровод-жувальним листом відправляють в лабораторію, а другу використовують для аналізу на місці.
Дебіт (продуктивність) води в невеликих джерелах (струмках) визначають за допомогою тари відомої ємності. Тара встановлюється таким чином, щоб до неї поступала вся витікаюча (протікаюча) вода й фіксується час її заповнення.
Дебіт витрати джерела розраховується за формулою:
Q=3,6V/t, м3/год
де V – ємність тари, л;
t – час заповнення тари, с.
Визначення повторюють два-три рази. З одержаних значень береться середньоарифметичне значення.
Витрати води невеликого струмка визначаються за формулою:
Q = 0,5×b×h×V, м3/с
де b – ширина струмка;
h – найбільша глибина в місці вимірювання ширини струмка, м;
V – швидкість течії води, м/с.
Швидкість течії визначається за часом переміщення по воді плаваючого предмета на ділянці 10 м за формулою:
V = s/t, м/с
де s – відстань, пройдена плаваючим предметом, м;
t – час переміщення предмета, с.
Запас (об’єм) води в невеликих озерах і ставках визначається приблизно за формулою:
м3;
де L – середня довжина водойми, м;
b – середня ширина водойми, м;
h – найбільша глибина водойми.
Продуктивність (дебіт) шахтних криниць визначається за формулою:
Q=V/ t, м3/с
де V – об’єм підступаючої води, м3;
t – час заповнення, с.
Для визначення продуктивності криниці з неї попередньо відкачують воду, а потім визначають час, протягом якого вода в криниці знову піднімається до попереднього рівня.
Наявність підземних вод визначають за довідковим матеріалами (картками умов водопостачання), за зовнішніми ознаками, а також бурінням.
Командир ІРД у встановленому порядку у задані строки подає НІС (командиру) результати розвідки у вигляді письмового донесення (Додаток 12), до якого прикладається карта (схема) розвіданих джерел з легендою.